Войткова І.Р., Голишвська Л.В.

СУТНІСТЬ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ТА ЙОГО ЕТАПИ РОЗВИТКУ

ВНАУ, Україна

В сучасних умовах становлення і розвитку економічних відносин України провідну роль відіграє діяльність підприємств, особливо це стосується його регулювання з боку держави. Дане регулювання здійснюється через систему оподаткування, провідне місце в якій посідає податок на прибуток.

Податок на прибуток є важливим як для підприємств так і для держави, що спрямовує здійснення фіскальної функції податків. Податок на прибуток, який стягується в Україні, має дуже велике фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Податок на прибуток підприємств, крім великого фіскального значення, має йширокі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив може здійснюватися як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів.

Зазначеним питанням присвятили свої праці багато науковців, зокрема: Гарасим П. М., Горова Т. М., Грицина О. В., Гусакова О. С., Десятник О. М., Журавель Г. П., Іванов Ю.Б., Ільєнко Н. О., Крисоватий А. І., Олійник О.В., Онисько С. М., Сердюк В. М., Ткаченко Н. М., Тофан І. М., Хомин П. Я., Якушик І. Д. та інші.

Серед прямих податків безперечно основним для підприємств в Україні як з фіскальної, так і з регулюючої точки зору є податок на прибуток підприємств.

Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки. Спочатку податки існували у вигляді безсистемних платежів, що носили переважно натуральну форму. З 947 року княгиня Ольга започаткувала стабільне стягнення податків, встановивши «погости» (місце, де збирали данину, «уроки» та «устави») - розміри та зміст зборів. По суті, це була перша відома нам реформа податкової системи в Україні. У другій половині ХІХ ст. у зв'язку із стрімким піднесенням промислового розвитку в Росії було проведено фінансову реформу. З 1898 р. була введена система промислового податку за 4 класами місцевості та за розрядами підприємств. Був встановлений додатковий промисловий податок з капіталу і процентний збір з прибутків акціонерних та інших підприємств (0,15% від суми основних фондів). У 1918 р. податкова політика України складалась із 4-х прямих (поземельний податок, основний промисловий податок, податок на приріст прибутку, податок на нерухоме майно) та 4-х непрямих податків. Проте наповнення дохідної частини бюджету українського казначейства за рахунок прямих податків було дуже «незначним». Прибутковий та промисловий збиралися дуже важко. Прибутковий податок із споживчої кооперації та господарських органів громадських організацій був введений в 1923 році. Він сплачувався щоквартально із балансового прибутку за ставкою 35 % для споживчої кооперації і 25 % - для господарських органів громадських організацій. Від сплати прибуткового податку звільнялися недавно організовані підприємства споживчої кооперації, які виготовляли товари народного споживання із місцевої сировини та відходів (пільга діяла протягом 2-х років); клуби, палаци культури, господарські організації, що знаходилися у підпорядкуванні партійних та комсомольських організацій [2].

Податкова система незалежної України почала формуватись одразу ж після проголошення незалежної держави в 1991 році. Хоча Закон Української РСР «Про систему оподаткування» був прийнятий ще 25 червня 1991 року. Оподаткування доходів підприємств було досить високим. Ставка податку на прибуток складала 18 % доходу. Понижені ставки в розмірі 15 % були встановлені для спеціальних підприємств з часткою іноземного інвестора в статутному фонді більше 30 % і в розмірі 9 % для дослідних підприємств. Підвищені ставки були встановлені для посередницької діяльності (65 %) і доходів від казино, відеосалонів, ігрових автоматів (70 %).

Основною складовою об’єкта оподаткування, що оподатковується, був прибуток від реалізації, який розраховується як різниця між виручкою та витратами. Така система мала суттєвий недолік, оскільки собівартість формувалась протягом періоду споживання pecypciв у виробництві. Від часу їх закупки до часу споживання проходив певний період. За цей період підприємство зазнавало збитків, пов'язаних з інфляційним зростанням цін на продукцію. Тому постала проблема переходу до податку на прибуток замість оподаткування доходу підприємства [3].

Механізм оподаткування прибутку в Україні кардинально змінився з прийняттям Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, ознаками якого є: перехід до правила «першої події» при визначенні оподатковуваного прибутку; впорядкованість складу валових витрат підприємств; застосування єдиної ставки оподаткування для всіх видів господарських операцій; перехід до глобального способу оподаткування; застосування спеціальних умов оподаткування прибутку, отриманого від деяких операцій особливого виду; скорочення пільг; зміна порядку нарахування і сплати податку.

Податковий кодекс України був прийнятий 2 грудня і вступає в дію з 1 січня 2011 року. Для акліматизації влада виділяє один квартал – до квітня 2011 року. Таким чином, за словами експертів, три місяці в країні діятиме дві системи законів про сплату податків.

Податковий кодекс залишає стару спрощену систему оподаткування, закриває можливість юридичним особам оптимізувати податки за рахунок приватних підприємців, а також зберігає рівновагу у відносинах з податковими чиновниками. Відповідно до Податкового кодексу, ставки податку на прибуток підприємств буде знижено з 25 відсотків до 19 відсотків у 2011 та 2012 роках, та до 16 відсотків у подальшому [1].

Отже, можна зробити висновок, що податок на прибуток підприємств – це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

На основі вивчення праць вчених-економістів можна виділити кілька сильних і слабких сторін порядку оподаткування прибутку. Позитивним є затвердження таких положень, які суттєво зменшують податковий тягар і розширюють стимулюючий вплив: включення до складу валових витрат сум витрат минулих періодів, які не були враховані, безнадійної заборгованості, сплаченого податку на додану вартість за товари придбані у підприємств не платників такого податку; надання платнику права вибору особливого порядку оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим контрактом; звільнення від оподаткування прибутку від реалізації в Україні дитячого харчування; пільгове (50 % ставки) оподаткування прибутку від реалізації інноваційного продукту; визнання датою збільшення витрат не дату списання, а дату оплати чи оприбуткування товарів, робіт, послуг; надання права платникам самостійно проводити індексацію основних фондів у зв'язку з інфляцією.

Недоліками оподаткування податком на прибуток підприємств є: малий відсоток дозволених витрат на покращання основних фондів (10 % на рік від їх балансової вартості); не передбачено інвестиційного податкового кредиту, а також пільг на частину прибутку, що інвестується (реінвестується) у виробництво. Це свідчить про слабкість регулюючого механізму; відсутність механізму стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

Література:

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755 – VI ВРУ

2. Задорожній О. Оподаткування прибутку підприємств // Вісник ПСУ. – 2010. – №13. – С. 29–31.

3. Волкова Ю.О. Напрями удосконалення податку на прибуток підприємства // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – №4. – С. 9-12.