Студентка Аракелян А.Г., к.е.н. Кузенко Т.Б.

Харківський національний економічний університет, Україна

Теоретичні підходи до визначення категорії «власний капітал»

Власний капітал відіграє головну роль при створенні і розвитку підприємства, є важливішою економічною базою забезпечення його господарської діяльності. Він виступає основним початковим і безстроковим джерелом фінансування діяльності підприємства, джерелом погашення збитків, показником, що використовується для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки він демонструє, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства, а з іншого - ступінь кредитоспроможності підприємства. Процес інвестування власного капіталу та залучення позикових коштів для отримання прибутку лежить в основі фінансової діяльності усіх суб’єктів підприємництва. Динаміка власного капіталу може засвідчувати про якість фінансового менеджменту на підприємстві. Структура та ефективність використання власного капіталу підприємства безпосередньо впливають на формування добробуту його власників.

Власний капітал виступає одним із найважливіших об’єктів фінансового та управлінського обліку, які є основою інформаційного забезпечення фінансового менеджменту. Він є також об’єктом фінансового аналізу підприємства.

Проблеми власного капіталу завжди були в центрі уваги економістів. Дослідженням його сутності як економічної категорії в теоретичному і практичному аспектах, його формуванням та використанням в компанії займалися вітчизняні та зарубіжні вчені в різні часи економічного розвитку країн. У сучасних умовах найбільш відомими розробками, присвяченими проблемам власного капіталу підприємства, є праці І. Бланка, Ю. Брігхема, О. Єфимової, В. Ковальова, В. Савчука, О. Терещенка, Д. Ван Хорна, Дж. Шима та інших учених-економістів.

Аналіз різних думок авторів щодо поняття власного капіталу підприємства свідчить, що сучасна теорія і практика фінансового менеджменту не має його загальноприйнятого визначення, що і зумовило актуальність обраної теми.

Власний капітал відповідно до П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” та П(С)БО 2 „Баланс” становить частину в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань [1;2]. Слід визнати, що дане тлумачення використовується не тільки в бухгалтерській документації, але також є поширеним серед багатьох авторів. Так розглядають поняття власного капіталу такі економісти як Бутинець Ф.Ф., Пушкар С.В. і Борисов А.Б. [3]. Але дане визначення не може повністю охарактеризувати цю категорію, тому що стосується лише суто кількісних параметрів його величини і не розкриває його економічну сутність.

Неординарне тлумачення власного капіталу, як основного і оборотного капіталу підприємства, надано авторами П.С. Безруких та В.Б. Івашкевич [4], що цілком суперечить сутності поняття “власний капітал, адже основний та оборотний капітал підприємства складається не лише з власних активів підприємства, а і запозичених.

Група авторів Новашина Т.С., Карпуніна В.І., Волнін В.А. розглядають власний капітал як загальну вартість засобів організації, що належать їй на правах власності і використовуються для формування певної частини активів [5].

Загородній А.Г. і Партин Г.О. [6, с. 61] під власним капіталом розуміють сукупність економічних відносин, що дозволяють включити в господарський оборот фінансові ресурси, які належать або власникам, або самому господарюючому суб’єкту.

Литнєв О.А. пропонує трактувати поняття власного капіталу з позиції вкладеного власниками капіталу: «Власний капітал - це вартість майна, вкладеного (інвестованого) власником у підприємство» [7].

З цієї точки зору більш повне визначення надає Філімоненков О.С., який представляє власний капітал як власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві із суми чистого прибутку [8]. Таке тлумачення більш точно відповідає принципам формування власного капіталу і пояснює джерела його фінансування.

Аналізуючи наведені вище визначення, слід зауважити, що автори розкривають економічну сутність власного капіталу через його головну функцію - забезпечення підприємства власними фінансовими ресурсами, необхідними для початку і продовження господарської діяльності.

В.В. Ковальов пропонує трактувати власний капітал як аналог довгострокової заборгованості підприємства перед своїми власниками [9]. Але дане твердження не має на увазі його буквальне розуміння, оскільки підприємство не має зобов'язання повернути кошти власникам; останні можуть отримати певний еквівалент вкладених ними коштів або через механізми ринку (наприклад, отримання дивідендів), або після ліквідації підприємства.

Таким чином, як бачимо, поняття "власний капітал" не має однозначного визначення. Це зумовлено його різноспрямованими функціями, які визначаються наявністю декількох суб'єктів економічних відносин, що мають різні інтереси стосовно власного капіталу. Цими суб'єктами є власники, кредитори та держава або муніципалітет. Відповідно до інтересів власників сума власного капіталу відображає обсяг їх прав. Для кредиторів власний капітал засновника виступає критерієм оцінки його (засновника) надійності та гарантом виконання підприємством своїх зобов'язань. Стосовно державного та муніципального інтересу відносно власного капіталу підприємства, то він полягає у зміцненні стабільності підприємства та його розвитку в інтересах всього суспільства.

Вивчення різних підходів до визначення категорії «власний капітал» дозволяє виділити декілька їх напрямів: визначення власного капіталу як власності підприємства, як чистих активів підприємства і як суми вкладеного та накопиченого капіталу.

У результаті проведеного аналізу праць вчених-економістів, а також на основі узагальнених наукових поглядів можна сформулювати ще одне визначення, що характеризує економічний зміст категорії «власний капітал»: власний капітал - це загальна вартість засобів підприємства, які належить йому на правах власності, і використовуються для отримання прибутку. Дане трактування найбільш повно розкриває сутність і призначення власного капіталу у фінансово-господарській діяльності підприємства.

Література

1. П(С)БО 1 – Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене наказом МФУ від 31.03.1999 р. № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2003. – № 14 (802).

2. П(С)БО 2 – Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”, затверджене наказом МФУ від 31.03.1999 р. № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2003. – № 14 (802).

3. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: підручник / Ф.Ф. Бутинець. – 3-є вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. – 444 с.

4. Безруких П.С. Бухгалтерский учет: ученик / П.С. Безруких, В.Б. Ивашкевич, Н.Г. Кондраков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Бухгалтерский учет, 1999. – 624 с.

5. Новашина Т.С. Финансовый менеджмент / Т.С. Новашина, В.И. Карпунин, В.А. Волнин. – М.: Московская финансово-промышленная академия, 2005. – 255 c.

6. Загородній А.Г. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч. посіб. / А.Г. Загородній, Г.О. Партин. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2004. – 377 с.

7. Лытнев О.А. Основы финансового менеджмента. Ч.1: Учебное пособие / О.А. Лытнев. – Калининград: Изд-во КГУ, 2000. – 120 с.

8. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. / О.С. Філімоненков. – 2-ге вид., переробл. і доп. – К.: МАУП, 2004. – 328 с.

9. Ковалев В.В. Финансовый менеджмент: теория и практика / В.В. Ковалев. − 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 1024 с.

10. Вівчар О.Й. Власний капітал як фінансове джерело функціонування підприємства / О.Й. Вівчар, В.М. Саварин // Науковий вісник : Зб. науково-технічних праць. – Львів: НЛТУУ, 2009. –- Вип. 19.5. –- С. 146-151.

11. Кивачук В.С. Теоретические основы управления субъектами хозяйствования в условиях глобализации экономики: монография / В.С. Кивачук, И.В. Приймачук. – Брест: Изд-во БрГТУ, 2009.

12. Сопко В.В. Власний капітал акціонерних товариств: особливості визначення та обліку / В.В. Сопко, Ю.В. Панченкова // Науковий вісник: Зб. науково-технічних праць. – Львів: НЛТУУ, 2007. –- Вип. 17.6. – С. 246-253.