Економічні науки/ 4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Майданюк Ярослава Леонідівна

Науковий керівник: Тиквій Наталя Вікторівна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Характерні особливості інвестування в інноваційну діяльність

Залучення і використання іноземних інвестицій – це умова забезпечення інноваційного розвитку країни. Без широкомасштабного створення такої умови розвиток національної інноваційної системи просто неможливий. У сфері науки та технології необхідно вдосконалювати систему формування і реалізації державних пріоритетів і принципів відповідальності за розробку основних напрямів науково-технологічного розвитку суспільства.

У зв’язку з тим, що національні інвестиційні ресурси України виснажені, вони не забезпечують інноваційного розвитку економіки. Тому держава має створити умови для залучення й ефективного використання інвестицій завдяки яким, зокрема, відбувається трансфер технологій і приплив передових інновацій. Інвестиції мають нести не лише матеріально-речове, а й інноваційне (інтелектуальне) навантаження, тобто всі інвестиції мають бути інноваційно орієнтованими. Тому дослідження проблем поєднання інвестицій та інновацій становить неабиякий науковий інтерес.

Інноваційна діяльність виступає сукупністю практичних дій щодо створення та впровадження всіх типів інновацій. Також інноваційна діяльність може бути спрямованою на створення нових технологій, виробництв, зразків нової техніки, впровадження у виробництво передових досягнень науки і техніки[1].

Форма, при якій вкладені (реалізовані) інвестиції матеріалізуються в інноваційні блага, тобто інноваційні продукти, інноваційні послуги, інноваційні технології, виступає інноваційною формою інвестицій. Прикладом її прояву може бути здійснення інвестицій при реалізації інноваційного проекту.

Щодо поняття інвестиційно-інноваційної діяльності, то маються на увазі такі процеси інвестування розширеного відтворення, які мають інноваційні ознаки і призводять не лише до нарощування виробничого потенціалу, а й до посилення використання чинника знань у процесі створення нової вартості.

Інвестиційний процес на корпоративному рівні з точки зору відтворювальної функції має дві задачі. По-перше, це забезпечення заміщення спрацьованих чинників виробництва й тим самим підтримання стабільності надходження в господарський обіг відтворювальних ресурсів. По-друге, це створення нових можливостей росту й збільшення реального багатства. Однак, з точки зору інноваційної функції завдання є іншими:

- підтримка життєздатності системи вироблення та комерціалізації нововведень;

- «посилення» у кінцевому продукті ефекту присутності знань як чинника виробництва.

Структура іноземних інвестицій є недосконалою. Капіталовкладення з країн, які заявили про себе в останні роки як провідні світові експортери капіталу, в Україні є невеликими.

За результатами досліджень міжнародних рейтингових агенцій, Україна відстає за рівнями лібералізації бізнесу, привабливості інвестиційно-інноваційного клімату, стабільності правового середовища, податкових стимулів не лише від розвинених країн, а й від постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, і навіть країн СНД[2].

Дається взнаки і низька інноваційна культура національних товаровиробників, тому що вони не можуть реально поцінити процеси, які відбуваються на міжнародних інноваційних ринках.

Також гальмує інноваційну діяльність і відсутність національних стимуляторів фінансування інноваційних проектів. Наслідком цього є незацікавленість вітчизняних й іноземних суб’єктів у провадженні інноваційної діяльності[3].

Тому для підвищення інвестиційно-інноваційної привабливості національної економіки України необхідно мінімізувати дію негативних і депресивних чинників. Для цього потрібно створити ефективне державне регулювання інвестиційного процесу. Необхідна оптимізація та спрощення процедур отримання ліцензій, дозволів, свідоцтв тощо. Започаткування підприємницької діяльності має стати звичною справою, на яку не потрібно багато коштів і часу.

Потрібно використовувати такі засоби стимулювання інвестиційної діяльності, як податковий кредит чи податкова знижка. Також перспективи залучення в Україну іноземних інвестицій значною мірою залежать від рівня взаєморозуміння між українським урядом і міжнародними економічними організаціями.

Посилення інтеграційних процесів в Україні має сприяти створенню зони стабільного соціально-політичного розвитку та високих темпів економічного зростання.

Отже, до складу найважливіших напрямів, які сприятимуть інвестуванню в інноваційну діяльність входять такі заходи як, створення засад дійової протекціоністської політики, легалізація тіньового капіталу, надання пільгового оподаткування й кредитування наукоємному середньому й малому бізнесу, стимулювання розробки і впровадження нововведень на підприємствах тощо.

Література

1. Темиргалієв Р.І. Фінансове забезпечення інноваційної реструктуризації промисловості України // Економіка та держава. – 2008. - №2. – с. 68-70.

2. Захарін С.Б. Інвестиції в інновації: теорія, парадигма, методологія досліджень // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №4. – с. 60-64.

3. Шинкарук Л.В. Інституційні засади капіталоутворення в Україні // Економічна теорія. – 2007. - №3. – с. 72-85.

4. Федулова Л.В. Інноваційна теорія економічного розвитку // Проблеми науки. – 2010. - №3. – с. 41-47.