Економічні науки/2. Фінанси та банківська справа

Музика І.С.

Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів, Україна

Теоретичні засади формування кредитного

потенціалу регіону

В структурі фінансового потенціалу регіону кредитний потенціал відіграє одну із визначальних ролей. Це визначається безпосереднім впливом кредитної системи регіону на розвиток та діяльність реального сектору економіки, інвестиції в основний капітал, що, в свою чергу, здійснює безпосередній вплив на зайнятість населення та його доходи; впливом банківського капіталу та якості банківських активів на темпи зростання інвестиційних банківських позик, необхідністю всіх складових регіону у кредитуванні та кредитах розвитку. Іншими словами, кредитна складова фінансового потенціалу регіону є ключовою ланкою в його структурі, безпосередньо впливає та є залученою у всі його структурні елементи, є взаємопов’язаною із всіма елементами регіональної фінансової системи.

В умовах ринкової економіки суб’єктами кредитних відносин виступають комерційні банки. Це обумовлено тим, що саме вони відіграють визначальну роль у перерозподілі активів у грошовій формі. Комерційні банки за своєю суттю виступають в якості і кредитних, і інвестиційних установ, здійснюючи процеси кредитування фізичних та юридичних осіб, є головними фінансовими посередниками, які забезпечують акумуляцію та перерозподіл грошових ресурсів, виступають кредиторами суб’єктів економіки.

Узагальнення вищевисвітленого дозволило нам сформулювати власне бачення поняття кредитний потенціал регіону. Під кредитним потенціалом регіону ми розуміємо сукупність акумульованих в регіоні реальних та потенційних фінансових ресурсів юридичних та фізичних осіб, які є чи можуть бути залученими фінансово-кредитними установами для здійснення активних операцій з метою отримання прибутку, їх раціонального перерозподілу в територіальному і галузевому розрізі та задоволення потреб економіки регіону та населення в інвестиційних ресурсах і кредиті.

Кредитні ресурси регіону акумулюються через:

· регіональні органи влади - у вигляді тимчасово вільних грошових коштів бюджету. Згідно Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на вкладних (депозитних) рахунках у банках» тимчасово вільні кошти місцевого бюджету - обсяг коштів місцевого бюджету, які обліковуються на рахунках загального та/або спеціального фондів на дату їх розміщення на вкладних (депозитних) рахунках і відволікання яких не призведе до втрати платоспроможності місцевого бюджету та виникнення заборгованості за відповідним фондом місцевого бюджету протягом періоду, на який передбачається здійснити розміщення таких коштів на вкладних (депозитних) рахунках у банках [1].

· суб’єкти підприємництва регіону (у вигляді комерційних кредитів (економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами), державних кредитів (економічні, кредитні відносини між державою та суб’єктами господарювання); лізингових кредитів (відносини між суб’єктами господарювання, які виникають у разі орендування майна) тощо);

· фінансово-кредитні установи (у вигляді кредитів та інвестицій усім учасникам економіки регіону та як посередники у кредитних відносинах між всіма учасниками кредитного процесу).

Акумульовані фінансово-кредитним установами кредитні ресурси – це частина власного капіталу ФКУ та залучені ресурси, в грошовій формі, які можуть бути скеровані на активні кредитні операції. Слід зауважити, що в момент використання кредитних ресурсів вони перестають бути ресурсом для ФКУ, а стають вкладеними кредитними ресурсами, що і є однією із його складових.

Наявні на даний момент часу кредитні ресурси є грошовими ресурсами, які є в розпорядженні ФКУ та можуть бути в конкретний момент часу використаними для видачі кредитів (миттєві кредитні ресурси). До них відносяться залишки на рахунках, поточні поступлення, висоліквідні активи, тобто такі активи, які перебувають у готівковій формі або можуть бути швидко реалізовані на ринку (готівкові кошти, дорожні чеки, банківські метали, кошти на рахунках в інших банках, державні цінні папери). У міжнародній практиці до складу високоліквідних активів можуть включатися банківські акцепти, векселі та цінні папери першокласних емітентів) та залишки готівки в касі. Окреслені ресурси є складовими реальної ресурсної складової кредитного потенціалу.

Окремим блоком в структурі кредитного потенціалу, враховуючи реалії сьогодення та негативні процеси, що відбуваються в економіці як країни в цілому, так і її регіонів, слід виділити потенційно можливу ресурсну складову. До неї слід віднести:

· незадіяні в відтворювальному процесі ресурси суб’єктів господарювання;

· приватні заощадження населення (заощадження, що зберігаються вдома);

· фінансові ресурси фізичних та юридичних осіб регіону, населення, отримані в результаті тіньової економічної діяльності;

· фінансові ресурси трудових мігрантів.

Вказані джерела можуть вважатись потенційними, незалученими, але наявними в регіоні. Іншими словами, вони є невикористаними ресурсами, які можуть вважатись резервами кредитного потенціалу і за певних умов можуть перейти у розряд залучених, реальних ресурсів.

Література:

1. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на вкладних (депозитних) рахунках у банках» від 12 січня 2011 р. N 6.- Електронний ресурс. – [режим доступу]: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=6-2011-%EF