Экономические науки/ Внешнеэкономическая деятельность

Шостак М.В., науковий керівник Римарева Л.М.

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний інститут

Організація міжнародних експортних операцій підприємства

Процес ринкової трансформації економіки багатьох країн об'єктивно супроводжується виникненням і поширенням підприємництва як головного структуро - утворюючого елементу ринкового середовища. Підприємницький сектор створює сприятливі умови для становлення реальних ринкових економічних відносин, реалізації прав власності, розвитку особистої ініціативи, активізації економічних інтересів.

Метою є аналіз результатів експортних операцій і розробка рекомендацій з підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

Сьогодні експортні товариства відіграють важливу роль в економічному розвитку будь-якої держави. В країнах останніми роками не лише зростає загальна кількість експортних товариств, а й їхня питома вага у загальному обсязі виробництва продукції, надання послуг і виконання робіт. Так, за питомої ваги експортних товариств серед промислових підприємств у розмірі 14,6% вони забезпечують 63% усього промислового виробництва. Експорт для ринкової економіки є найприйнятнішим видом збагачення, оскільки найповніше забезпечує функцію концентрації й централізації капіталу і його подальшого використання [2].

Експорт обумовлений декількома важливими причинами. Сировину необхідно експортувати на підприємство-виробник, комплектуючі - на складальний конвеєр і готову продукцію - іноземним оптовикам і споживачам. Іноді весь цей процес відбувається в межах вертикально інтегрованої компанії, тому експортер продає свою продукцію на наступний рівень, оформивши відповідну внутрішньофірмову угоду. Проте у випадку продажу зовнішньому покупцеві експортер може вирішити, чи продавати йому продукцію прямо, чи через посередника [4].

В 2009 р. світове виробництво сталі склало 1240 млн. т. Таким чином, порядку однієї третини від проведеної сталі було продано на світовому ринку. За даними ISSB, в 2009 р. Китай, що є найбільшим експортером, поставив на світовий ринок 49 млн. т, на 91 % перевищило рівень минулого року (проте за даними китайської статистики країна експортувала 52 млн. т металопродукції).

Світова торгівля металопродукцією, виключаючи китайський експорт, збільшилася всього на 4 %.

На 12 найбільших експортерів в 2009 р. довелося 88 % світового експорту металопродукції (у 2008 р. - 86 %). Найбільшими постачальниками металопродукції на світовий ринок є: Китай, Японія, Росія, країни ЄС, Україна, Ю. Корея, Бразилія, Туреччина, Тайвань, США, Індія і Канада.

На 12 найбільших імпортерів в 2008-2009 рр. довелося близько 66 % світової торгівлі. Крупними імпортерами є: США, країни ЄС, Ю. Корея, Китай, Туреччина, Канада, Таїланд, Тайвань, Мексика, Індія і Індонезія. США і країни ЄС є найбільшими імпортерами, причому основним постачальником в ці країни є Китай, також значні постачання здійснюються з Росії.

Ціль суттєво підвищити якість управління фінансовими ресурсами, забезпечити можливість оперативного збагачення наявного досвіду управління новими практичними здобутками, покращити вдосконалення управління експортними операціями на підприємстві.

Успішна діяльність будь-якого підприємства на міжнародному ринку вимагає, з одного боку, підвищення конкурентоспроможності продукції на базі досягнень науки і техніки, а з іншого – систематичного вдосконалення методів комерційної роботи. Ці два взаємопов’язані фактори врешті-решт і визначають рівень економічної ефективності зовнішньо-торгівельних операцій підприємства [1].

Міжнародна економічна діяльність світових підприємств ототожнюється із здійсненням експортно-імпортних операцій, які можуть мати різні прояви і тенденції.

Що стосується експортних операцій, то будь-яке підприємство має право здійснювати експорт товарів, робіт, послуг у разі виконання таких вимог:

1. Здійснення експортних операцій передбачається установчими документами.

2. Експортний контракт укладається у письмовій формі з дотриманням усіх вимог щодо його форми та змісту.

3. Дотримання встановлених режимів квотування та ліцензування.

На кожному підприємстві експортні операції виконують спеціалізовані підрозділи. У залежності від розміру підприємства і рівня його інтернаціоналізації можливі наступні формі організації експортної служби:

- відділ збуту - використовується підприємством, якщо обсяг його зовнішньоторговельних операцій незначний і основна частина продукції реалізується на внутрішньому ринку;

- експортний відділ - створюється при збільшенні обсягу експортних операцій;

- відділення закордонних операцій – створюється закордоном і підпорядковує усі відділення у даній країні;

- центральна контора - створюється дочірня експортна фірма;

- спільні збутові компанії;

Але незалежно від форми організації головною метою роботи експортної служби є експорт конкурентоспроможної продукції, що досягається шляхом виконання наступних функцій:

- збір на підприємстві інформації про продукцію, підготовленої і планованої на експорт;

- складання калькуляції цін на експортну продукцію;

- підготовка рекламних матеріалів;

- аналіз інформації про експорт за попередні періоди;

- аналіз відгуків про товари в кінцевих споживачів;

- складання попереднього списку потенційних споживачів;

- переписування з питань висновку контракту;

- переговори за контрактом і його висновок;

- пророблення і висновок угод з посередниками;

- забезпечення упакування і транспортування;

- виконання митних обов'язків;

- забезпечення одержання платежу;

- гарантійне і постгарантійное обслуговування.

Першим етапом здійснення експортної операції є пошук контрагента і встановлення з ними контактів. Для експортера засобом встановлення контактів з імпортером є відправка йому комерційної пропозиції – оферти.

При прямому методі торгівлі виникає визначена фінансова вигода, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижуються ризик і залежність результатів комерційної діяльності від можливої несумлінності чи недостатньої компетенції посередницької організації.

Цей метод також дозволяє постійно знаходитися на ринку, враховувати його зміни і вчасно на них реагувати. У той же час використання прямого методу торгівлі має на увазі наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. У іншому випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть значно зрости. У результаті часто буває доцільно, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торгових операцій.

Непрямий метод - вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.

Більш половини міжнародного товарного обміну здійснюється при сприянні торгових посередників, тобто незалежних від виробників і споживачів товарів торгових фірм, організацій і осіб.

Під торгово-посередницькими операціями розуміються операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, які виконуються за дорученням виробників і споживачів незалежним торговим посередником, на основі чи догоди окремого доручення, що укладається між ними.

Після вибору методу експорту і встановлення контактів безпосередньо з імпортером через посередника, сторони приступають до обговорення і висновку контракту купівлі-продажу. Згідно з контрактом основними обов'язками експортера є: постачання товару, передача документів і прав власності на товар; імпортера - сплата ціни за товар і прийняття товару.

Вихід підприємства на зовнішній ринок, зовнішньоекономічну сферу, дозволяє підвищити загальну ефективність функціонування підприємства. Здійснення підприємством ефективної зовнішньоекономічної діяльності має значення не лише для самого підприємства, а й для країни в цілому:

- зростає національний доход країни;

- зростає продуктивність праці;

- знижується собівартість продукції;

- впроваджуються ресурсозберігаючі технології;

- збільшується питома вага експорту;

- зростає рівень автоматизації і механізації;

- збільшуються іноземні інвестиції.

Практика міжнародної підприємницької діяльності показала, що дієвою формою є організація підприємницької діяльності у формі спільного підприємства [4].

Однією з основних проблем ефективного здійснення міжнародного підприємництва і проведення експортних операцій, є формування сприятливого інвестиційного клімату не лише на підприємстві, а й в державі в цілому.

У зв’язку з цим держава бере активну участь у інтеграційних процесах, які супроводжуються зовнішньоекономічними зв’язками між країнами і передбачають вивчення продуктивних сил і виробничих відносин, промислового, науково-технічного, трудового потенціалу кожної країни.

Кожен з видів ЗЕД здійснюється в певних формах. Наприклад, формами зовнішньої торгівлі являється експорт, імпорт, реекспорт: реімпорт. Формами виробничої кооперації — спільне виробництво на основі спеціалізації - спільні підприємства двох чи більше іноземних партнерів. підрядна кооперація та ін.[2]

За результатами дослідження можна зробити висновок, що експортні операції, як складова частина зовнішньої торгівлі є найважливішим джерелом одержання прибутку держави. Досягнення максимальної ефективності експортних операцій, а, отже, максимізація прибутку можлива тільки з використанням знань і досвіду, накопичених протягом тривалого часу.

Література:

1. Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 580с.

2. Вічевич А.М., Максимець О.В. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2004 – 140с.

3. Гуріна Г.С., Луцький М.Г., Мостенська Т.Л., Новак В.О. Основи зовнішньоекономічної діяльності.- Підручник..- К.: Сузір’я, 2007.- 425с.

4 . Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. - 384 с.

5. Гребельник С.П. Основи Зовнішньоекономічної діяльності: Підручник.-К.: Центр навчальної літератури. – 2009. – 386с.