Воронюк В.М.,

Наук. керівник: Грубляк О. М.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Проблеми та перспективи розвитку біржового ринку цінних паперів в Україні

В сучасних умовах господарювання невід’ємним атрибутом ринкової економіки є фондовий ринок, на якому зустрічається попит і пропозиція на цінні папери, за рахунок чого задовольняються потреби емітентів та інвесторів. При цьому, у розвинутих країнах ключову роль відіграє саме організований, біржовий ринок цінних паперів, який забезпечує високу надійність операцій та ліквідність інструментів, що обертаються на ньому. Однак, в Україні біржовий ринок цінних паперів перебуває тільки на стадії формування і ще не може належним чином виконувати свої функції, що обумовлює необхідність аналізу факторів, які стримують його розвиток, та пошуку шляхів розв’язання існуючих проблем.

Дослідженням проблем функціонування вітчизняного фондового ринку, в тому числі біржового, займалися Безус Р. [1], Самець С. [2], Іконніков О., але нинішній стан його розвитку свідчить по наявність багатьох невирішених питань, які потребують подальшого вивчення та пошуку шляхів розв’язання.

Тому, метою даної роботи є аналіз сучасного стану біржового ринку цінних паперів, виявлення основних проблем його функціонування та визначення можливих напрямів їх вирішення.

Формування біржового ринку в Україні розпочалося з 29 жовтня 1991 року, коли було зареєстровано Українську фондову біржу. Проте ринок залишався без регулятора аж до 1995 року, поки не була створена Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Нестабільність економіки та правова неврегульованість були основними чинниками, що стояли на заваді розвитку фондових бірж, але поступова стабілізація економіки та прийняття ряду законодавчих актів, які врегульовували основні питання випуску та обігу цінних паперів дали значний поштовх до активізації біржової торгівлі [3].

Нині основними нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність фондових бірж, є Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 і Положення ДКЦПФР «Про функціонування фондових бірж» від 19.12.2006.

Відповідно до Положення основними засадами функціонування фондової біржі є:

- створення умов щодо конкурентного ціноутворення на цінні папери та інші фінансові інструменти шляхом зосередження попиту та пропозицій на їх купівлю-продаж;

- підтримання цілісності та стабільності ринку цінних паперів шляхом запровадження справедливих та рівних для всіх учасників біржових торгів правил поведінки;

- забезпечення прозорості ринку цінних паперів через оприлюднення інформації, що характеризує кон'юнктуру ринку;

- забезпечення інформування учасників біржових торгів та інвесторів щодо емітентів та їхніх цінних паперів;

- застосування ефективних технологій укладання біржових угод та виконання біржових контрактів, що відповідають міжнародним стандартам;

- забезпечення функціонування фондової біржі на постійно діючій основі;

- забезпечення захисту учасників біржових торгів та інвесторів від зловживань шляхом установлення вимог щодо допуску до торгівлі, застосування процедур нагляду, контролю та накладання санкцій за порушення [1].

На кінець 2010 року в Україні діяло 10 фондових бірж, обсяг торгів на яких склав 131,66 млрд. грн. (табл. 1), що майже в 3,7 разів більше, ніж у 2009 році, коли, крім 10 бірж, функціонувала ще й одна торговельно-інформаційна система «Південь-Сервер» (ПТІС) [3].

Таблиця 1

Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі у 2009-2010 рр.

млн. грн.

Рік Організатор	2009	Питома вага, %	2010	Питома вага, %	Темп росту, %
УФБ	58,8	0,2%	54,4	0,0%	92,5%
КМФБ	1573,50	4,4%	2660,0	2,0%	169,1%
ПФТС	13955,5	38,8%	61350,0	46,6%	439,6%
УМВБ	1828,8	5,1%	1270,0	1,0%	69,5%
Іннекс	205,4	0,6%	72,9	0,1%	35,5%
ПТІС	787,8	2,2%	-	-	-
ПФБ	970,4	2,7%	161,9	0,1%	16,7%
УМФБ	1796,3	5,0%	1800,0	1,4%	100,2%
Перспектива	11412,4	31,7%	366700,0	27,9%	321,6%
СЄФБ	137,0	0,4%	51,3	0,0%	37,5%
УБ	3288,2	9,1%	27530,0	20,9%	837,2%
Усього	36014,0	100,0%	131660,0	100,0%	365,6%

Джерело: [4], [5].

Такий результат був досягнутий за рахунок значного зростання торгів на трьох найбільших біржах: ПФТС, якій за підсумками 2010 року належало 46,6 % ринку, фондовій біржі «Перспектива» – 27,9 % та Українській біржі – 20,9 % ринку. Таким чином на цих трьох біржах у 2010 році зосереджувалось 95,4 % торгів, що свідчить про невідповідність наявної нині в Україні кількості бірж рівню розвитку фондового ринку. Так, в сусідній Росії діє всього 2 фондові біржі, обсяги торгів яких за 2010 рік склали 231 % від ВВП. В Україні даний показник становив у 2010 році лише 12,1 %.

Якщо аналізувати динаміку біржових торгів за видами цінних паперів (табл. 2), то можна спостерігати, що у 2009 році найбільшу вагу займала торгівля акціями (37,6 %), а у 2010 – торгівля ОВДП (46,5%). Найменшу питому вагу у торгівлі цінними паперами протягом двох останніх років займають облігації місцевої позики та деривативи, що є досить негативним явищем, оскільки в розвинутих країнах саме похідні цінні папери є одними з головних інструментів, які обертаються на фондових біржах і забезпечують формування справедливих цін на основні базові активи.

Хоча у 2010 році, після відкриття на Українській біржі секції строкового ринку [2], сума контрактів по деривативах помітно зросла (з 0,1 млрд. у 2009 році до 3,7 млрд. у 2010 році), що закладає передумови для розвитку строкового ринку в Україні. Проте проблемним питанням залишається відсутність нормативних актів, які б чітко визначали порядок випуску та обігу похідних цінних паперів в Україні.

Таблиця 2

Обсяг виконаних біржових контрактів за видами цінних паперів на організаторах торгівлі за 2009-2010 рр.

млрд. грн.

Рік Вид	2009	Питома вага, %	2010	Питома вага, %	Темп росту, %
Акції	13,5	37,6	52,7	40,0	389,2
ОВДП	7,9	21,9	61,2	46,5	776,1
Облігації підприємств	7,1	19,63	6,8	5,2	96,0
Облігації муніципальної позики	0,0	0,1	0,1	0,11	466,7
Інвестиційні сертифікати	7,1	19,8	7,1	5,4	100,0
Деривативи	0,1	0,1	3,7	2,8	7460,0
Інші	0,3	0,8	0,0	0,0	0,0
Усього	36,0	100,0	131,7	100,0	365,6

Джерело: [4], [5].

Ще однією проблемою біржового ринку України є слабка взаємодія бірж з депозитарною системою, на яку покладені функції з клірингу та обслуговування розрахунків за договорами. Покладання на депозитарії функцій проведення всіх післяторговельних операцій, у тому числі клірингових, робить систему виконання договорів щодо цінних паперів громіздкою, ускладнює проведення розрахунків і не дозволяє створити повноцінну систему клірингу та розрахунків. Крім того, ефективному функціонуванню системи післяторговельних операцій заважає те, що в Україні сформована децентралізована дворівнева депозитарна система, у якій існує декілька депозитаріїв щодо обслуговування корпоративних цінних паперів і облігацій місцевих позик та Національний банк України як депозитарій державних цінних паперів, кожен з яких діє за своїми стандартами, що ускладнює переміщення цінних паперів між ними [6].

Також однією з причин слабкого розвитку організованого фондового ринку є недовіра та низький рівень інформованості населення стосовно діяльності фондового ринку, що призводить до низької активності фізичних осіб на фондовій біржі, незважаючи не те, що вони є одним з головних інвесторів у розвинених країнах [3].

Нарешті головною проблемою біржового ринку цінних паперів є невідповідність його динаміки об’єктивним тенденціям і процесам функціонування національної економіки, оскільки за оцінками фахівців на організований ринок припадає не більше 5% фондового ринку [2], що пов’язано з відсутністю достатньої пропозиції інструментів фондового ринку із прийнятними для інвесторів характеристиками щодо дохідності, ризиковості, ліквідності та захищеності, а також неврахуванням існуючими лістинговими вимогами реального фінансового стану емітентів. Наприклад, згідно з Положенням про функціонування фондових бірж однією з вимог включення акцій підприємства до першого рівня лістингу є розмір чистих активів не менше 100 млн. грн., а до другого – не менше 50 млн. грн. [1]. Очевидно, що таким високим вимогам відповідає дуже мала кількість вітчизняних акціонерних товариств, що суттєво обмежує доступ цінних паперів багатьох емітентів на біржовий ринок цінних паперів.

При цьому навіть обіг облігацій внутрішніх державних позик в більшій частині відбувається поза біржею, бо практично обмежується операціями рефінансування комерційних банків з боку Національного банку України [6].

Усі ці фактори зумовлюють велику частку позабіржового ринку. Проте навіть той обсяг торгів, що фіксується на фондових біржах, не відображає фактичного стану, оскільки не всі українські біржі працюють по системі Delivery Versus Payment (DVP). DVP – це так звана система поставки проти платежу, тобто коли виконання угоди гарантується. На деяких біржах операції досі проводяться в «ручному режимі», коли після укладання угоди торговці повинні самостійно підписати всі необхідні документи і провести розрахунки. Якщо одна з сторін угоди бажає в односторонньому порядку розірвати договір, то на нього накладається штраф, який сплачується на користь другої сторони. Однак, якщо учасники торгів відмовляться у виконувати угоду в двосторонньому порядку то вони не понесуть жодних фінансових санкцій. Як результат, в Україні, існує невідповідність фактичних та укладених обсягів торгів цінними паперами [2].

Таким чином, основними проблеми біржового ринку України є:

1) надмірність кількості фондових бірж (окремі біржі здійснюють операції нерегулярно і в незначних обсягах);

2) нерозвиненість ринку похідних цінних паперів;

3) відсутність досконалого механізму взаємодії бірж з депозитарною системою та єдиних стандартів проведення розрахунків і клірингу;

4) зосередження більшої частини операцій з цінними паперами на позабіржовому ринку;

5) недостовірність інформації щодо загального обсягу торгів на біржовому ринку.

Тому, для вирішення вказаних проблем та забезпечення успішного розвитку біржового ринку цінних паперів, доцільно було б вжити наступних заходів: встановити мінімальні вимоги щодо капіталізації фондової біржі, яка б дозволяла використання нею досконалого технологічного забезпечення та фінансування розвитку; запровадити Закон «Про похідні цінні папери», яким врегулювати питання випуску та обігу деривативів; вдосконалити депозитарну систему, шляхом запровадження єдиних стандартів проведення клірингу та розрахунків; зосередити обіг державних цінних паперів на біржовому ринку, чим створити високоліквідний біржовий ринок ОВДП; переглянути підходи до лістингових вимог, а саме знизити вимоги до фінансових показників емітентів, що обумовлюють допуск цінних паперів у лістинг; запровадити виконання біржових договорів щодо цінних паперів виключно за принципом «поставка проти оплати», на основі чого забезпечити створення та запровадження фондовими біржами консолідованої системи розкриття інформації про торговельний процес та його учасників, оприлюднення такої інформації у встановленому законодавством порядком; забезпечити популяризацію фондового ринку серед широких верств населення з метою залучення його до інвестування своїх заощаджень у фондові інструменти.

Список використаних джерел

1. Про затвердження Положення про функціонування фондових бірж: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1542 від 19.12.2006.

2. Безус Р. М. Роль фондової біржі у формуванні інвестиційного капіталу / Р. М. Безус // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. - №21. – С. 4-8.

3. Самець С. М. Місце і значення ринку цінних паперів в економіці України / С. М. Самець, О. В. Іконніков // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − № 20. – С. 244-252.

4. Звіт ДКЦПФР за 2009 рік / Офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [Електронний ресурс] // Режим доступу:

http://www.ssmsc.gov.ua/UserFiles/File/annual_report/2009-2.zip

5. Минулорічні біржові торги / Інтернет-бібліотека «Цінні папери України» [Електронний ресурс] // Режим доступу:

http://www.securites.org.ua/securites_paper/review.php?id=649&pub=4958

6. Програма розвитку фондового ринку України на 2011 - 2015 роки / Офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів та  фондового ринку     [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.od.ssmsc.gov.ua/ShowArticle.aspx?id=335