Савчук М.О., Вересюк С.М.

Податкова політика як важливий фактор раціоналізації фінансових відносин в Україні

Постановка проблеми. На сьогодні Україна переживає не найкращі часи. Проблема подолання політичної нестабільності, економічної відсталості, а головне диспропорційності у сфері фінансового забезпечення країни стоїть особливо гостро за часів подолання економічної кризи. Податкова політика виступає ключовим механізмом у сфері забезпечення країни, зокрема її бюджетної складової, фінансовими ресурсами.

Податкова політика являється складовою частиною фінансової політики країни, на ряду з грошово-кредитною, валютною, інвестиційною політикою тощо. Тому створення дієвого механізму функціонування податкової політики, як важливого інструменту забезпечення економічного зростання країни, є життєзабезпечуючим фактором подальшої ефективної діяльності економічної системи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему розробки дієвої стратегії і тактики здійснення податкової політики розглядало багато науковців та дослідників у своїх працях та доробках. Наприклад, В.П. Мартиненко, В.І. Панченко, Ю.О.Волкова, Ю.Б. Іванов, в тому числі професор економічних наук В.М. Федотов тощо. Вони розглядали дане питання з багатьох сторін на наводили найрізноманітніші пропозиції щодо його вирішення, в тому числі закладали теоретичний фундамент визначення даного питання. Якщо провести ретельний аналіз всіх пропозицій та шляхів вирішення цієї проблеми, то можна буде знайти вирішення цій непростій задачі.

Постановка завдання. Завдання полягає у визначенні теоретичних основ даного питання, визначення стратегічно важливих шляхів та методів удосконалення механізму функціонування податкової політики України.

Виклад основного матеріалу. Проблема проведення ефективної податкової політики сягає ще часів Радянського Союзу, коли частка податків у дохідній частині бюджету держави посідала незначне місце. Тому податкова політика в той період часу трактувалась як “система заходів, що проводяться державою в області податків” [4].

З початком переходу до ринкових методів регулювання економіки відношення до процесу здійснення ефективної податкової політики змінилося. На відміну від радянських часів податкову політику почали трактувати, як діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди фінансових ресурсів держави.

При цьому із врахуванням того, що податки, а отже і податкова політика, пов’язані із перерозподілом в грошовій формі створеного продукту суспільства, остання має бути направлена на створення умов для збільшення бази розподілу [4].

Податкову політику розглядають у широкому і вузькому планах. У широкому плані вона охоплює питання формування державних доходів за рахунок постійних (податків) і тимчасових (позик) джерел. Оскільки кожна держава не може встановлювати надто високий рівень оподаткування, бо цьому протидіє суспільство, то вона змушена використовувати державні позики для покриття бюджетного дефіциту. У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави тільки у сфері оподаткування – встановлення видів податків, об’єктів, ставок, пільг, термінів і механізму зарахування в бюджет [2].

Податкова політика має бути спрямована на вирішення поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові та короткострокові. Перед керівництвом розвинутих країн стоять такі довгострокові цілі, як економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні щодо внутрішнього валового продукту, стимулювання інвестиційної діяльності [1]

Податкова політика сучасної України вже пройшла декілька етапів. Перший етап припадає на політику в області оподаткування, що здійснювалась урядом України на початку 90-х років і будувалася з використанням монетаристських принципів. Основним її завданням було недопущення виникнення дефіциту держбюджету. Але через економічну кризу 90-х років вказану мету виконати практично було неможливо. Сформована податкова політика не враховувала існуючої ситуації в економіці та процесів, що відбувалися в ній [4].

Як показує аналіз за останні десять років, податкова політика та податкова система, як її основа, зазнали ключових змін. Скасовані відрахування до фонду здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, державного інноваційного фонду, фонду ремонту і будівництва автомобільних доріг. Знижені податкові ставки податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб. Але при цьому залишається значна кількість загальнодержавних та місцевих податків, через що ускладнюється ведення податкового обліку. Діє близько 1100 законодавчих та нормативних документів, які суперечать один одному [5].

Тому проблема вдосконалення податкового законодавства, як базису забезпечення стабільного та ефективного функціонування податкової політики в країні, потребує нагального вирішення. Недоліком діючих законів України про податки є їх неконкретність, не зваженість окремих положень, що приводить до частих змін в окремих законодавчих документах, а в деяких випадків і цілих розділів. Нечітка визначеність окремих положень приводить до різних трактувань їх, як з боку державних податкових органів, так і з боку платників податків і, як наслідок, порушення з обох боків та виникнення звернень до суду.

Вдосконалення податкового контролю також може виступати в ролі інструменту вдосконалення податкової політики та механізму стягнення податків. Податковий контроль розглядають як функцію або елемент державного управління економікою і як особливу діяльність із дотримання податкового законодавства. Обидва аспекти податкового контролю перебувають у нерозривній єдності й безперервному розвитку і вдосконаленні. Якість податкового контролю, що охоплює рівень, повноту, достатність і порядок виконання роботи із забезпечення його важливих цілей і реалізації окремих процедур, є передумовою ефективної діяльності податкової системи [3]. Тому без податкового контролю, здійсненого належним чином, не могла б повноцінно реалізовуватись в життя складена податкова політика, яка, як нам відомо, форсується виходячи з особливостей державного регулювання, економічної ситуації в країні, стабільності національності валюти тощо.

Стабільність та рівномірність податкового навантаження доцільно розглядати в розрізі вдосконалення податкової політики в державі. Податкове навантаження на платників повинно бути економічно обґрунтованим для оптимального забезпечення у необхідному обсязі дохідної частини бюджетів, при цьому не перешкоджати здійсненню фінансово-господарській діяльності суб’єктів [5]. Тому розглядати податкову політику потрібно в контексті раціонального податкового навантаження і раціоналізації здійснення податкових стягнень. В цьому напрямку основним принципом податкової політики повинна бути неухильність у покаранні винних осіб за умисне ухилення або приховування об’єкта оподаткування та вживання заходів із недопущення у подальшому порушень.

Податкова політика впливає на загальне економічне, політичне становище в державі. Збільшення податкового навантаження тягне за собою зростання цін, інфляцію, що призводить до економічної та політичної напруженості [5].

Звернемо увагу на те, що нещодавно був затверджений Верховною Радою України та підписаний Президентом України Податковий кодекс. Даний документ є фундаментально значимим оскільки саме він визначатиме з початку нового бюджетного року основні засади податкового законодавства нашої країни. В Податковому кодексі піддалась докорінній перебудові вся система оподаткування України, зокрема особливо гостро вона торкнулась малого та середнього бізнесу. Відбулось фундаментальне переосмислення самого механізму здійснення оподаткування. Це виявляється у суттєвому збільшенні податкового тягаря на безпосередніх платників податків, збільшенні взаємозв’язків та взаємозалежностей між податковим та бухгалтерським обліком. Зокрема це виявилось у процесах поглибленої деталізації операцій з ведення обліку на підприємствах, до має двоякий зміст. З одного боку, це дасть змогу вищому керівництву ретельніше відслідковувати факти ухилення від дотримання податкового законодавства, а з іншого боку – суттєво збільшуються матеріальні та нематеріальні видатки на проведення таких операцій, що не завжди буде доцільно використовувати безпосередньо суб’єктам-платникам податкових зборів та платежів.

Висновки. З переходом до ринкових форм господарювання українська економіка зазнала невідворотних змін не тільки у сфері оподаткування, а й у сфері всієї господарської діяльності в країні. Наслідок довготривалого панування планової командно-адміністративної економічної системи відчувається досить гостро, особливо коли це стосується збалансування доходів бюджетної системи з їх видатками, в тому числі і з податкової складовою. Податкова політика відіграє чи не найважливішу роль в процесі здійснення державою своїх функцій.

Прийняття нового Податкового кодексу має суперечливий зміст, який однозначно не буде сприяти подальшому економічному розвитку України, її закріпленню на міжнародній арені як економічно сильної та незалежної держави. А без стабілізації економічної ситуації в Україні ми не зможемо раціонально скоординовувати свої дії, а отже і приймати економічно зважені рішення, зокрема і сфері податкових відносин.

Список використаної літератури.

1. Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система: підручник. – К.: Атіка, 2008. – 920с.

2. Податкова система України: підручник/ В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П’ятаченко та ін.; за ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 1994. – 464 с.

3. Волкова Ю.О. Удосконалення податкового контролю як елемент формування податкової політики/ Ю.О. Волкова// Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №10 (65). – С. 23-27

4. Мартиненко В.П. Податкова політика України та її вдосконалення з метою активізації інвестиційної діяльності/ В.П. Мартиненко// Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №2 (81). – С. 47-51

5. Панченко В.І. Податкова політика як засіб впливу на фінансово-економічні процеси в Україні/ В.І. Панченко// Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №9 (63). – С. 95-99