Асистент Хобот О.Г.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Формування та розвиток фермерських господарств в Україні

Ринкові перетворення в економіці України обумовили формування багатоукладної системи господарювання в аграрному секторі, де поряд з приватними, орендними підприємствами, господарськими товариствами отримали розвиток фермерські господарства. Вони повинні розглядатися не як альтернатива великим виробництвам, а як об’єктивно необхідне їх доповнення, що дозволить більш повно розкрити і використати потенціал сільського господарства. З цих позицій функціонування фермерських господарств створює передумови для підвищення ефективності аграрної економіки, розширюючи межі пошуку раціональних форм і методів використання природних і економічних ресурсів аграрного виробництва.

Вивченню проблем становлення, функціонування та ефективного розвитку фермерства як однієї із форм господарювання у процесі ринкових перетворень в аграрній економіці присвячені наукові праці: П.І. Гайдуцького, В.В. Зіновчука, О.В. Крисального, М.Й. Маліка, П.М. Макаренка, Л.О. Мармуль, В.В. Месель-Веселяка, В.М. Нелепа,, О.М. Онищенка, П.Т. Саблука, М.П. Сахацького, І.І. Червена, В.В.Юрчишина та багатьох інших вчених. [3]

Фермерська діяльність як вид підприємництва здійснюється за такими принципами:

· вільний вибір діяльності;

· залучення на добровільних засадах до здійснення фермерської діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян, у тому числі на умовах оренди;

· повна самостійність у формуванні програми діяльності,виборі постачальників ресурсів і споживачів вироблюваної продукції,встановлення цін відповідно до чинного законодавства;

· вільне наймання працівників;

· залучення матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;

· вільне розпорядження прибутком (доходом), що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

· самостійне здійснення фермерським господарством зовнішньоекономічної діяльності, використання ним належної йому частки валютної виручки на свій розсуд;

· майнова та інша відповідальність за результати господарської діяльності.

Правовою основою розвитку фермерських господарств в Україні є закон «Про фермерське господарство». Згідно із цим законом, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону [1].

Фермерське господарство здійснює свою діяльність на основі Статуту. В ньому зазначаються: найменування господарства, його місцезнаходження, предмет і мета діяльності, порядок формування майна, органи управління, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, яким виповнилось 14 років, та інші родичі, які об’єднались для роботи в цьому господарстві. Можливе також створення фермерського господарства і однією особою. Особи, які працюють в фермерських господарствах за трудовим договором (контрактом) не можуть бути його членами.

Відповідальність за діяльність фермерських господарств покладається на його голову. На ім’я голови господарства видається державний акт на право власності на землю. Він також має право укладати договори на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, і складати інші документи згідно з чинним законодавством України. Голова представляє інтереси фермерського господарства перед підприємствами, організаціями, установами та окремими громадянами. [1].

В склад майна фермерського господарства входять: будівлі і споруди, матеріальні цінності, цінні папери, вироблена в господарстві продукція, одержані доходи, права на користування землею, водою, будівлями, спорудами, а також інше майно і майнові права. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. Згідно чинного законодавства України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам – членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. [2].

Фермерські господарства в Україні – це заново створені господарства з виробництва сільськогосподарської продукції. І найважливіше, сьогодні розвиток фермерських господарств потребує державної підтримки, а через економічну кризу всього народного господарства державна підтримка фермерства неналежна. На селі потрібно створити такі умови, щоб кожний селянин мав вільний вибір щодо умов господарювання.

ЛІТЕРАТУРА

1.Закон України «Про фермерське господарство», від 19 червня 2003 р., №973 – ІV. /Відомості Верховної Ради України. – 2003. –  №45. – С.363.

2.Бідзюра І. Формування аграрних підприємств на основі приватної власності // Економіка АПК. - №2. – 2002. - С.3-6.

3.Скрипник С.В. Підвищення економічної ефективності і перспективи розвитку фермерських господарств регіону : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. екон. наук: спец.08.07.02 "Економіка сільського господарства і АПК" / С.В. Скрипник. – Миколаїв, 2006. –21 с