Криворучко Н.В.

старший викладач кафедри «Менеджмент організацій»

Бердянського державного педагогічного університету

важкодоступні технології як основа конкурентоздатності

Постановка проблеми. Глобалізаційні процеси та розвиток НТР назавжди вирішив виключну важливість такого сучасного фактору виробництва, як технологія. Процес виробництва технологій, який перетворився завдяки глобалізацій ній трансформації у визначальний фактор конкурентоспроможності країни, є особливо витратним та вартісним, тому забезпечити його функціонування в межах національної держави доступно не кожній країні.

Аналіз останніх публікацій. Останнім часом, питанням трансформаційних перетворень присвячується все більше і більше наукових публікацій. При написанні тез, автором були використані наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, таких як Бревдо Т.В., Волков Г.Ю., Миронова О.О.

Мета тез: дослідити сучасний фактор конкурентоспроможності кожної країни, а саме важкодоступні технології.

Результати дослідження. Характеризуючи сучасні технології, можна стверджувати, що вони, згідно із класичною наукою, припускають використання ресурсного потенціалу, який є в обмеженій кількості та економію ресурсів, що є в надлишку.

Технології, що розроблюються в різних сучасних країнах відрізняються одна від одної перш за все тим, що технології, що створюються в одних країнах, є достатньо ресурсо- та капіталоємними, але не є капіталосберігаючими, в інших – достатньо ресурсо- та капіталоємні, але, при цьому, працезберігаючими і т.ін.

Зазначимо, що на міжнародному технологічному ринку безсумнівне лідерство в виробництві та продажі технологій належить економічно розвинутим країнам, які стали на шлях постіндустріального розвитку (такі країни, як США, Німеччина, Японія, Велика Британія).

Завдяки розвитку глобалізаційних процесів, приблизно з другої половини 80-років ХХ століття, більша частина обміну в галузі обміну технологіями припадає на внутрішньо фірмовий трансферт технологій ТНК. Технологічний розрив, що виник та постійно поглиблюється між окремими країнами, визначив багаторівневу структуру міжнародного ринку сучасних технологій.

Сучасні реалії є такими, що здатність виробляти такі товари, які не можуть бути вироблені іншими, з’єднуючи високу якість та низькі витрати виробництва, стали найголовнішою умовою економічного успіху.

Для більшості країн, що розвиваються, та для країн з перехідною економікою, придбання сучасних технологій є недоступним. При чому недоступним не тільки за ціною, але й за обслуговуванням.

Технології, що беруть участь в міжнародному товарообміні, можуть класифікуватися як:

1. «високі технології» - цей вид технологій можна охарактеризувати як унікальний та прогресивний, є притаманним для використання в промислово розвинутих країнах. Лідируючі позиції в цьому секторі належать США, які значно випереджають Німеччину, Японію, Велику Британію та інші країни за рівнем витрат НДДКР;

2. «середні» або традиційні – це технології, створені в промислово розвинутих країнах, і для яких вони виступають «етапом, що пройшов», але, одночасно, є новими для країн, що розвиваються;

3. «низькі», або морально застарілі, які є ще більш застарілими в порівнянні з попередніми, які передаються в країни периферії та полупериферії.

Важливим моментом в характеристиці «низьких» та «середніх» технологій є той факт, що вони були розроблені в залежності від рівня розвитку, структури, специфіки та персоналу промислово розвинутих країн, які знаходяться в своїй більшості на постіндустріальній щаблині розвитку. Технологія, яку передають на наступний, після «середнього», рівень, погано прилаштовані до реалій та можливостей цих країн.

Висновки. Таким чином, можна зробити висновок про те, що впровадження та використання технологій на практиці обмежується специфічними національними, адаптаційними, а, головніше за все, фінансовими можливостями конкретної держави, що дозволяє розглядати технології в якості визначального фактору конкурентної переваги.