Економіка

Ширякова О.О.

Східноукраїнський Національний університет ім. В.Даля

Краснодонський факультет інженерії і менеджменту

Стратегія міжнародної економічної діяльності України на сучасному етапі формування глобальної економічної системи : теоретичний аспект

Проблема розробки ефективної стратегії міжнародної економічної діяльності України залишається актуальною впродовж всього періоду існування України як незалежної держави. Основним напрямком зовнішньої діяльності України було вибрано - євроінтеграцію. Існує ряд причин і чинників, які безпосередньо сприяють поглибленню участі економіки України в міжнародному розподілі праці, органічному включенню її господарства в сучасні міжнародні цивілізаційні процеси. Серед головних причин виділяють, перш за все, високу питому вагу експорту у валовому національному продукті, також розвинене внутрішнє розділення і кооперація праці, обмеженість ресурсів, традиційні господарські зв'язки з країнами, перш за все, Росією, необхідність отримання, що росте, і упровадження нових технологій, інвестиційних і фінансових ресурсів з високорозвинених країн світу. Таким чином, беручи до уваги актуальність проблеми, метою даного дослідження є виявлення теоретичних основ формування стратегії міжнародної економічної діяльності України в період ринкової трансформації економіки. З мети витікає наступна задача: виявлення спрямованості зовнішньоекономічної діяльності і формування своєї точки зору з приводу розробки стратегії МЕДУ.

На сучасному етапі формування глобальної економічної системи на постіндустріальних основах економічне зростання окремих країн і їх міжнародна конкурентоспроможність певним ступенем обумовлюється транснаціоналізаціею економіки. Під цим процесом слід розуміти об'єктивні процеси виникнення і розвитку економічних зв'язків між національними господарствами різні країн, який охоплює всі сфери суспільного відтворення і приводить до появи і розвитку інтернаціонального господарства в організаційній формі транснаціональних корпорацій [1, с.121]. Реальна трансформація зовнішньої економіки України передбачає взаємозв'язок всіх чинників внутрішньоекономічного розвитку із змінами в співвідношеннях між ними. Основними причинами інтеграції України в світове господарство є: системна ринкова трансформація; реструктуризація економіки; формування відкритої економіки, розвиток не тільки торгівлі, а і рух чинників виробництва між країнами [2,с. 68]. Інтеграція України в світове економічне середовище залежить від трансформаційних процесів, які, сприяючи зростанню конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, визначатимуть напрям і форми взаємодії національного народного господарства з світовим. Перш за все ринкова трансформація економіки передбачає рішення внутрішньоекономічних проблем шляхом адаптації перехідної економіки до зовнішнього ринкового середовища, яке еволюціонує. Процеси внутрішньої трансформації слід розглядати одночасно і як процеси входження України в міжнародне економічне середовище, оскільки формування зовнішнього сектора економіки є складовою формування ринкової економічної системи. Сьогодні загострюється тенденція створення і подальшого розвитку високоїнтегрованих економічних систем, які об'єднують країни, близькі по географічному положенню, рівнем економічного і культурного розвитку. На даний момент можна виділити 3 основні інтеграційні групи: Європейський Союз, Північноамериканська зона вільної торгівлі і об'єднання країн Азіатсько-тихоокеанського регіону. Це має вагомий вплив на формуванні зовнішньоекономічних зв'язків України, яка повинна звертати увагу на існування таких груп, враховувати особливості зовнішньоекономічної політики країн-учасниць таких об'єднань. Таким чином, орієнтація зовнішньоекономічних зв'язків України з центрами світової економіки повинна здійснюватися за умови відповідності інтересам національної економіки, реалізації яких може заважати тиск з боку цих центрів. Вимога міжнародних організацій і об'єднань з приводу лібералізації зовнішньоторгівельних зв'язків повинна бути збалансоване з потребами українських виробників експортної продукції і продукції, яка конкурує з імпортом. Формування багатофункціональної моделі зовнішньої економіки України не обмежується визначенням задач і місця країни у відносинах з інтеграційними об'єднаннями. Важливим зовнішнім чинником становлення такої моделі є співпраця з країнами СНД, і Росією в першу чергу [3, с. 355]. В період ринкової трансформації економіки України першочерговою є розробка на науковому фундаменті зовнішньоекономічної політики і механізму реалізації з урахуванням світового досвіду. В цей же час в Україні недосить фундаментальних, системних наукових досліджень, відносно особливостей зовнішньоекономічної політики країн з перехідною економікою в умовах глобалізації світового господарства. Ця обставина є однією з причин того, що в Україні після проголошення державного суверенітету в зовнішньоекономічній політиці були допущені стратегічні помилки, а пізніше, в процесі розгортання економічних реформ, так само спостерігалася хаотичність і непослідовність в реалізації цієї політики. Тому росте значення вірного вибору орієнтирів зовнішньоекономічної діяльності України. Сучасний етап розвитку соціально-економічного країни показує, що без правильної наукової обґрунтованості, зовнішньоекономічної політики, що послідовно проводиться, не може бути реалізована стратегія економічного і соціального розвитку, здійснена інтеграція України в світове економічне середовище. Таким чином, в Україні формується інтегральна модель економіки, в якій синтезуються цивілізаційні, національно-історичні і онтологічні чинники, що дає можливість уникнути однобічності під час формування власної економічної політики, і більш повно реалізувати свої інтереси в світовому господарстві. [4, с. 599-600]. У Україні були прийняті закони, які створюють номінальні можливості для включення її економіки в світове господарство і міжнародний розподіл праці. Це, зокрема, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про режим іноземного інвестування» і ін. [5,6] Отже, щоб зовнішньоекономічна політика була успішно реалізована, необхідне системне і комплексне рішення ряду проблем, пов'язаних з її формуванням і здійсненням. Йдеться про такі системні перетворення, як формування економічних основ розвитку міжнародних господарських зв'язків країни, створення політичних умов і правових основ формування зовнішньоекономічної політики. Реалізація економічної і соціальної діяльності в Україні в майбутньому буде більшою мірою залежить саме від того, на скільки зовнішньоекономічна діяльность відповідатиме реаліям перехідного періоду, а також на скільки успішно реалізовуватиметься на практиці модель відкритої конкурентної економіки, яка дозволить Україні привернути необхідні матеріальні, фінансові і технологічні ресурси з одного боку, і використати зовнішні ринки збуту вітчизняного виробника - з іншою. Теоретичним розглядом цього питання займалися автори: О.А. Киріченко, А. Гальчинський [2], Д.Г. Лукьяненко [1], В. Гейц [2], А.С, Філіпенко [4] і ін. У дослідженнях були з'ясовані теоретичні і практичні аспекти реальних можливостей економіки України, визначений принцип формування і здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Проте, залишаються невирішені питання загальної проблеми. Залишається багато питань, які потребують детальнішого розгляду і теоретичного узагальнення. До них відносяться: закономірності розвитку механізму зовнішньоекономічної діяльності; геополітичні і геостратегічні орієнтири для широкої інтеграції економіки України в систему міжнародного розподілу праці; суперечності у формуванні цілісної системи міжнародної співдружності і співпраці; політичні основи зовнішньоекономічної стратегії, її принципи і основні напрями в період становлення державності; чинники формування міжнародного іміджу України; порівняльні і конкурентні переваги як матеріальні умови формування зовнішньоекономічної політики і т.д. Ключове завдання стратегії зовнішньоекономічної діяльності - забезпечення відповідно до світових стандартів і критеріїв оптимальності параметрів відвертості української економіки, виконання яких сприятиме економічній безпеці держави, забезпечуватиме тісний перетин внутрішньої і зовнішньої економічної політики. Інтеграція України до світових економічних структур вимагає деякого часу і здійснюватиметься у міру виникнення сприятливих тому внутрішніх і зовнішніх умов. Не дивлячись на значну освітленість питання розробки стратегії МЕД України в науковій літературі, залишаються недослідженими окремі питання і є перспективи подальших досліджень. Головна задача української держави на сьогоднішній день - визначити нові напрями у формуванні стратегії зовнішньоекономічної діяльності країни. Реструктуризація народного господарства України повинна бути здійснена з урахуванням внутрішніх можливостей і зовнішніх чинників для того, щоб, використовуючи існуючі і розкривши потенційні конкурентні переваги, сприяти реалізації національних економічних інтересів, зростанню добробуту народу.

Література:

1. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монография/ Під ред., проф. Д.Г. Лукьяненка. - ДО.: - КНЕУ, 2001. - 538 з.

2. Інноваційна стратегія українських реформ/ Гальчинській А., Гаєц В., Кинах А. Семіноженко В. -К.: Знання, 2002. - 324 з.

3. Зовнішньоекономічна політика України: європейскький та російський вектор/ А.А. Мазаракі (заг. Ред.). - ДО.: КНТЕУ, 2005. - 280 з.

4. Філіпенко А.С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність. - ДО.: Знання, 2007. - 670 з. З. 599-600

5. Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» N 960-XII (960-12) від 16.04.91, ВВР, 1991, N 29, ст. 378

6. Закон «Про режим іноземного інвестування» ВР N 94/96-ВР від 19.03.96 ВВР, 1996, N 19, ст. 81