Секція: Державне регулювання економіки

Бондарець В. В.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького Шляхи управління банківською системою України в кризових умовах

Постановка проблеми. Найрозвинутішим елементом економіки держави є її банківська система, яка виступає виробником і носієм банківських продуктів. Вітчизняна банківська система покликана стати одним з найголовніших інститутів реалізації державної політики зростання та модернізації економіки. Таку важливу місію спроможні виконати лише фінансово стійкі, конкурентоздатні банки. Нині у банківській системі України, як і в інших секторах національної економіки, відбувається становлення ринкових, конкурентних засад, яке визначається ступенем її відповідності потребам клієнтів та високими темпами зростання клієнтської бази. Накопичений значний науково-практичний досвід в розробці теорії і практики вирішення питань конкурентоспроможності банківської системи як вітчизняними, так і закордонними вченими, таким як: К. Балашов, В. Вікулов, Д. Гайдунько, В. Жабров, Н. Зайцева, Н. Куршакова, С. Кущ, А. Єпіфанов, С. Ілляшенко, С. Козьменко, Н. Маслова, Л. Романенко, О. Христофорова, О. Штейн, Н. Шульга, Л. Шульгіна та ін.

На сьогоднішній день банківська система України переживає складні часи, що зумовлені світовою фінансовою кризою і як наслідок – кризою ліквідності вітчизняних банків. Природа всіх економічних криз є абсолютно однаковою, вони виникають внаслідок порушення макроекономічної рівноваги. Очевидно, що подолання кризи пов’язано з встановленням нової макроекономічної рівноваги. Слід зазначити, що постійно зростаюча залежність ефективності банківських структур від використовуваних технологій додає все більшу значимість в інформаційному аналізі відомостей про інтелектуальну власність взагалі і комерційної інформації конкуруючих банківських структур в цілому.

До кризи в умовах бурхливого економічного піднесення банки здійснювали активне кредитування. Проте, як виявилося, обсяг виданих позик українськими банками перевищував акумульовані кошти на депозитах у 2,24 рази, при цьому кредитів в американській валюті видано у 2,8 рази більше, ніж залучено валютних ресурсів на депозитах. Диспропорції між активами та пасивами банків виявилися у превалюванні короткотермінових зобов'язань у структурі ресурсної бази та довготермінових кредитів у структурі активів [2].

Коефіцієнт співвідношення довготермінових депозитів і довготермінових кредитів, спрямованих в українську економіку, у жовтні 2008 р. склав лише 0,35, тоді як 2004 р. – 0,81. Ці розбіжності свідчать про те, що національні банки кредитували економіку швидше, ніж українці нагромаджували заощадження. У таких умовах розширення ресурсної бази можна було здійснити або за рахунок збільшення власного капіталу, або за рахунок кредитів, чим і скористалася переважна кількість банків, збільшивши своє боргове навантаження у 2,8 рази, або на 25,3 млрд. доларів за період 2007-2008 рр. А тому вже у 2009 р. вітчизняним банкам потрібно було повернути своїм іноземним кредиторам близько 17 млрд. доларів. У такій ситуації чимало банків змушені були звертатися за допомогою до уряду, можливості якого були обмежені[1, 3].

Минулого року фінансовий стан і стан капіталу в банківській системі значно покращились. Загальні збитки зменшились майже в три рази у порівнянні з попереднім роком (до 13,0 млрд. грн. у 2010 році у порівнянні з 34,8 млрд. у 2009 році) в умовах різкого зменшення відрахувань до резервів на покриття збитків за позиками, стабільного операційного доходу і скорочених адміністративних витрат. Незважаючи на сумарний негативний фінансовий результат, все більша кількість банків минулого року вийшла на прибуткову діяльність. Згідно за даними НБУ, кількість збиткових банків впала з 64 станом на кінець 2009 року до 41 на кінець вересня 2010 року. У 2010 році банки також змогли покращити стан свого капіталу (завдяки значному вливанню капіталу акціонерами і скороченню збитків). Показник адекватності капіталу досяг рівня 20,8% станом на кінець року (виріс з 14% на кінець 2008 року та з 18,1% на кінець 2009 року), а обсяг регулятивного капіталу збільшився на 25 млрд. грн. протягом минулого року (табл. 1).

Таблиця 1

Прогнозні показники розвитку банківської системи України

	2007	2008	2009	2010	2011 п	2012 п
Активи, млрд. грн.	599,0	926,0	880,0	945,5	1040,1	1190,9
Активи, зміна р/р, %	76,2	54,5	-4,9	7,4	10,0	14,5
Кредити, млрд. грн.	426,9	734,0	717,5	724,6	781,1	881,1
Кредити, зміна р/р, %	74,1	71,9	-2,2	1,0	7,8	12,8
Кредити до ВВП, %	59,2	77,4	78,4	66,8	61,9	59,9
Кредити юридичних осіб, млрд. грн.	217,4	460,2	482,3	520,1	589,8	684,8
Кредити юридичних осіб, зміна р/р, %	62,1	69,6	4,8	7,8	13,4	16,1
Кредити фізичних осіб, млрд. грн.	155,4	273,8	235,4	204,5	195,9	201,8
Кредити фізичних осіб, зміна р/р, %	99,9	76,1	-14,0	-13,1	-4,2	3,0
Депозити, млрд. грн.	280,1	357,9	327,7	414,2	485,0	567,0
Депозити, зміна р/р, %	53,1	27,7	-8,3	26,4	17,1	16,9
Депозити фізичних осіб, млрд. грн.	164,5	215,6	211,4	271,7	317,9	370,0
Депозити фізичних осіб, зміна р/р, %	65,0	31,1	-1,9	28,5	17,0	16,4

Джерело: НБУ, оцінка аналітиків УніКредит Банку, Райффайзен Банку Аваль, ОТП банку, Ерсте Банку

За дослідження фахівців банківська система у 2010 році повністю досягла і перевищила рівень депозитної бази докризового періоду (в період наймасовішого відтоку вкладів (на початку 2009 року) банки втратили близько 25% бази депозитів населення). Вклади населення зросли минулого року на 28,5% (на противагу падінню у попередньому році, що становило 1,9%). Вклади в національній валюті зростали більш стрімкими темпами, ніж вклади в іноземній валюті (41,6% і 17,4% р/р відповідно) в умовах очікувань стабільного курсу валют і великого спаду процентних ставок (гривневі депозити наразі приносять на 5% – 6% більше, ніж депозити в доларах). Структура строковості вкладів фізичних осіб значно покращилась у минулому році – частка довгострокових депозитів у загальному показнику вкладів населення зросла з 27% на кінець 2009 року до 39% на кінець листопада 2010 року.

Висновки. З вище наведеного можна зробити висновок, що для ефективнішого використання обмежених ресурсів банківської системи варто було б: активніше спонукати власників банків до впровадження інноваційних технологій покращення якості надання банківських послуг, що в свою чергу, підвищить їх конкурентоспроможність; впровадити систему менеджменту якості, яка б включала алгоритм взаємозв’язку банківської системи з урахуванням швидкозмінних зовнішніх факторів та гнучкого реагування на задоволення потреб споживача; розробити науковими інститутами програми розвитку банківської системи з урахуванням кризового впливу на економічне становище держави.

Підвищення ефективності банківської діяльності надасть можливість стабілізувати економічну систему за рахунок активної роботи та кредитування реального сектора економіки, що в свою чергу підвищить ВВП та надасть можливість вивести державу з кризової ситуації. Для забезпечення швидкого розвитку та зростання банківського сектора необхідна загальна консолідація існуючих банків. Більш ефективні банки, визнані такими за результатами їхньої діяльності, повинні мати можливість розширювати свою ринкову частку порівняно з менш ефективними. Тільки за таких умов можна посилити проникнення банків в економіку.

Література:

1. Аушев М. Б. Проблемы устойчивости коммерческих банков в конкурентной среде / М. Б. Аушев. – М.: РАГС. – 2006. – С. 54 – 61.

2. Шелудько Н. М. Проблемні кредити і фінансова стійкість банківської сфери / Н. М. Шелудько. –К.: Фінанси України. – 2005. – №1. – С. 25 – 28.

3. Стечишин Т. О. Роль банківських установ України в інвестиційній діяльності держави / Т. О. Стечишин. – Випуск 2 (15) –Тернопіль: Світ фінансів, 2008. – С. 51 – 59.