Швець Олени Анатоліївни ДФ-42

Науковий керівник Тиквій Н.В.

Стан та перспективи інвестування в сільське господарство України

Ключові слова: інвестування, економічне зростання, сільське господарство, зернові культури, технічні культури

Актуальність теми. Сьогодні сільськогосподарський сектор країни є наріжним каменем для економічного зростання та зміцнення позицій України на світовому ринку. За останні три роки країна значно збільшила обсяги експорту зернових та технічних культур, що було обумовлено як сприятливими погодними умова так і структурними зрушеннями в середині самої галузі. Так, в 2010/2011 МР Україна посіла третє місце серед експортерів зернових та перше місце серед експортерів кукурудзи. З огляду на такі зміни активізація процесів в сільському господарстві повинна мати стратегічний характер.

Постановка проблеми. Реалізація стратегічних планів розвитку сільського господарства в Україні потребує вирішення ряду важливих та негайних питань. Головні з яких це оновлення матеріально-технічного стану та модернізація процесів виробництва. Через брак обігових коштів аграрії не в змозі самостійно виконати такі завдання, тому питання інвестування в сільське господарство сьогодні виходить на перший план. Саме інвестиції здатні підняти сільське господарство України на високий рівень.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Деякі аспекти інвестування та розвитку агропромислового комплексу України розглядали вітчизняні вчені, такі як Л.М. Борщ, О.М. Тарабукіна, Є.О. Ланченко, Н.В. Петруня, І.В. Шалигіна, О.О. Євтушевська, Г.О. Мазур, Т.В. Мацибора, Ю.М. Воробйов та інші. Проте питання, пов’язані із проблемами інвестування та розвитку агропромислового комплексу України, залишаються розробленими недостатньо.

Мета статті полягає в дослідженні сучасного стану інвестування в сільське господарство України та визначення подальших перспектив інвестицій процесів

Виклад основного матеріалу. За підрахунками деяких українських вчених економіка України на сьогоднішній день потребує близько 40,0 млрд. дол. США іноземних інвестицій [1, с. 374]. Що ж стосується сільського господарства, то на сьогоднішній день обсяги інвестицій є дуже низькими і не можуть задовольнити навіть нагальні потреби. Український вчений П.Т. Саблук зазначає, що в сільському господарстві України зосереджено більше 40% капіталу країни, включаючи і вартість землі, а рівень інвестицій задовольняє лише 8-10% від всіх потреб [3, с.306]. Ще один український вчений А.П. Гайдуцький звертає увагу на значне скорочення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств через довготривалу кризу в сільському господарстві. Зокрема приблизно на половину зменшилася кількість сільськогосподарської техніки, що викликало зниження ефективності та обсягів сільськогосподарського виробництва [1, с.102]. Загальна потреба сільського господарства в інвестиціях за підрахунками українських вчених становить приблизно 35,0 млрд. дол. США, в тому числі для відтворення основного капіталу сільськогосподарськими підприємствами необхідні близько 3,0 млрд. дол. США, 12 млрд. дол. США інвестицій необхідно для відновлення виробництва цукру, 1 млрд. дол. США для олійножирової, м'ясо та молокоперебних галузей [5, с.58].

Сьогодні основними інвесторами в сільське господарство України є країни Кіпр, Великобританія, Данія, Сполучені Штати Америки, Німеччина, Австрія, Франція, Російська Федерація (рис.1)

Рис. 1. Іноземні інвестиції в сільське господарство України в 2009 році

Обсяги залучення інвестицій в сільське господарство за перше півріччя 2009 року з відповідним періодом 2008 року становив 54,3%, у тому числі: в галузі рослинництва 54,3%, тваринництва – 52,5%, надання послуг у рослинництві і тваринництві, облаштування ландшафту – 184,1%, рибальство та рибництво — 61,6% [6].

Лідерами за обсягами зростання освоєних інвестицій у сільське господарство в 2009 році були Сумська область (збільшення на 31,5%) та м. Севастополь (більше на 19,4%); майже на рівні 2008 року спрацювали Миколаївська, Закарпатська та Одеська області (відповідно 99,8 %, 95,9% та 91,3%). Значне зменшення обсягів залучених інвестицій відповідно до аналогічного періоду минулого року спостерігається в Луганській (32,19 %), Житомирській (30,8 %), Хмельницькій (30,3%), Івано-Франківській (21,5 %) областях та м. Києві (2,4 %).

Слід зауважити, що питома вага освоєних інвестицій в основний капітал у сільське господарство України складає 5,9 %. Очолюють такий список Тернопільська (24,4 %), Сумська (23,5%), Черкаська (22,3 %), Херсонська (21,1 %), Чернігівська (17,9 %), Кіровоградська (12,4 %), Вінницька (10,8 %), Хмельницька (10,6%), Миколаївська (9,6 %), АР Крим (9,4 %) Запорізька (7,6 %), Харківська (7,3 %), Київська (6,5 %) області, у яких цей показник значно вище середнього рівня.

Рис. 2. Динаміка інвестицій в основних капітал сільськогосподарських підприємств, млн.. грн. [*]

В першому півріччі 2010 року надходження іноземних інвестицій в сільське господарство в розрізі країн суттєво не змінилося: Кіпр (251,2 млн. дол. США), Великобританія (133,5 млн. дол. США), Данія (57,6 млн. дол. США), Німеччина (55,4 млн. дол. США), Польща (29,3 млн. дол. США), Австрія (28,9 млн. дол. США) [6].

За даними Мінагрополітики, в агропромисловий комплекс України станом на 1 квітня 2010 року, починаючи з 1992-го, було введено $2,563 млрд. прямих іноземних інвестицій (6,4% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку країни). З них - $774,3 млн. - у сільськогосподарські. Водночас, за I квартал 2010 року в агропромисловому секторі стався відтік іноземного капіталу у розмірі $39,1 млн.: $5,4 млн. - у сільському господарстві і $33,7 млн. - у харчовій промисловості.

За прогнозами спеціалістів відновлення потоку інвестицій до передкризового рівні можливе лише в нинішньому 2011 році. Однак не дивлячись на оптимістичні прогнози, проблема залучення інвестицій в сільське господарство залишається актуальною. До основних проблем залучення інвестицій в сільське господарство можемо віднести:

- недосконалу законодавчу базу;

- нестабільну політичну ситуацію;

- недосконалість податкового законодавства;

- недостатній рівень розвитку фінансового ринку;

- низькі темпи приватизації;

- гальмування ринкових реформ;

- недосконалість ринкового механізму; відсутність системи страхування інвестицій тощо.

З метою підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору економіки України необхідно реалізувати систему заходів на загальнодержавному, регіональному та галузевому рівнях, основними серед яких є: вдосконалення та приведення у відповідність законодавства, яке регулює інвестиційну діяльність; забезпечення стабільності та прозорості податкового законодавства; вдосконалення земельного законодавства; стабілізація національної валюти; вдосконалення амортизаційної політики; створення умов щодо активізації інвестиційних вкладень фізичних та юридичних осіб; розвиток фондового та страхового ринків та посилення їх інвестиційного спрямування; вдосконалення системи ціноутворення в сільському господарстві; завершення процесу реструктуризації агропідприємств та вдосконалення організаційних форм господарювання; вдосконалення агрокооперації та створення нових інтегрованих форм господарювання.

Висновки. Підвищення інвестиційної привабливості виробництва продукції сільського господарства можливе за умови використання як зовнішніх, так і внутрішніх резервів. Проте низький рівень привабливості галузей аграрного сектора для інвесторів не дає можливості в повному обсязі використовувати фактори зовнішнього середовища. Основна увага при пошуку шляхів підвищення інвестиційної привабливості галузей сільського господарства, повинна зосереджуватися на внутрішніх резервах вдосконалення системи ведення сільського господарства, яка сприяла б зростанню обсягів виробництва, а з тим зниженню собівартості та підвищенню рентабельності окремих видів продукції.

Список використаних джерел

1. Гайдуцький А.П. Підвищення інвестиційної привабливості інфраструктури аграрного сектора // Економіка АПК. – 2004. - №10. – С.99-106

2. Гилка М.Д. Іноземні інвестиції як одне з джерел відтворення основного капіталу в сільськогосподарських підприємствах // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2010. - №1. – С.57-65

3. Саблук П.Т. Аграрна реформа в Україні – К.: ННЦ ІАЕ. – 2005 – 427 с.

4. Сухарський В.С. Зовнішньоекономічна діяльність: організація і управління. Монографія. – Тернопіль: Астон, 2007 – 494 с.

5. Шебаніна О.В. Інвестиційне забезпечення розвитку продовольчого підкомплексу АПК / Економіка АПК. – 2007. - №2. – С.56-61

6. Міністерство аграрної політики // http://www.minagro.kiev.ua