Гончаренко А.М., к.е.н.

Європейський університет

Взаємозв’язок податкового статусу приватного вищого навчального закладу та системи його фінансування.

Стаття 61 Закону "Про освіту" визначає державну політику щодо фінансово-господарської діяльності навчальних закладів: "кошти, отримані навчальним закладом як плата за навчання… не оподатковуються…". Але стаття 157 Податкового кодексу України містить лише часткову деталізацію цього загального принципу. Для приватного вищого навчального закладу на даний момент є лише один шлях на законних підставах не сплачувати податок на прибуток з операцій по наданню послуг вищої освіти – необхідно мати ІІІ або IV рівень акредитації та бути внесеним до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. Отже, приватний вищий навчальний заклад може існувати і як організація, яка сплачує податок на прибуток за результатами своєї діяльності, так і в статусі неприбуткової організації з обмеженнями щодо використання отриманого доходу.

На нашу думку, економічний погляд на результати діяльності ВНЗ походить від віднесення освіти разом з наукою, культурою, охороною здоров’я до галузей, які не можуть функціонувати на суто комерційних засадах. Проміжні фінансові результати ВНЗ у вигляді ситуаційного перевищення доходів над витратами фактично є цільовим рефінансуванням, призначеним для розвитку освіти та науки. Саме як невід'ємна складова системи вищої освіти сприймаються вищі навчальні заклади, які пройшли ліцензування та акредитацію, практично у всьому світі. Отже, за умови стабільного проведення своєї основної діяльності, фінансові результати ВНЗ всіх форм власності не можна класифікувати як прибуток, оскільки вони спрямовані, в першу чергу, не на кінцеве споживання, а на зростання інтелектуального капіталу країни. Законодавством встановлені також і певні обмеження щодо використання цих фінансових результатів. Зміна такого підходу оцінки фінансових результатів ВНЗ є можливою лише при зупиненні освітньої діяльності, коли припиняється виконання його соціальної функції.

Корисність діяльності ВНЗ можна оцінити за допомогою суми двох показників, які в принципах свого формування мають істотну різницю. Загальний чистий приведений ефект (Total Net Present Value, TNPV) з надання послуг ВНЗ визначатиметься як сума чистої приведеної вартості грошового потоку та чистого приведеного соціального ефекту [1] і математично може бути представлений таким чином:

TNPV = NPV + NPSV, (1)

де NPV - чиста приведена вартість грошового потоку;

NPSV – чистий приведений соціальний ефект.

Чиста приведена вартість грошового потоку NPV від основної діяльності обчислюється за формулою :

(2)

де - грошовий потік в базовий період 0;

- майбутній грошовий потік в період t;

r - норма доходності;

t – номер року, в якому проводиться дисконтування грошового потоку.

n – період прогнозування.

Чистий приведений соціальний ефект NPSV у формулі (1) можна визначити так :

, (3)

де SV – соціальна цінність проекту у грошовому вимірі;

r - норма доходності;

t – номер року, в якому проводиться дисконтування грошового потоку.

n – період прогнозування.

Соціальні функції ВНЗ державної і приватної форм власності мають певні відмінності. Державні ВНЗ „виконують замовлення держави, знаходячись між вимогами суспільної ефективності і необхідністю формування повноцінної особистості.., приватні – виконують замовлення суспільства...” [2, с.95]. Не зважаючи на ці відмінності, діяльність кожного вищого навчального закладу можна оцінити як корисну, якщо TNPV має позитивну величину. Тобто можлива негативна величина NPV за окремим напрямом підготовки може компенсуватись відповідним рівнем NPSV (але сумарна величина NPV від всіх видів діяльності не повинна бути негативною, що є гарантією фінансової стійкості вищого навчального закладу).

Кожній організації (а тим більше – вищому навчальному закладові), не зважаючи на форму власності, потрібно зважати на соціальний ефект від власної діяльності. Факти наявності чистого приведеного соціального ефекту від діяльності вищого навчального закладу та високої ефективності змішаного характеру формування капіталу ВНЗ приводять до висновку про можливість ефективного використання не лише приватних, а й державних ресурсів на вищу освіту через приватні вищі навчальні заклади. Аргументами на користь підтримки державою у різних формах приватних ВНЗ є відсутність прямих витрат на збільшення людського капіталу нації при:

- існуванні прямої залежності між ростом кількості осіб, які мають вищу освіту, та темпами економічного зростання;

- залежності продуктивності праці від якості людського капіталу;

- залежності політичної стабільності, здоров'я нації від рівня освіченості.

Критерієм доцільності залучення державних ресурсів для їх ефективного використання ВНЗ всіх форм власності власне і може бути загальний чистий приведений ефект TNPV.

Список використаної літератури:

1. Wheeler J.R Capital Expenditure Decisions and the Role of the Non-for Profit Hospital An Application of the Social Goods Model / Wheeler J.R. Clement J.P. // Med Care Rev 1990 Winter, PP. 467-486.

2. Приватная высшая школа в объективе времени: украинский вариант: Монография / Под ред. Астаховой В.И. - Х: ХГИ "Народная украинская академия", 2000. - 464 с.