Економіка / 3. Фінансові відносини
Голишевська Л. В., Легкун
Є. О.
Вінницький національний
аграрний університет
СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ЦІН В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
Розроблення цінової політики як невід’ємної частини
загальної економічної та
соціальної політики держави є однією з найважливіших складових
реформування економіки. Її впровадження сприяє розвитку ринкових відносин,
зменшенню інфляції та пом’якшенню її негативних соціально-економічних
наслідків, веде до підвищення якості продукції та розвитку конкуренції і сприяє
зростанню ефективності ринкової економіки.
Проблеми ціноутворення займають важливе місце в
дослідженнях багатьох українських учених, зокрема О. Гоша, В. Корінєва, І.
Лукінова, В. Пінішко, Ю. Тормоси, О. Шпичака, Л. Шкварчук та інших. Більшість
робіт вітчизняних вчених стосуються кола питань формування цінової політики або
окремих аспектів теорії і практики ціноутворення. Не зважаючи на важливість
державного регулювання системи цін в економіці суспільства, його дослідження не
достатньо висвітлене в сучасній економічній літературі.
Найефективніше свої регулюючі функції ціна може
виконувати лише тоді, коли вона формується під впливом ринкових чинників, тобто
лише за умов вільного ціноутворення. Але практика свідчить, що вільна ціна
не здатна враховувати всієї різноманітності цілей та умов
соціально-економічного розвитку країни і тому не може бути універсальним
засобом регулювання економічних процесів. За умов стабілізації економічної
ситуації і переходу до розвинутого
ринку державне втручання в ціни поступово зменшується і в основному обмежується відповідним впливом на передумови та
побічні наслідки вільного ціноутворення. Але у жодній з країн з розвиненою ринковою
економікою не існує
повної свободи в
частині ціноутворення, в більшості таких країн як загальну тактику
використовують певні правила (принципи, методи
та нормативи) ціноутворення, що
оформлені у вигляді
законодавчих актів і мають на
меті регламентацію методології та процедури формування цін.
Питома вага регульованих цін у різних країнах коливається
від 5 до 20 %. Так, у Франції, де повна лібералізація цін була досягнута в 1986
р., під контролем держави перебуває до 20 % цін на споживчі товари та послуги,
а в Канаді і США - у межах 5-10 % [3, с. 66].
Аналіз наслідків, меж та методів втручання органів
державної влади у процес ціноутворення,
оцінка їх ефективності – найактуальніші питання,
що турбують суспільство останнім часом, адже віднайти
баланс між інтересами споживачів, що вважають ціни на продукцію занадто
високими, та виробників, що не покривають виробничих витрат, вкрай важко.
Пом’якшення цінового антагонізму – ключова проблема державної політики цін [2, с.
504].
Головною метою
регулювання системи цін в суспільстві є сприяння оптимізації його
соціально-економічного розвитку. Механізм регулювання ринкового ціноутворення
відображає функціональну взаємодію його елементів, спрямованих на відображення
закономірностей ринкових відносин, що стимулює застосування тих чи інших економічних
ресурсів та найбільше відповідає їхнім економічним інтересам.
Функціональна
взаємодія елементів механізму ринкового ціноутворення забезпечується на
засадах поєднання саморегулювання із цілеспрямованим державним регулюючим
впливом через вибір альтернативних рішень у сфері економічної діяльності.
Механізм регулювання ринкового ціноутворення націлює суб'єктів господарювання
на вибір тих рішень, що є для них найвигіднішими. Цим зумовлюється теоретична
складність і практична важливість проблеми вибору показників та критеріїв,
які найбільшою мірою відображають узгодження інтересів суб'єктів ринкових
відносин через формування ринкових цін на економічні блага та їх державне
регулювання.
Ринковий механізм
саморегулювання, що здійснюється на основі співвідношення попиту і пропозиції
та застосування виробниками і продавцями певних видів цін та методів ціноутворення,
недостатньо повно забезпечує різноманітні економічні інтереси суб'єктів
ринкових відносин. Тому він доповнюється державним управлінням на основі
законодавчого та нормативно-правового забезпечення процесу ринкового
ціноутворення [1, с. 130].
Державне
регулювання ринкового ціноутворення може відбуватися за допомогою прямих і
непрямих (опосередкованих) методів. Пряме державне регулювання ринкових цін
здійснюється із застосуванням таких методів, як запровадження фіксованих цін
на економічні блага, встановлення граничних рівнів цін, декларування зміни цін,
введення граничних рівнів торгівельно-збутових надбавок і націнок,
"заморожування" чи блокування рівня цін, надання дотацій з виробництва
окремих товарів (робіт, послуг), укладання договорів про рівень цін між
господарюючими суб'єктами і державою. Заходи прямого державного регулювання
ринкових цін здебільшого переважають на початковому етапі розвитку ринкових відносин
або в умовах кризових ситуацій ринкової економіки держави. Застосування прямого
державного регулювання цін може породжувати утриманські настрої. Тому
ефективнішим вважається опосередкований державний регулюючий вплив через
фінансовий механізм.
Опосередковане
державне регулювання ринкових цін застосовується у формі диференціації рівня
податкових ставок, пільгового оподаткування та кредитування, зміни ставок
ввізного мита та введення граничних нормативів рентабельності. Непрямі методи
державного регулювання системи цін переважають в умовах ринкових відносин,
коли потенціал ринкового механізму не забезпечує належний рівень узгодження
економічних інтересів виробників і продавців, споживачів і покупців товарів
та держави [1, с. 131].
В сучасних умовах
розвитку ринкових відносин в Україні переважає державне регулювання цін на
ринку економічних факторів (робоча сила, природні ресурси тощо), а також
регульованих цін на продукцію підприємств природних монополій, якими є водопостачання
і каналізація, міський пасажирський транспорт, електропостачання тощо. Водночас
рівень цін на найважливіші товари і послуги регулюється безпосереднім впливом
співвідношення попиту і пропозиції у межах рівня, встановленого державою.
В умовах ринкових
відносин необхідно здійснювати регулюючий вплив на якісні показники
фінансово-господарської діяльності економічних суб'єктів, головним чином,
через механізм вільного ціноутворення. Держава повинна втручатися у процеси
ціноутворення з метою обмеження руйнівних властивостей ринкових цін або для
вирішення окремих економічних і соціальних проблем. Ступінь такого втручання
залежить від рівня стабільності грошової одиниці, розвитку конкуренції та
монополізації виробництва, характеру зовнішньоекономічної та соціальної
політики держави тощо.
В умовах ринкових
відносин діяльність державних органів спрямована на стримування монополізму,
розширення конкурентного середовища та боротьбу з нечесною конкуренцією через
прийняття відповідних законодавчих актів. Державне регулювання ціноутворення є
формою управління економіки. Тому його ефективність зумовлена тим, якою мірою
держава враховує об'єктивні економічні закони, насамперед закони ринку, за
якими функціонує ринковий механізм ціноутворення, виконуючи регулюючі функції.
Отже, підвищення
ефективності дії механізму регулювання цін вимагає подальшого дослідження не
лише окремих елементів механізму і їх сукупної взаємодії, а й визначення сфери
та міри державного втручання в цей процес.
Література:
1.Артус М. Державне
регулювання ціноутворення в умовах ринкових відносин / М. Артус // Світ
фінансів. – 2009. - № 4 (21). – С. 128-134.
2.Захарова О.Ф.
Контроль за формуванням, встановленням та застосуванням цін і тарифів на
товарних ринках України / О.Ф. Захарова // Київський національний
торговельно-економічний університет. – 2009. – С. 503-509.
3.Книш Є.Г.
Проблеми державного регулювання
цін на лікарські засоби / О.В. Гетало, Н.І. Сінча, Г.П. Суховий, О.В.
Литвиненко, І.М. Алєксєєва// Запорожский медицинский журнал. – 2010. - №1. - С.
66-68.