Вересюк С.М.

Науковий керівник: Марич М.Г.

Буковинська державно фінансова академія, Україна

Інвестиційна діяльність банків в сучасних умовах: проблеми і перспективи

Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать динаміка соціально-економічного розвитку та можливість модернізації національної економіки.

Спад темпів приросту прямих іноземних інвестицій в економіку України пояснюється впливом світової фінансово-економічної кризи на рух капіталу, а також курсовою різницею, яка виникла у зв’язку із девальвацією курсу гривні до долара США.

Сучасна банківська інвестиційна діяльність виконує важливі макроекономічні (мобілізація великих капіталів, необхідних для інвестицій та розширення виробництва; інвестиційний перерозподіл вільних ресурсів на грошових ринках і на ринках капіталів; забезпечення безперервності процесу відтворення основних засобів і процесу суспільного відтворення; підвищення загальної ефективності та конкурентоспроможності економіки) і мікроекономічні (важливе джерело одержання прибутку, підтримання необхідної ліквідності, збереження коштів до появи можливостей вигіднішого їх розміщення, зменшення ризиків через диверсифікацію вкладень коштів) функції.

Дослідженню цих та інших проблем присвячені роботи таких авторів, як І.Т. Балабанова, І.А. Бланка, В.В. Бочарова, Ю. Брігхема, Р. Брейлі, Є.Г.Величка, І.М. Волкова, Л.Д. Гітмана, Л. Крушвіца, А.В. Омельченка, А.А.Пересада, С.І. Прилипка, Ф.Д. Фабоцці, В.Г. Федоренка, Б.М. Щукіна та інших.

Метою даної роботи є виокремлення основних тенденцій інвестиційної діяльності банків на сучасному етапі, а також особливостей даного процесу.

Завданням є визначення основних напрямків розвитку банківської інвестиційної діяльності з огляду на проблеми банківської системи України.

Інвестиційна політика банків є формуванням системи цільових орієнтирів інвестиційної діяльності, вибір найбільш ефективних способів їх досягнення, тобто це сукупність заходів організації і управління інвестиційною діяльністю, які спрямовані на забезпечення оптимальних обсягів, структури та прибутковості інвестиційних активів.

Особливістю української банківської інвестиційної діяльності є те, що банки у своїй більшості дуже слабко інвестують реальний сектор економіки, що значною мірою зумовлено відсутністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а відтак – високими кредитними ризиками. В Україні тривалий час (1995–1999 рр.) банки під час формування портфеля цінних паперів найбільше вкладень здійснювали в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Тобто заради швидких і гарантованих доходів банки надавали перевагу не прямому фінансуванню економіки, а інвестуванню кредитних ресурсів у гарантовані державою цінні папери: ОВДП, інші цінні папери з високим рівнем надійності, що рефінансуються. Це призвело до того, що обсяг кредитів, здійснених в економіку, був значно меншим від коштів, вкладених в ОВДП. Лише з 2000 року почались помітні зрушення в сфері кредитування підприємств. Проте, за даними НБУ, частка інвестиційних кредитів є ще низькою. Протягом 1998–2009 рр. банки переважно надавали кредити у поточну діяльність, частка яких коливалась у межах 80–90 %, а частка кредитів в інвестиційну діяльність за цей самий період перебувала на рівні 5–10 %. При цьому 80% кредитів надавалися суб’єктам господарювання, 15 % – були у структурі інвестиційних кредитів населенню [1,19].

Проблемою, яка створює перешкоди на шляху активізації банківської діяльності в інвестиційному процесі, є низька капіталізація банківської системи загалом, а також існування значної кількості дрібних банків.

Аналізуючи інвестиційну діяльність банків на сучасному етапі, зокрема, за період 2008-2010 років проаналізуємо портфель цінних паперів. У 2009 році портфель цінних паперів банків був незначним і практично не змінився в порівнянні з 2008 роком, а у 2010 році відбулося стрімке зростання портфеля цінних паперів банків, що переважно відбулося за рахунок зростання обсягів облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) [7].

За строками погашення у портфелі банків протягом 2008-2010 років продовжували переважати цінні папери зі строком погашення понад 2 роки, хоча їх частка скоротилась за рахунок активного придбання банками цінних паперів на вимогу.

Питома вага портфеля цінних паперів банків у сукупних активах банків у 2009 році була незначною становила 3,9% в порівнянні з 2008 роком збільшившись на 0,3%, у 2010 році стрімко зростала впродовж усього періоду, на 01.01.2011 року вона становила 8,4%, збільшившись за рік в 2,1 рази (у грудні – на 0,5 процентного пункту) .

Динаміка формування залишків цінних паперів, крім акцій, випущених резидентами, у портфелі банків у 2008-2009 роках була різноспрямованою, а у 2010 році характеризувалась висхідною тенденцією. У 2009 році в порівнянні з 2008 роком вони зросли на 6,9%, і на 1.01.2010 року становили 30,1 млрд. грн., дане зростання відбулось переважно через збільшення цінних паперів емітованих у секторі загального державного управління (на 3,5 млрд. грн., або на 20,1%). А за підсумком 2010 року відповідно на 01.01.2011 року залишки цінних паперів, крім акцій, випущених резидентами, у портфелі банків становили 68,9 млрд. грн. і збільшились за рік на 38,8 млрд. грн., або в 2.3 рази. Практично весь приріст (95,7%) відбувся за рахунок збільшення цінних паперів сектора загального державного управління (ОВДП, що рефінансуються Національним банком України).

У структурі портфеля за видами валют у 2008-2010 році 99,8% цінних паперів були номіновані у національній валюті [7].

За строками погашення у 2008-2010 роках найбільша питома вага збереглася за цінними паперами зі строком погашення понад 2 роки, зокрема у 2009 році дана частка склала 51,9% від загального обсягу залишків, проте в порівнянні з 2008 роком їх обсяг зменшився на 16,8% або на 3,1 млрд. грн., а їх частка скоротилась на 14,8 процентного пункту [5].

У 2010 році їх частка становила 48,4% , тобто за рік вони зросли на 17,8 млрд. грн., або в 2,1 рази, що значною мірою пояснювалось придбанням банками ОВДП-ПДВ та ОВДП для збільшення статутного капіталу НАК “Нафтогаз України”. Починаючи з травня, у портфелі банків суттєво зросли цінні папери на вимогу сектора загального державного управління, що пояснювалось їх високою ліквідністю. За 2010 рік залишки за ними збільшились на 6,8 млрд. грн., або у 8,9 рази [7].

Крім цього, через значну пропозицію Міністерства фінансів України тривало зростання цінних паперів зі строком погашення до 1 року у 2009 році вони зросли на 6,6 млрд. грн., або в 2,4 рази в порівнянні з 2008 роком і як наслідок, їх питома вага в загальному обсязі залишків цінних паперів, крім акцій, зросла на 20,7 процентного пункту до 37,5%, у 2010 році вони зросли на 8,8 млрд. грн., або в 1,8 рази. Залишки цінних паперів зі строком погашення від 1 до 2 років у 2009 році в порівнянні з 2008 роком зменшились на 1,0 млрд. грн., а у 2010 році зросли на 5,5 млрд. грн., або в 3,4 рази [6].

На відміну від корпоративного інвестування специфіка банківської інвестиційної діяльності великою мірою зумовлена характером і обсягом сформованої ресурсної бази. Сьогодні банкам ще не вдалося залучити значні обсяги довгострокових ресурсів, що, своєю чергою, гальмує їхню інвестиційну діяльність. Сьогодні більшість банків не має у своєму розпорядженні достатньої власної бази для великих і надійних позичкових операцій інвестиційного характеру. Економічне зростання потребує відповідного рівня ресурсів банківської системи, проте її еволюційний розвиток не зможе забезпечити потрібних обсягів банківського капіталу, а залучення значного зарубіжного капіталу призведе до втрати економічної незалежності. Проблема полягає у тому, щоб знайти ресурси в національній економічній системі, які за обсягом і ціною відповідатимуть поставленим завданням.

Аналіз банківського інвестиційного ринку свідчить про його повільну активізацію. Під час дослідження систематизовано основні причини, що стримують інвестиційний ринок банків в Україні. До них належать:

- короткостроковий характер ресурсної бази банків;

- неплатоспроможність більшості позичальників, відсутність гарантій повернення ними кредитів та ліквідної застави;

- поглинання українських банків іноземним капіталом, що призводить до втрати економічної незалежності;

- втрата довіри населення та підприємців до українських банків, що пов’язано з подіями загострення економічної кризи в Україні та світі;

- високий рівень внутрішніх та зовнішніх інвестиційних ризиків, які не готові взяти на себе банки;

- високі відсоткові ставки за кредитами;

- відсутність дієвого механізму стимулювання з боку держави.

З метою активізації інвестиційної діяльності банків держава має забезпечити, по-перше, можливість накопичення банками необхідних коштів; по-друге, розділити з ними ризик інвестиційної діяльності, зумовлений економічним становищем країни; по-третє, сприяти підвищенню прибутковості інвестиційної діяльності. Як свідчить практика, для того, щоб працювали інвестиції, банки повинні володіти дешевими ресурсами, які перерозподіляються від імені держави. За таких обставин актуальним є створення спеціалізованих інвестиційних банків на основі державних ресурсів, але за принципом роботи комерційних. Зарубіжний досвід може бути прийнятий в Україні за умови його вивчення та пристосування до української специфіки розвитку ринку та ведення банківського інвестиційного бізнесу в таких напрямах :

- розроблення моделі організації роботи комерційних банків на ринку цінних паперів;

- надання інвестиційних послуг у межах фінансових супермаркетів та розвиток інвестиційних банків;

- інвестування банківських фінансових ресурсів у сектор малого та середнього бізнесу виробничої сфери.

Отже, враховуючи вищезазначене, актуальним завданням державного управління є створення ефективного трикутника «держава – банки – виробництво», який забезпечив би мобілізацію і спрямування українських фінансових ресурсів на інвестиційні потреби виробника і захищав законні права кредитора.

Список використаних джерел:

1. Боровікова М. Інвестиційна діяльність і капіталізація комерційних банків у період дестабілізації економіки України / М. Боровікова // Вісник КНТЕУ.–2009. – №4. – С.18–24. 10.

2. Васюренко Л.С. Взаємозалежність розвитку банківського сектору та інвестиційної діяльності в Україні / Л.С. Васюренко // Банківська справа.–2007.–№1.–С.25–28.

3. Криклій А.С. Сучасний стан та особливості діяльності вітчизняних банків в інвестиційній сфері / А.С. Криклій // Економіка та держава. – 2008. – №6. – С.6–9.

4. Стецишин Т. Роль банківських установ України в інвестиційній діяльності держави/Т. Стецишин// Світ фінансів. – 2008. -№ 2. – С.51-59.

5. Бюлетень Національного банку України (електронне видання). – 2008. - №12. - 147 с.

6. Бюлетень Національного банку України (електронне видання). – 2009. - №12. - 203 с.

7. Бюлетень Національного банку України (електронне видання). – 2010. - №12. - 205 с.