Заноха О.М.

ММІРЛ ВНЗ ВМУРоЛ «Україна»

Антикризове фінансове управлянні підприємством

Характерною особливістю сучасного розвитку економіки України є глибокі економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин.

Криза - (гр. krisis – рішення, поворотний пункт, результат) – це різкий переломний момент, поворот в будь-якому процесі, який найчастіше має негативний характер. [3, с.25].

Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, прийнято поділяти на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

· ¨ значний рівень інфляції;

· ¨ нестабільність господарського та податкового законодавства;

· ¨ нестабільність фінансового та валютного ринків;

· ¨ посилення конкуренції в галузі;

· ¨ криза окремої галузі;

· ¨ посилення монополізму на ринку;

· ¨ дискримінація підприємства органами влади та управління;

· ¨ політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств-постачальників сировини (споживачів продукції).

Головні ендогенні фактори фінансової кризи:

· брак чітко визначеної стратегії розвитку підприємства;

· дефіцити в організаційній структурі;

· низький рівень менеджменту та маркетингу;

· низький рівень та втрата ринків збуту продукції;

· незадовільне використання виробничих ресурсів;

· непродуктивне утримання зайвих робочих місць.

За визначенням проф. В.О. Василенко, “антикризове управління – це управління, в якому передбачена небезпека кризи, аналіз її симптомів, заходів щодо зниження негативних наслідків кризи та використання її факторів для позитивного розвитку”.

А також трактування можна знайти у монографії Е.М. Короткова, Г.П. Іванова, А.Г. Грязнова, Е.С. Мінаєв, Л.С. Ситник, І.П. Булєєв та Н.Е. Брюховецька, . О. Лігоненко, А.П. Градов та Б.І. Кузін, Р. Келлер.

На нашу думку, антикризове управління – це постійно організоване управління, спрямоване на виявлення та усунення кризових явищ за допомогою механізму управління, який включає сукупність цілей, методів, принципів і завдань.

Виробничі цілі антикризового управління:

1. ниження відсотка браку

2. запобігання моральному зносу обладнання

3. підтримка інноваційної активності

4. організація виробництва без простоїв.

Організаційні цілі антикризового управління:

1. стабільні комунікаційні процеси між відділами

2. формування гнучкої до кризи організаційної структури підприємства.

3. Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку господарюючого суб`єкта, що генерують загрозу його банкрутства в майбутньому періоді.

Залежно від цілей і методів здійснення діагностика банкрутства господарюючого суб`єкта підрозділяється на дві основні підсистеми: експрес-діагностика банкрутства; фундаментальна діагностика банкрутства.

Експрес-діагностика кризового фінансового стану банкрутства характеризує систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку господарюючого суб`єкта, здійснюваної на базі даних його фінансового обліку по стандартних алгоритмах аналізу [5, с. 75].

Основною метою експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку господарюючого суб`єкта й попередня оцінка масштабів його кризового стану.

Як показує закордонний досвід, за допомогою формули Альтмана можливе прогнозування банкрутства за 1,5 – 2 роки до появи його очевидних ознак [17, c.50]. Вважається, що за п`ятифакторною моделлю Альтмана спрогнозувати банкрутство на один рік можна з точністю до 90%, на два роки – до 70%, на три роки – до 50% [6, c.82]. Причому ця модель у більшій мірі підходить для великих підприємств

Таблиця 1.1

Оцінка ймовірності банкрутства за значенням Z-рахунку Альтмана

Значення показника “Z”	Імовірність банкрутства
1.80 і менше	Дуже висока
1.81 – 2.70	Висока
2.71 – 2.99	Можлива
3.00 і вище	Дуже низька

Оцінка загрози банкрутства по моделі Альтмана в наших економічних умовах може розглядатися як умовна, попередня, особливо якщо господарюючий суб`єкт не можна віднести до середніх або великих. Дана модель не дозволяє одержувати досить об`єктивний результат. Це пов`язане з розходженнями в обліку окремих показників, впливом на їхнє формування ряду зовнішніх факторів, невідповідністю балансової й ринкової вартості окремих активів й інших об`єктивних причин. Такі особливості визначають необхідність коригування коефіцієнтів значущості показників, наведених у моделі Альтмана, що в умовах економіки, що розвивається, навряд чи можливо. Тому для оцінки кризового розвитку господарюючого суб`єкта доцільно застосовувати критерії фінансової стабільності, засновані не на відносинах, а на абсолютних показниках поточного фінансового стану господарюючого суб`єкта.

Основна роль у системі антикризового керування приділяється широкому використанню механізмів фінансової стабілізації. Це пов`язане з тим, що успішне застосування цих механізмів дозволяє не тільки зняти фінансовий стрес загрози банкрутства, а й значною мірою позбавити підприємство від залежності використання позикового капіталу, прискорити темпи його економічного розвитку.

Основна роль у системі антикризового керування приділяється широкому використанню механізмів фінансової стабілізації. Це пов’язане з тим, що успішне застосування цих механізмів дозволяє не тільки зняти фінансовий стрес загрози банкрутства, а й значною мірою позбавити підприємство від залежності використання позикового капіталу, прискорити темпи його економічного розвитку.

Проводимо організаціно-економічну характеристика господарюючих суб’єктів

Для дослідження нами було обрано наступні підприємства ВАТ «ПМК 156» та ВАТ «ПМК-167» що є підприємства галузі будівництва, реконструкції та ремонту різних об’єктів промислового та загально-побутового призначення.

Проводився комплексний аналіз фінансового стану підприємств були розраховані показники:

1. аналіз ділової активності;

2. аналіз рентабельності;

3. аналіз платоспроможності (фінансової стійкості);

4. аналіз ліквідності підприємства;

Використовуючи звітність ВАТ «ПМК 156» та ВАТ «ПМК-167» що нам відома.

Проблема банкрутства багатьох існуючих підприємств різних форм власності, галузей господарювання і сфер діяльності стає достатньо актуальною на даний час. Для того, щоб більш чітко уявити стан підприємства рекомендується робити аналіз схильності до банкрутства.

Зменшення поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов’язань підприємства досягається за рахунок таких основних заходів:

- скорочення суми постійних витрат (включаючи скорочення управлінського персоналу, витрат на поточний ремонт, тощо);

- скорочення рівня змінних витрат (включаючи скорочення виробничого персоналу основних і допоміжних підрозділів; зниження обсягу виробництва продукції, що не користується попитом, з відповідним скороченням необхідного обсягу фінансових ресурсів, тощо);

- продовження термінів кредиторської заборгованості по товарних операціях (одержаному комерційному кредиту);

- пролонгації короткострокових банківських кредитів;

- відстрочення виплати нарахованих дивідендів, відсотків на паї та інших.

Збільшення суми грошових активів в поточному періоді досягається за рахунок таких основних заходів:

- ліквідації портфеля короткострокових фінансових вкладень;

- реалізації окремих високоліквідних грошових і фондових інструментів портфеля довгострокових фінансових вкладень;

- рефінансування дебіторської заборгованості (з використанням всіх форм цього рефінансування) з метою зменшення загального її розміру;

- прискорення обороту дебіторської заборгованості, особливо по товарних операціях за рахунок скорочення термінів комерційного і споживчого кредиту, що надається;

- нормалізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей;

- скорочення розміру страхових і сезонних запасів товарно-матеріальних цінностей та інших.

Відновлення фінансової стабільності. Для усунення загрози банкрутства на ВАТ «ПМК-167» у плановому 2010 році планується продати зношені основні засоби (806,7 тис. грн., у 2009 році) із знижкою у 20%. ((806,7 * 0,8 = 645,36 тис. грн.). На отримані кошти придбати нове обладнання. Також планується взяти у лізинг основних засобів ще на суму 1000 тис. грн. Такі суттєві зміни приведуть до зменшення витрат, підвищенню якості виконаної роботи і безперечно до збільшення обсягів діяльності підприємства. Для боротьби з конкурентами і збільшенню кількості клієнтів у плановому 2010 році передбачається впровадження гнучкої системи знижок (наприклад знижки за передоплату, знижки при збільшенні кількості замовлень тощо). Логічним є також орієнтація діяльності підприємства на найбільш рентабельні види робіт

Пешого етапу фінансової стабільності – усунення кризових явищ на підприємствах будівництва полягає в збалансуванні грошових активів і короткострокових фінансових зобов’язань, проведенні заходів щодо “відсікання всього зайвого”. Першочерговим напрямком тут є забезпечення прискореної часткової реалізації позаоборотних активів, що обумовлює зростання позитивного грошового потоку в короткостроковому періоді.

Другий етап фінансової стабілізації – відновлення фінансової стабільності планується продати зношені основні засоби, на отримані кошти придбати нове обладнання, також планується взяти у лізинг на 1 тис.грн. основних засобів.

Література

1. Закон України “Про внесення змін у Закон України Про банкрутство” від 30.06.99р. №784-X1V.

2. Методические положення по оценке финансового состояния предприятий и установлению неудовлетворительной структуры баланса. – Утв. Российским Федеральным управлением по делам о несостоятельности (банкротстве) распоряжением от 12.08.94 №31-р.

3. Ковалёв А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния хозяйствующего субъекта. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2005. – 192с.

4. Ковалёв В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности. – 2-е узд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2000. – 512с.

5. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. – К.: “Знання”, КОО 2000. – 378с.

6. Кризисное управление для руководителей и менеджеров Роберт Хит. Переводчик А. Киселева, Корректор М. Ромашова, Верстка Л. Федерякиной Издательство “Лори”, 2004. – 486с.