Економічні науки/ 4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Кохан Анна Володимирівна

Науковий керівник: Тиквій Наталя Вікторівна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Податкове стимулювання інвестиційної

діяльності в Україні

Серед усіх суб’єктів інвестиційної діяльності значну роль відіграє держава. Вона виступає суб’єктом через свої інститути, господарські товариства та корпорації. Держава може брати участь як безпосередній учасник через державний сектор економіки, так і через органи влади, інститути, які регулюють інвестиційну діяльність.

У переході до інноваційних методів інвестування держава також повинна відігравати провідну роль, як інвестор і як важіль інвестиційної діяльності. Але на сучасному етапі, враховуючи всі особливості розвитку нашої економіки, фінансові ресурси державного бюджету України і кредитних установ достатньо обмежені. Тому головним напрямком в інвестиційній діяльності, яким держава може ефективно керувати, залишається податкове стимулювання.

Українська держава ще й досі залишається далеко позаду в своєму технологічному розвитку порівняно з багатьма країнами світу. Тому задля покращення рівня економічного розвитку їй слід звернутися до досвіду та напрацювань інших країн у відповідних галузях, формулюючи при цьому власну стратегію розвитку.

Вивчаючи досвід іноземних партнерів щодо використання податкових важелів впливу на інвестиційну діяльність, слід зазначити, що більшість з них схиляються у бік зниження ставок оподаткування. Більшість економістів обґрунтовують такі рішення дослідженнями американського вченого А. Лаффера. Лаффер довів, що податкові надходження залежать від податкової ставки та бази оподаткування. Але якщо податкова ставка значно зростає, то бізнес згортає свою діяльність, або переходить в тіньову економіку, тобто база оподаткування скорочується. І навпаки – при зниженні податкової ставки база оподаткування зазвичай збільшується.

Але практика показує, що зменшення ставки податку є малоефективним важелем для стимулювання інвестиційної діяльності в країні. Наприклад, базова ставка податку на прибуток корпорацій у Німеччині становить 70 %, але це не заважає інвесторам здійснювати інвестиції і в основні фонди, і в інноваційні проекти. Це викликано насамперед тим, що прибутковість капіталу після оподаткування визначає не лише законодавчо встановлена ставка даного податку, але й спосіб обчислення прибутку, зокрема амортизаційні нарахування, облік капіталу та наявних запасів, віднесення ставки за кредити до виробничих витрат. До того ж якщо держава застосовує даний метод стимулювання інвестицій, то в цьому разі втрачає досить багато грошових надходжень, тому це є найдорожчий спосіб стимулювання.

Саме тому в усіх провідних країнах існують додаткові стимули для формування відповідної бази на прогресивніших технологічних засадах. Такими пільгами є податкові пільги, які повинні бути в «бойовому арсеналі» будь-якої податкової системи з метою підвищення конкурентоздатності вітчизняної економіки для залучення додаткових інвестицій. Дана група пільг включає інвестиційний податковий кредит та інвестиційну податкову знижку. Вони зарекомендували себе як значні стимули активізації інвестиційної діяльності та активно використовуються у більшості країн світу.

Інвестиційний податковий кредит та податкова знижка за своєю суттю є непрямими державними капіталовкладеннями в інвестиційну діяльності за законодавчо визначеними пріоритетними галузями економіки чи новітніх технологій, а за змістом – податковими пільгами, які тимчасово вводяться для реалізації конкретних завдань інвестиційної політики: регулювання та стимулювання напрямків та структури інвестицій в основний капітал та НДДКР.

Зокрема інвестиційний податковий кредит передбачає зменшення податкового зобов’язання підприємств з податку на прибуток у розмірі, що дорівнює інвестиційним витратам підприємства даного податкового періоду. Ставка такого кредиту можу бути диференційована в залежності від об’єктів інвестування та інших критеріїв, визначених державою. Економічною вигодою державі є те, що після здійснення таких інвестицій у компаній збільшиться прибуток до оподаткування, тобто відбудеться розширення податкової бази.

Інвестиційна податкова знижка на інвестиції та витрати передбачає право підприємства на пряме зменшення оподатковуваного прибутку на повний чи частковий обсяг визначених витрат компанії. Однією з обов’язкових умов надання податкової знижки також має бути повне використання амортизаційних відрахувань на інвестиційні цілі. Економічним ефектом для держави і є те саме використання амортизаційних відрахувань на інвестиційні проекти та збільшення капітальних вкладень у пріоритетні напрямки розвитку економіки.

Практика застосування інвестиційної податкової знижки є набагато ширшою за застосування податкового кредиту. Кожна з країн, які беруть на озброєння дані податкові пільги, застосовують їх, виходячи з власних міркувань та необхідності стимулювання конкретних галузей. Так, в Іспанії надаються пільги для інвестицій переважно капітального характеру, в Португалії – для створення нових робочих місць на конкретних територіях, у Данії – витрат на НДДКР. Найбільш розширений та гнучкий механізм застосування податкових знижок характерний для Великобританії та Нідерландів.

Крім всього вищесказаного для інвестиційного стимулювання економіки України за допомогою податкових важелів потрібно враховувати регіональні аспекти розвитку. Політика податкових пільг в першу чергу повинна враховувати нерівномірний розвиток регіонів та ставити за мету виведення окремих із них з депресивного стану. Вдосконалення системи оподаткування передбачає, що до всіх регіонів країни не може застосовуватися однакова податкова політика, тому необхідно робити акцент на регіональній системі оподаткування та галузево-диференційованій системі, яка враховує соціальні та економічні особливості розвитку окремого регіону та їх сукупності загалом.

Отже, якщо Україна прагне стимулювати інвестиційну діяльність саме через систему оподаткування, перш за все потрібно запровадити дієвий механізм надання податкових кредитів підприємствам, що впроваджують інвестиції та інновації на власних підприємствах, чи здійснюють значні вкладення в дану сферу. Подібні податкові пільги повинні чітко регламентуватися в законодавстві задля їх регулювання та попередження зловживанням. По – друге, потрібно розробити та запроваджувати систему податкових знижок задля розвитку конкретних пріоритетних галузей економіки. По-третє, створити систему статистичного обліку та регулювання всіх наданих та використаних податкових пільг суб’єктам господарювання. По-четверте, враховувати особливості розвитку окремих регіонів, їх слабкі та сильні сторони, які можна використати для інвестиційного стимулювання і в подальшому вирівнювання економічного розвитку країни в цілому.

Література:

1. Мітал О. Стратегічні орієнтири податкового стимулювання інвестиційних процесів на регіональному рівні.// Економіка та держава, № 10. – 2008 – ст. 22-25.

2. Швабій К. Інвестиційні стимули в механізмі оподаткування прибутку підприємств в Україні // Економіка України. № 7. – 2009 – ст. 32-40.

3. Калініченко Н. Сучасний стан податкового стимулювання інновацій в Україні // Електронний ресурс - http://www.intelpro.ua/uk/intelpronet-newsletter/suchasnyi-stan-podatkovogo-stymulyuvannya-innovatsii-v-ukraiini

4. Литвиненко Є. Податкове стимулювання інвестиційної діяльності промислових підприємств // Електронний ресурс -http://masters.donntu.edu.ua/2009/fem/uvarova/library/stimul_onovlennya.htm