Бойко О.Ю., Буянова І.А.

Науковий керівник: Житко Н.О.

Буковинська державна фінансова академія,

м. Чернівці

Проблеми формування дохідної бази місцевих бюджетів України

Фінансово-економічні відносини органів місцевого самоврядування, що виникають у результаті акумулювання коштів до місцевих бюджетів та надання суспільних послуг громадянам, потребують ретельного дослідження з метою забезпечення сталого розвитку територіальних громад.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в рамках національної економічної політики мають право на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень.

Дослідженням питання формування дохідної бази місцевих бюджетів в Україні займались такі вчені, як Буковинський С.А., Буряченко А., Дроздовська О.С., Зайчикова В.В., Кириленко О.П., Кравченко В.І., Макогон В., Мацюра С.І., Цимбаленко Я.В. та інші.

Основними проблемами і перешкодами, які є на сьогоднішньому етапі формування дохідної бази місцевих бюджетів виступають:

1) низька питома вага власних доходів місцевих бюджетів у загальній дохідній структурі бюджету;

2) невідповідність ресурсів, які спрямовуються на виконання делегованих та власних повноважень органів місцевого самоврядування;

3) відсутність чіткого і ефективного методу управління місцевими бюджетами;

4) відсутність зацікавленості органів місцевого самоврядування у нарощуванні дохідної бази.

При цьому вже сьогодні можна було б втілити в життя реальні кроки, які б свідчили про серйозність намірів держави здійснити реформу та укріпити довіру до неї з боку самоврядування [6, 122].

П виконання бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. За досліджуваний період вище вказані бюджети недоотримали запланованого обсягу доходів. Так у 2008 році відсоток виконання дохідної частини місцевих бюджетів становив – 95,6%, 2009 році – 93,8%, а у 2010 році – 95,9% від запланованого обсягу доходів [7].

У 2008 році недоотримання доходів спостерігалось за всіма статтями, податкових надходжень, перевиконання плану спостерігалось лише у статті неподаткові надходження на 45,6% від запланованого обсягу. Переважну частину доходів (46,3%) становили офіційні трансферти від органів державної влади та з іншої частини бюджету, на другому місці податкові надходження (43,1%), на третьому – неподаткові надходження (5,6%), а також – доходи від операцій з капіталом (3,3%) і – надходження до цільових фондів (1,7%) [1].

У 2009 році недоотримання спостерігалось за всіма статтями доходів, що можна пояснити кризовим економічним станом в країні в результаті впливу світової економічної кризи. Тому переважну частину доходів (47,2%) становили офіційні трансферти від органів державної влади та іншої частини бюджету [2].

Щодо 2010 року доходи недоотримано по всім податковим дохідним статтям, тільки лише за статтею неподаткові надходження перевиконання запланованих обсягів доходів було на 5,4% [3].

Найбільшу частку у структурі доходів займають офіційні трансферти від органів державної влади та іншої частини бюджету – 49,5%. На другому місці податкові надходження – 42,4%, на третьому – неподаткові надходження - 5,5%, четверте місце займають доходи від операцій з капіталом – 1,6% і 1% від загального обсягу доходів займають надходження до цільових фондів [7].

Рис.1. Структура доходів бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя у середньому значенні за 2008-2010 роки

Отже, як ми бачимо 48% дохідної бази місцевих бюджетів займають офіційні трансферти, що суттєво підриває принцип самостійності місцевих бюджетів, оскільки вони залежать від державного бюджету.

Тому видається необхідним, з метою поглиблення процесу децентралізації влади, запропонувати основні напрямки реформування бюджетної системи на місцевому рівні.

Основою нової моделі формування місцевих бюджетів є посилення зацікавленості органів місцевого самоврядування у зростанні власних доходів. Актуальним є пошук додаткових джерел до бюджетів усіх рівнів, які б стимулювали збільшення обсягів виробництва, валової доданої вартості, залучення інвестицій, збільшення рівня доходів населення відповідно до інноваційного напряму економічного розвитку [6, 123].

До сьогодні на законодавчому рівні залишаються невирішеними питання розподілу і фінансування делегованих та власних повноважень. А неврегульовані повноваження не дають змоги визначити відповідальність. Для цього в основу розрахунку трансфертів місцевим бюджетам слід покласти нормативи соціальної забезпеченості та привести до них нормативи бюджетної забезпеченості.

Тому першочерговим завданням для подальшого розвитку бюджетної реформи має стати проведення чіткого розподілу функціональних повноважень і відповідальності за надання послуг між рівнями влади, виходячи принаймні з таких критеріїв — послуга має бути максимально наближена до споживача і закріплена за тим рівнем влади, який може найбільш ефективно її профінансувати. Щодо кожного виду бюджетних послуг законодавство повинно чітко встановлювати — хто і на якому рівні здійснює нормативно-правове регулювання і визначає стандарти надання послуг, хто і на якому рівні здійснює фінансування послуг, хто і на якому рівні організовує надання населенню послуг [6, 124].

Значною мірою залежність від центру виявляється і у трансфертній політиці, при цьому субвенції з державного бюджету (24,0 % доходів місцевих бюджетів) органи місцевого самоврядування не мають повноважень використовувати на власний розсуд. Прийняття рішень здійснюється на центральному рівні. Процедура узгодження об’єктів, які фінансуються за рахунок субвенцій, розтягнута в часі. Як наслідок — прийняття відповідних постанов уряду або наказів міністерств у другій половині року, що ніяк не може сприяти ефективному витрачанню коштів [5, 225].

Врешті, розглядаючи ці та інші проблеми місцевих бюджетів, можна зробити таке узагальнення, що гальмування реформи міжбюджетних відносин пов’язане із зупиненням змін в інших напрямах реформування державної влади.

Реформування місцевих бюджетів, зокрема зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування і розмежування витратних повноважень органів місцевого самоврядування повинне відбуватися поетапно з урахуванням суспільно політичних і економічних умов зі збереженням збалансованості бюджетної системи в цілому і у взаємозв’язку з проведенням реформ у галузях бюджетної сфери й інших сферах діяльності.

Отже, ефективність запропонованих заходів із реформування місцевих бюджетів (хоча вони жодним чином не є вичерпними і можуть бути модифіковані з урахуванням адміністративно-територіального реформування) підвищила б рівень забезпечення місцевих бюджетів реальними фінансовими ресурсами з метою ефективного здійснення повноважень органів місцевого самоврядування.

Список використаних джерел

1. Звіт про виконання бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя станом на 1 січня 2009 року / [http://budget.rada.gov.ua/kombjudjet/control/uk/index]

2. Звіт про виконання бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя станом на 1 січня 2010 року / [http://budget.rada.gov.ua/kombjudjet/control/uk/index]

3. Звіт про виконання бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя станом на 1 січня 2011 року / [http://budget.rada.gov.ua/kombjudjet/control/uk/index]

4. Макогон В. Методологічні аспекти формування доходів місцевих бюджетів / [http://www.nbuv.gov.ua]

5. Мацюра С.І. Трансферти в системі міжбюджетних відносин / С.І. Мацюра // Актуальні проблеми економіки. – 2009.-№5.-с.223-229

6. Цимбаленко Я.В. Шляхи реформування міжбюджетних відносин в Україні / Я.В. Цимбаленко // Держава та регіони. Серія:Державне управління. – 2010.-№1.-с. 121-126

7. Офіційний сайт інституту бюджету та соціально-економічних досліджень [http://www.ibser.org.ua]