Економіка
Тараканова Ю.І.
Східноукраїнський національний
університет ім. В.Даля Краснодонський факультет інженерії та
менеджменту
Специфіка національної ділової культури
та системи менеджменту в Україні : кросс-культура
В
період ринкової трансформації компанії виходячи на зовнішній ринок стикаються з
труднощами, такими як різниця політичних аспектів, економічних аспектів,
соціальних аспектів,але ще можно виділити культурні аспекти.
Незважаючи
на те, що від культурних аспектів управління та взаємодії між компаніями в
міжнародному бізнесі в абсолютній більшості досліджень було прийнято
абстрагуватися (см., Наприклад, роботи Деніелс і Радебе або ж фундаментальна
праця Пола Кругмана, де розглянутий предмет - міжнародна економіка та
міжнародний бізнес - гранично формалізовані і зведені до математичних
співвідношень), або ж відсувати на другий план, Саме ці питання складають саму
суть повсякденного здійснення підприємницької діяльності (успішність якої в
довгостроковому плані принципово неможлива без взаєморозуміння, адаптації на
чисто людському рівні). Тим більше, що специфіка національної ділової культури
та системи менеджменту в країні ведення бізнесу часто виступають своєрідною
системою обмеження подальшого розширення масштабів міжнародної діяльності, що і
визначило мету -розгляд культурних факторів, як обмежень ефективного ведення
бізнесу за кордоном, і визначила головну задачу – дослідити міжнародні
культурні розбіжності.
За
класифікацією Р. Люіса[2] все культури світу поділяються на три групи: моноактівние, поліактівние і
реактивні.
Проведемо
аналіз відмінностей між цими культурами та зведемо їх у порівняльну таблицю
(таб. 1)
Таблиця 1.2
Характеристика
моноактівних, поліактівних і реактивних культур
Моноактивні культури (США, Німеччина, Швейцарія, Англія) - батьківщина
«Західного менеджменту» |
Поліактивні культури (Італія, Іспанія, Латинська Америка, країни СНД та ін)
- орієнтовані на міжособове спілкування |
Реактивні культури (Схід: Китай, Японія) - орієнтовані на
збереження поваги. |
Систематично планують майбутнє |
Планують тільки в загальних рисах |
Звіряють лише зі спільними принципами |
На даний час роблять лише одну справу |
Роблять одночасно кілька справ |
Реагують по ситуації |
Розбивають проекти на етапи |
Дають проектам перетинатися |
Розглядають картину в цілому |
Строго дотримуються плану |
Міняють плани |
Вносять легкі корективи |
Безпристрасні |
Емоційні |
Ненав'язливо дбайливі |
Рідко перебивають |
Часто перебивають |
Не перебивають |
Працює у фіксований час |
Працює в будь-який час |
Підлаштовується під графік партнерів |
Розділяють соціальне і професійне |
Особисте та професійне зазвичай змішується |
Він не приймає швидких рішень |
Поважають офіційність |
Вважає що міжособистісне спілкування - найкраща форма інвестиції
часу |
мають великий запас терпіння, сверхчестние |
Черпають інформацію з статистики (баз даних, довідників) |
Отримує інформацію з перших рук усно |
Черпають інформацію з статистики (баз даних, довідників) |
Аналіз
наведених даних, свідчить про наявність суттєвих розбіжностей
у ціннісних структурах різних культур. Підґрунтям, очевидно, є домінування у
ціннісній структурі об’єктивних і суб’єктивних розбіжностей.
Детерміновані великою кількістю факторів: економічних, політичних,
релігійних, цінності становлять своєрідний фонд загальнонаціональної,
загальнокультурної мотивації. В контексті зазначеного виникають проблеми
національного темпераменту та національних почуттів. Адже, незважаючи на
наявність у кожного народу всіх типів темпераменту (як індивідуальних
динамічних особливостей психічних процесів і станів), динаміка вияву їх
психічної діяльності здійснюється за історично закріпленими у свідомості народу
канонами, етнічними нормами. В основі ж національного (етнічного) почуття
лежить емоційна сторона усвідомлення своєї етнічної, культурної належності.
Знання культурної специфіки ділової культури стає колосально важливим, так
як, чим різноманітніше культурне поле ведення бізнесу, тим вище репутаційні
ризики, гостріше виявляються крос-культурні відмінності, вище комунікативні
бар'єри, критичніше вимоги до крос-культурної компетенції. Знання та вміння
розбиратися в культурних відмінностях організацій дозволяє міжнародної фірми,
успішно вирішувати управлінські проблеми за допомогою культурних інструментів.
Вивчення крос-культурної теми допомагає менеджерам передбачає
наявність певної гнучкості, яка виражається в наступному[2]:
прийняття
інших культур;
розуміння
власних культурних взаємозалежностей;
відкритість
і терпимість у процес е культурної комунікації;
вміння
оцінити можливість перенесення ноу-хау в галузі управління персоналом з одного
культурного середовища в іншу.
Література:
1.
Р.Д.
Льюис «Деловые культуры в международном бизнесе», Академия Народного хозяйства при
Правительстве Российской Федерации, издательство «Дело», 1999 г.
2.
Статья С. Кузнецова,
«Мир, где пересекаются культуры»
3.
Кочетков В.В. Психология межкультурных
различий. – М.: ПЕР СЭ, 2002.
4.
Кочетков В.В. Деловые культуры в
международном сотрудничестве. – М.: Социум, 2002.