Экономические науки/3.Финансовые отношения.

Захарчук В.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Окремі аспекти удосконалення оподаткування вітчизняних юридичних осіб

Найбільшу питому вагу серед непрямих податкових надходжень від юридичних осіб має ПДВ, який найчастіше піддається критиці. Були навіть пропозиції взагалі його відмінити або замінити податком з продажу та податком з обігу. Зниження у майбутньому ставки обкладення ПДВ згідно Податкового кодексу України дещо зменшить податковий тиск на вітчизняних юридичних осіб, але не приведе до вирішення всіх раніше накопичених проблем.

Проблематика удосконалення оподаткування вітчизняних юридичних осіб знаходила своє відображення у працях таких учених, як М.Азаров, Ф.Ярошенко, Т.Єфименко, П.Андрєєв [1], Д.Дяковський [2], І.Педь [3], А.Соколовська [4] та ін. Разом із тим, потребує більш детального дослідження саме сучасна практика оподаткування юридичних осіб.

Мета статті – дослідити головні проблеми в оподаткуванні юридичних осіб податком на додану вартість та розробити рекомендації по їх вирішенню.

В сучасних умовах ринкового господарства взаємовідносини між органами державної податкової служби та платниками податків мають розвиватися у напрямі налагодження партнерства та зменшення втручання у господарську діяльність останніх. При цьому організація роботи органів державної податкової служби має ґрунтується на таких принципах:

- неупереджене ставлення до платників податків та забезпечення максимального рівня сервісу під час їх обслуговування;

- максимальна автоматизація процесів адміністрування податків;

- орієнтація податкового аудиту на “ризикових” платників податків;

- застосування адекватних заходів до суб’єктів господарювання, які ухиляються від сплати податків.

Податкові органи для підвищення рівня стягнутого у бюджет ПДВ намагаються або затримати виплати бюджетного відшкодування ПДВ, або взагалі відмовити в його відшкодуванні, мотивуючи це сумнівами в законності його формування. При цьому треба визнати, що досить часто це робиться справедливо, адже кожна п'ята гривня, заявлена до відшкодування ПДВ, є незаконною. Так за 7 місяців 2009 року підрозділами податкового контролю державної податкової служби перевірено понад 7 тисяч декларацій із заявленим бюджетним відшкодуванням ПДВ на загальну суму 14 млрд. гривень. При цьому було по-переджено незаконне відшкодування з бюджету 2,8 млрд. грн.

Можливими причинами зростання заборгованості з відшкодування ПДВ є: недостатність бюджетного ресурсу, необхідного для відшкодування дебетового сальдо; наявність значної кількості заявок на незаконне відшкодування; тривалі терміни перевірок схем по ланцюгу постачання товарів аж до товаровиробників; скасування податкових векселів.

Проаналізувавши вище зазначені дані, можна зробити висновок, що діючий у даний час в Україні механізм оподаткування доданої вартості, який засновано на самостійному розрахунку і сплаті податку платниками податків, виявився не прийнятним. Постає питання, навіщо зобов'язувати платників податків заповнювати велику кількість реквізитів податкової накладної, зводити їх в реєстри покупок і продажів, якщо платник податків може просто виписати податкову накладну на будь-яку особу, яка не звітує в податкову.

У податковому законодавстві України обов'язково слід врахувати економічну природу дії ПДВ і встановити взаємозв'язок у розрахунку ПДВ суб'єктами господарювання. Цей взаємозв'язок припускає обов'язкове взаємне відображення однієї і тієї ж господарської операції в бухгалтерському і податковому обліку осіб, які її здійснили, і встановлення залежності між відрахуванням сум перерахованого покупцем постачальнику ПДВ і сплатою останнім податку в бюджет. Отже, право на відшкодування за рахунок бюджету сум вхідного ПДВ у платника податків буде тільки при наявності сплати вихідного ПДВ його контрагентом - іншим платником податків. Це означає, що спочатку повинна бути сплата в бюджет сум вихідного ПДВ, а потім відшкодування з бюджету сум вхідного ПДВ.

Зобов'язувати безпосередньо платників податків надавати у податкові органи докази сплати їх контрагентами ПДВ у бюджет навряд чи можливо з огляду на величезну кількість платників податків у країні. Крім того, це значно збільшить обсяг документообігу для платників податків, а це - недоцільно. На нашу думку, потрібно ефективно забезпечити взаємозв'язок у розрахунку ПДВ. А це можливо тільки за допомогою банків і безготівкових розрахунків. З огляду на те, що платники ПДВ це - підприємства, приватні підприємці і прирівняні до них з метою оподаткування фізичні особи, для практичного використання принципу дзеркальності необхідним є обов'язкове здійснення всіх розрахунків між платниками ПДВ у безготівковому порядку через банки. Вважаємо, що тільки безготівкові розрахунки зможуть забезпечити необхідну прозорість і вірогідність угод платників податків. І тільки у безготівкових розрахунках у відносинах між платниками ПДВ (постачальником і покупцем) з'явиться посередник - банк, на який можна покласти функцію податкового агента за утриманням і сплатою до бюджету податку, що перераховується покупцем податку на додану вартість. Участь у розрахункових відносинах банку дасть можливість забезпечити взаємозв'язок у розрахунку і сплаті ПДВ і фактичне надходження податку в бюджет.

При розрахунку суми ПДВ, що сплачується до бюджету, застосовується сальдовий метод (різниця між податковим зобов'язанням та податковим кредитом) - найбільш поширений у світовій практиці. На жаль при визначенні бази оподаткування до доданої вартості входять інші непрямі податки: акцизний збір, мито. Таким чином, при розрахунку ПДВ податок нараховується на податок, що порушує принцип оподаткування. Іншим суттєвим недоліком, є застосування пільгової нульової ставки суб'єктами господарювання, які експортують товари. Це створює можливість фірмам-посередникам, не сплачуючи ПДВ, отримувати бюджетне відшкодування.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що наявність суттєвих недоліків у оподаткуванні юридичних осіб податком на додану вартість вимагає здійснення термінових заходів для стабілізації ситуації, а саме:

- подальше вдосконалення законодавчої бази, зокрема усунення суперечливих норм законодавства про ПДВ;

- паралельно з удосконаленням законодавства необхідно удосконалювати автоматизацію роботи податкових органів та електронний варіант подання звітності підприємствами;

- для прискорення процедури відшкодування ПДВ доцільно застосовувати сучасні інструменти фінансового ринку, зокрема за інструменти банківських і страхових організацій.

Література:

1. Азаров М.Я., Ярошенко Ф.О., Єфименко Т.І., Андрєєв П.П. Податок на додану вартість та прогнозування його надходжень до бюджету / Науково-дослідний фінансовий ін-т при Міністерстві фінансів України. - К.: НДФІ, 2004. – 344 с.

2. Дяковський Д.А. Оподаткування доданої вартості в Україні / Національна академія держ. податкової служби України. - Ірпінь, 2004. - 180 с.

3. Педь І.В. Непрямі податки в податковій системі України: Навч. посіб.- К.: Знання, 2008. – 348 с.

4. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія й практика становлення. - К.: Знання-Прес, 2004. - 454 с.