Економічні науки / 3. Фінансові відносини

Юрій С.М. 

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Тенденції бюджетного стимулювання соціально-економічного  регіонального розвитку

Основною метою регіональної політики соціально-економічного напрямку є створення умов для всебічного розвитку держави та її регіонів, підвищення рівня життя населення, забезпечення гарантованих державою соціальних стандартів незалежно від місця проживання, а також поглиблення процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання соціального та економічного потенціалу регіонів, покращення ефективності управлінських рішень за рахунок удосконалення функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування.

Теоретичні та практичні аспекти побудови ефективної регіональної бюджетної соціально-економічної політики досліджені в працях таких українських вчених, як: О. Василика, Б. Данилишина, В. Кравченка, І. Луніної, А. Лук'янченка, В. Опаріна, К. Павлюка, М. Палія, І. Руденко, І. Чугунова, та ін.

Бюджетна реформа, що розпочалась в Україні з прийняттям Бюджетного кодексу ще в 2001 році, на жаль, так і не призвела до задекларованого підвищення самостійності місцевих бюджетів, а головне - пов'язаного з нею покращення рівня соціально-економічного розвитку територій [1].

Концентрація значних фінансових ресурсів у місцевих бюджетах України дозволила б органам виконавчої влади регіонів мати фінансову базу для реалізації своїх повноважень і сформувати основу для забезпечення бюджетної безпеки регіону. Також важливим завданням в контексті соціально-економічного регіонального розвитку є реформування механізму бюджетного вирівнювання, в основі якого має бути формування зацікавленості бюджетів-донорів передавати кошти в межах міжбюджетних трансфертів з метою стимулювання економічної ініціативи на місцях. Варто нарешті припинити ганебну практику масштабного вилучення фінансових ресурсів у самодостатніх місцевих бюджетів з наступним їх перерозподілом і надати перевагу методам стимулювання економічної ініціативи на регіональному рівні. Таким чином можна уникнути утриманських настроїв у регіонів-реципієнтів та незадоволення у самодостатніх регіонах.

Прийняття у 2005 році Закону України "Про стимулювання розвитку регіонів" стало однією з перших спроб законодавчо закріпити механізм забезпечення державної регіональної економічної політики та розвитку регіонів України. Закон визначив поняття депресивної території, що потребує державної підтримки. Проте існує висока вірогідність частої зміни територій зі статусом "депресивна" або зростання їх кількості тому, що показник "найбільш депресивного" присвоюється після щорічного, згідно з законом, моніторингу регіонів [2].

Подальший розвиток механізму ліквідації територіальних дисбалансів і вирішення проблем депресивних територій відбулися із затвердженням у 2006 році Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року. Цей документ визначає основні завдання державної регіональної політики, яка має бути спрямована на створення умов для поетапного подолання диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів [3].

За 2010 рік із Державного бюджету України до місцевих бюджетів було перераховано трансфертів на загальну суму 78182,6 млн. грн., у тому числі трансфертів із загального фонду – 72699,7 млн. грн. Порівняно з аналогічним періодом 2009 року обсяг перерахованих трансфертів з державного бюджету до місцевих бюджетів у 2010 році збільшився на 15877,1 млн. грн., або на 25,5 відсотка [4].

Зазначена ситуація свідчить про те, що не усі органи місцевого самоврядування прагнули фінансової самостійності та не шукали шляхів залучення до бюджетів максимально можливих обсягів фінансових ресурсів.    З метою максимального надходження до місцевих бюджетів фінансових ресурсів необхідно проводити повсякчас поглиблений економічний аналіз наявної доходної бази та рівня справляння обов’язкових платежів до місцевих бюджетів в розрізі кожної адміністративно-територіальної одиниці.

Для більш дієвого впровадження заходів щодо регіонального соціально-економічного розвитку доцільно:

- максимально ефективно розвивати внутрішній потенціал регіонів у теперішніх складних економічних умовах;

- надавати належну підтримку малому та середньому бізнесу із врахуванням реалій вітчизняного законодавства;

- використовувати інноваційно-інвестиційні новації для розроб­ки  регіональної політики соціально-економічного спрямування;

- зміцнювати матеріально-фінансові основи регіонів та посилювати  соціальну складову бюджетної політики на місцевому рівні.

Отже, стимулювання розвитку регіонів за допомогою різнопланових  заходів можливе лише за умов раціонального збалансування фінансових ресурсів та інтересів всіх учасників бюджетних відносин при цільовому та ефективному виконанні державних і регіональних програм соціально-економічного спрямування.

Література:

1.     Бюджетний  кодекс України [Електронний ресурс] : Затверджений ВРУ від 21.06. 2001р. №2542 – III. -  Режим доступу: http://www. rada.gov.ua 

2.     Про стимулювання розвитку регіонів [Електронний ресурс] : Закон України вiд 08.09.2005 № 2850-IV. -  Режим доступу: http://www. rada.gov.ua 

3.     Державна стратегія регіонального розвитку на пер­іод до 2015 р [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 р. № 1001. -  Режим доступу:  http://zakon.rada.gov.ua

4.     Пояснювальна записка до звіту про виконання Державного бюджету України за 2010 рік [Електронний ресурс] : Офіційний сайт Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. - Режим доступу:  http://budget.rada.gov.ua