“Экономика”/3.Финансовые отношения.

Дембіцька А.О., Дембіцька О.О.

Науковий керівник Руденко В.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Акредитив як одна з форм безготівкових розрахунків

У нормальному забезпеченні відтворювального процесу важливу роль відіграє чітко налагоджена система безготівкових розрахунків між підприємствами та його контрагентами, яка запобігала б відволіканню необхідних для підприємства фінансових ресурсів та тривалим неплатежам.

Однією з форм безготівкових розрахунків, при якій дотримуються інтереси і постачальника і покупця, є розрахунки за допомогою акредитивів. Постачальнику вони гарантують надходження виручки після поставки товару, виконання робіт або надання послуг. А покупцю така форма розрахунків гарантує списання коштів лише в разі виконання постачальником умов акредитива.

Дослідженню питання розрахунків з використанням акредитивів присвячені роботи таких науковців, як Л.М. Кіндрацької, М.Б. Чижевської, Ю.А. Кузьмінського, Л.О. Кадуріної, Ф.Ф. Бутинця, І.В. Жиглей, В.Г. Линника, В.М. Пархоменка, Я.Д. Крупки та інших. Однак, незважаючи на численні наукові праці, присвячені даній темі, проблема використання акредитиву ще достатньо не досліджена.

Метою статті є обґрунтування теоретичних положень сутності акредитиву, його позитивних і негативних сторін.

Акредитивом називається форма розрахунків, при якій банк (емітент), за дорученням свого клієнта, здійснює платіж третій особі (бенефіціару) чи надає інші повноваження (виконуючому) банку здійснити платежі на обговорених умовах, за поставлені товари, виконані роботи і послуги [1].

Економічна сутність акредитива полягає у тому, що згідно з його умовами платіж за основним договором на користь продавця товарів ( робіт, послуг) здійснює не безпосередньо покупець, а уповноважений ним банк-емітент акредитива, який потім уже розраховується з покупцем товарів (робіт, послуг). Тобто за акредитивом зобов’язується сплатити зазначену в ньому грошову суму на користь продавця не покупець, а його банк. Однак лише після виконання всіх умов, встановлених в акредитиві. Як правило, така умова одна – фактичне відвантаження товару на адресу покупця, підтверджена первинними документами. Таким чином у продавця з’являється гарант того, що він у повному обсязі отримає належні кошти [4].

В акредитивній операції беруть участь такі сторони:

− заявник (наказодавець) акредитива - платник, на прохання якого відкривається акредитив;

− банк-емітент - банк, який за дорученням клієнта відкриває акредитив;

− виконуючий банк - банк. який за дорученням банка-емітента виконує акредитив (як правило, банк постачальника);

− бенефіціар - одержувач грошей за акредитивом (постачальник товару, виконавець робіт чи послуг);

− ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу;

− авізуючий банк - банк, який за дорученням банку-емітента авізує та повідомляє бенефіціара про умови акредитива;

− банк бенефіціара - банк, який обслуговує за акредитивною формою розрахунків клієнта (бенефіціара), на користь якого відкрито акредитив [2].

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивом прописується в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива і не повинні суперечити чинному законодавству, в тому числі, нормативно-правовим актам НБУ.

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним бєнефіціаром (постачальником) і не може бути переадресованим. Термін дії акредитива і порядок здійснення розрахунків по ньому встановлюється в договорі між платником і постачальником.

Механізм оформлення акредитиву простий. Після узгодження умов контракту покупець звертається до обраного ним банку ( банк – емітента) з проханням про відкриття на користь продавця спеціального рахунку, який теж називається акредитивом. Із цього рахунку згодом перераховуватимуться гроші постачальнику.

Для відкриття акредитива заявник акредитива подає обслуговуючому банку (банку-емітенту) заяву на відкриття акредитива за встановленою формою. У цій заяві в обов 'язковому порядку вказується назва заявника і бенефіціара та їхні ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України, назва банку-емітента і банку, що виконує акредитив, вид акредитива (покритий чи непокритий, відкличний чи безвідкличний), термін дії акредитива (число, місяць і рік закриття акредитиву у виконуючому банку, сума акредитива, номер і дата підписання договору (угоди), за яким відкривається акредитив; умови реалізації акредитива (перелік документів, види товарів, форма транспортування, пакування, відвантаження тощо)

Заява на відкриття акредитива подається в тій кількості екземплярів, що необхідна обслуговуючому банку платника (банку-емітенту) для виконання умов акредитива (але не менше трьох примірників) [2].

Обов'язкова умова будь-якого акредитива - визначений строк його дії, тобто встановлюється дата, до якої дійсне зобов'язання банків. До цієї дати постачальник зобов'язаний надати всі необхідні документи, що свідчать про виконання ним умов контракту. Як правило, термін дії акредитива розраховується як дата останнього відвантаження плюс кількість днів, необхідних для надання документів у підтверджувальний банк.

При відкритті акредитива в ньому обов'язково вказується спосіб виконання. Найбільш часто це відбувається платежем по пред'явленню документів - класичний акредитив. Слідом за ним за поширеністю йде акредитив з відстроченням платежу [3].

Також обов’язковим є зазначення умов, виконання яких продавцем є передумовою для платежу за цим акредитивом. Суть цих умов полягає у наданні продавцем належним чином оформлених документів про своєчасне та якісне відвантаження товарів (робіт, послуг) за основним договором.

Це є істотною рисою акредитива: банк-емітент не перевіряє ані самого факту відвантаження, ані якості, ані кількості товарів (робіт, послуг). Він, як фінансова установа, перевіряє лише документи про відвантаження, якість та кількість.

Для одержання грошей за акредитивом, депонованим у банку постачальника, постачальник, який відвантажив товари, зобов'язаний надати в обслуговуючий банк (виконуючий банк) до закінчення терміну дії акредитива реєстр рахунків та документи, передбачені умовами акредитива.

Виконуючий банк повинен ретельно перевірити надані постачальником документи на відповідність умовам акредитива за зовнішніми ознаками і змістом.

При порушенні хоча б однієї з умов акредитива виплати за ним не здійснюються. У такому випадку виконуючий банк зобов’язаний повідомити про це всі сторони, що беруть участь у виконанні акредитива [2].

Акредитив як одна з форм безготівкових розрахунків має низку переваг як для покупця так і для постачальника.

Основними перевагами акредитивної форми розрахунків для покупця є:

− продавець не одержить оплати, доки не надасть документи, зазначені в акредитиві;

− покупець може наполягати на відвантажені товарів протягом певного часу, вказуючи його строки в акредитиві.

Переваги акредитивної форми розрахунків для постачальника є:

− незначний ризик неплатежу, або його не має взагалі за умови, що постачальник виконує умови акредитиву;

− можна отримати фінансування під заставу майнових прав за акредитивом.

Недоліком використання акредитивної форми розрахунку для постачальника є - вимога бездоганного оформлення всіх документів, відповідно до умов акредитива, в іншому випадку банк може відмовити у здійсненні платежу. Для покупця недоліком є те, що на певний період гроші виводяться з обігу, оскільки «заморожуються» у банку. Більше того, немає гарантії, що продавець чітко і своєчасно виконає свої зобов’язання за договором поставки, оскільки виконуючий банк не завжди в змозі належним чином перевірити виконання ним договірних зобов’язань.

Отже, при розрахунках акредитивами інтереси продавця (бенефіціара) захищаються краще, ніж покупця. Обираючи таку форму безготівкових розрахунків як акредитив, варто ознайомитися з термінологією і правилами їх оформлення, особливостями, перевагами та недоліками цієї форми розрахунків. І вже тоді вирішувати чи користуватися цією формою безготівкових розрахунків чи обрати іншу.

Список використаних джерел:

1. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Затверджена постановою Правління НБУ 21 січня 2004 р. Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976.

2. Акредитив та загальний порядок його застосування // Фінансовий ринок України. - 2010. - № 4. - С. 9-10.

3. Максименко О. Акредитив як платіжний інструмент та спосіб фінансування // Фінансовий ринок України. - 2010. - № 1. - С. 6-8.

4. Шеломков, В. Акредитив - як з ним працювати // Дебет-Кредит. - 2007. - №1. - С. 39-45.