Экономические науки/ 3.Финансовые отношения.

Воронюк В.М.,

Наук. Керівник: Літовська І.М.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Сучасні підходи до управління запасами та перспективи їх впровадження на вітчизняних підприємствах

В процесі господарської діяльності вітчизняних підприємств досить гостро стоїть проблема нестачі оборотних коштів, яка обумовлюється, насамперед, значним відволіканням фінансових ресурсів у формування та зберігання запасів. Так, за три квартали 2010 року обсяги товарно-матеріальних запасів підприємств України зросли з 279415,7 до 307734,0 млн. грн. або на 10,1 %. За таких умов помітно обмежується гнучкість виробництва, що в умовах нестабільного попиту призводить до зниження прибутків і навіть до збитків. Тому актуальним питанням нині є впровадження в Україні сучасних підходів до управління запасами, які вже тривалий час застосовуються закордоном і довели свою ефективність.

Дослідженням закордонних концепцій управління запасами та можливостей їх адаптації до умов України займалися Бондаренко С., Гвоздьов С., Гірна О., Литвинець Л.Ф. [1-4], проте до сьогодні так і не вироблено дієвих механізмів їх успішного впровадження на вітчизняних підприємствах.

Тому метою даної роботи є розгляд провідних зарубіжних підходів до управління запасами, а саме – «точно в час» та «бережливе виробництво», а також аналіз перспектив їх впровадження на підприємствах України.

Система «точно в час» або «just in time» - одна з найпопулярніших закордоном логістичних концепцій, яка була вперше застосована США на заводі Ford Motor Company та почала поширюватись в світі з кінця 50-х років ХХ ст. Суть даної концепції полягає в наступному: якщо задано графік виробництва, то можна організувати рух матеріальних потоків так, що всі матеріали, компоненти та напівфабрикати надходитимуть у необхідній кількості в потрібне місце і в точно визначений термін для виробництва, збирання та реалізації готової продукції, при цьому страхових запасів, в яких «заморожуються» грошові кошти не виникає [3].

Система «just in time» будується на наступних принципах:

– замовлення споживачів повинно відповідати не запасам продукції, а виробничим потужностям;

– в умовах мінімізації запасів необхідна безперервна раціоналізація організації та управління виробництвом, щоб своєчасно усувати помилки та недоліки;

– для оцінки ефективності виробничого процесу, крім рівня витрат та виробничих фондів, враховується тривалість реалізації замовлення;

– зміна способів мислення усього персоналу з стереотипу «чим більше, тим краще» на стереотип «чим менше, тим краще» [4].

Крім того суттєвим моментом є організація виробничого процесу з розміщенням робочих місць якомога ближче один до одного, що не тільки дає змогу зменшити товарно-матеріальні запаси: простий процес наочніший, його легше контролювати, можливості збою не тільки мінімізуються, але їх і легше виявити та виправити, а також знижується виробничий брак.

Перевагами застосування «just in time» є скорочення запасів на всіх стадіях логістичного циклу, скорочення складських площ, висока пропускна здатність, активна участь і підвищена мотивація працівників, висока якість обслуговування, висока гнучкість виробництва, своєчасна доставка [4].

До недоліків системи можна зарахувати те, що низькі запаси роблять будь-які збої в роботі підприємства критичними і введення системи може вимагати великих змін, яких досить важко досягнути на практиці.

Ще однією популярною закордоном концепцією управління запасами, яка виникла на основі вдосконалення ідей «just in time», є «бережливе виробництво» або «lean production», впроваджена у 50-х роках на корпорації «Тойота». Вона заснована на зменшенні часу виробничого циклу шляхом елімінації втрат, пропонує залучення в процес оптимізації бізнесу кожного працівника, а також максимальну орієнтацію на ринок [2].

Основними характеристиками системи «lean production» є:

– зменшення підготовчо-завершального часу;

– невеликий розмір партій виробленої продукції;

– мала тривалість виробничого періоду;

– контроль якості всіх процесів;

– партнерство з надійними постачальниками;

– безперервна готовність технологічного устаткування, висока якість його технічного обслуговування та ремонту;

– відповідна підготовка середньої та нижчої ланки працівників [1].

Порівнюючи моделі традиційного та «бережливого» виробництва можна зобразити філософії обох систем так:

1) традиційна система: затрати + прибуток = ціна;

2) lean production»: ціна - затрати = прибуток; люди – найцінніший актив [3].

Перевагами застосування цієї концепції є:

– зниження рівня запасів (відсутність складів, мінімальні запаси на полицях, усі запаси – на робочих місцях);

– скорочення логістичних витрат і тривалості виробничого циклу за рахунок елімінації зайвих операцій (складування, очікування у виробничому циклі).

До недоліків системи можна віднести необхідність у висококваліфікованих менеджерах-логістах, а також значну залежність безперебійності роботи підприємства від надійності постачальників [1].

Обидва розглянуті підходи до управління запасами при ефективному застосуванні дозволяють значно прискорити оборотність активів підприємства, за рахунок чого вивільнити значний обсяг оборотних коштів, зменшити застій товарно-матеріальних запасів та витрат пов’язаних з їх зберіганням, що сприяє максимізації фінансових результатів.

Однак для успішного впровадження цих підходів на вітчизняних підприємствах потрібно врахувати особливості сформованої в Україні економічної системи, а також ментальність населення.

Так, в першу чергу на заваді ефективному функціонуванню на підприємствах України «just in time» і «lean production» є низька надійність постачальників, що не дозволяє здійснювати поставки «точно в час». У свою чергу низька надійність постачальників пов’язана з нестійкістю фінансового стану постачальників, низьким рівнем фінансової дисципліни, високою тривалістю і слабкою гнучкістю їх виробничого циклу, нерозвиненістю транспортної інфраструктури. Наступною проблемою є високий рівень браку та невідповідність якості запасів, які постачаються, що збільшує брак кінцевої продукції.

Тобто ступінь надійності постачальників є ключовим зовнішнім фактором успіху впровадження систем «just in time» і «lean production», який найменше залежить від самого підприємства. Для розв’язання проблеми надійності постачальників можна або розширити їх коло, або провести ґрунтовний відбір найнадійніших партнерів. Ще одним варіантом може бути взагалі встановлення повної чи майже повної незалежності від постачальників на основі організації завершеного виробничого циклу шляхом широкої диверсифікації або утворення об’єднання підприємств, які спеціалізуються на відповідних стадіях виробничого циклу, як, наприклад, у корпорації «Тойота», де згадані концепції вже тривалий час успішно діють.

Серед внутрішніх чинників, які ускладнюють ефективне застосування «just in time» і «lean production» є відсутність кваліфікованого управлінського, виробничого та обслуговуючого персоналу, застарілість технічного і технологічного забезпечення виробничого процесу. Усунути ці проблеми дозволяє залучення і спрямування інвестицій на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів, технічне переоснащення, впровадження сучасних технологій. Здійснені один раз витрати на дані цілі за умови успішного впровадження систем «just in time» і «lean production» досить швидко окупляться, а ефективність роботи підприємства суттєво зросте. Крім того частину необхідних коштів можна одразу залучити за рахунок продажу складських приміщень та складського обладнання.

Отже, розглянувши поширені і високоефективні закордоном концепції управління запасами «just in time» і «lean production», можна зробити висновок, що вони мають ряд переваг порівняно із традиційними підходами, тому є доцільним їх впровадження на вітчизняних підприємствах. Проте на перешкоді цьому стоять такі проблеми як низька надійність постачальників, недостатня кваліфікація управлінського, основного та обслуговуючого персоналу, застарілість технічної та технологічної бази. Тому для забезпечення успішного впровадження розглянутих підходів до управління запасами на підприємствах України необхідно розв’язати проблему надійності та якості постачання шляхом встановлення зв’язків з широким колом постачальників або забезпечення завершеного виробничого циклу, а також здійснювати інвестиції в навчання персоналу та технічне і технологічне переоснащення.

Список використаних джерел

1. Бондаренко С. С. Застосування системи «бережливе виробництво» на вітчизняних підприємствах: доцільність та передумови // С.С. Бондаренко / Економіка та управління підприємствами. – 2009. - №10. – С. 44-50

2. Гвоздьов С. Операційні стратегії — стандартні та інноваційні // С. Гвоздьов // Києво-Могилянська Бізнес Студія. – №11. – 2008. – С. 57-62

3. Гірна О.Б. Оптимізація діяльності підприємств на основі упровадження концепцій логістики // О. Б. Гірна, Б.В.Шевців, Л.В.Іванська / Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2010. – №6. – С. 25-33.

4. Литвинець Л.Ф. Оптимізація товарно-матеріальних запасів як інструмент управління оборотним капіталом // Л. Ф. Литвинець / Харчова промисловість. – 2008. – №7.– С. 160-163.