Вінницький національний аграрний
університет
СТРАХУВАННЯ АУДИТОРСЬКИХ РИЗИКІВ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Природа аудиту
зумовлює існування специфічних, не властивих іншим видам діяльності ризиків
професійного характеру. Вони, зокрема, пов’язані з формуванням аудитором
висновків за результатами виконаної роботи.
Особливої
актуальності проблема ризиків в аудиті набуває в умовах економічної кризи, коли
збільшується імовірність виникнення фінансових проблем у суб’єктів
господарювання, а в суспільстві проявляється підвищений інтерес до фінансової
інформації. Саме перед аудиторськими інституціями суспільство поставило
завдання перевірки та підтвердження достовірності інформації.
Для підвищення статусу вітчизняного
аудиту особливу значущість на сучасному етапі має страхування професійної
відповідальності аудиторів, яке пов'язане із можливістю пред'явлення претензій
особам за наслідки помилок, допущених аудиторами під час виконання професійних
обов'язків. Це один із видів захисту відповідальності професійної діяльності,
передбачений ст. 4 Закону України «Про страхування», що пов'язаний з відшкодуванням
шкоди, заподіяної страхувальником юридичній або фізичній особі.
За час
становлення та розвитку аудиту в Україні питання ризиків в аудиті розглядали
такі українські вчені, як М.Т. Білуха, Н.О. Бондаренко, Ф.Ф. Бутинець, Я.А.
Гончарук, Г.М. Давидов, Н.І. Дорош, Р.О. Костирко, М.В. Кужельний, А.М.
Кузьмінський, Л.П. Кулаковська, Н.М. Малюга, Р.Ю. Овчарик, О.А. Петрик, Н.І.
Петренко, С.Н. Петренко, І.І. Пилипенко, Ю.В. Піча, Л.М. Полякова, В.Д.
Понікаров, С.М. Попова, В.С. Рудницький, В.В. Сопко, В.Є. Труш, Б.Ф. Усач та
інші.
Ризик – це об’єктивно-суб’єктивна
категорія, яка відображає міру (ступінь) досягнення ймовірного результату або
відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих
факторів [5].
Огляд спеціальної літератури з аудиту
показує, що найбільш дослідженим як зарубіжними, так і вітчизняними авторами є
аудиторський ризик, якого практично неможливо уникнути з двох причин:
- використання методів вибіркового
дослідження при проведенні аудиту;
- суб’єктивний характер перевірки [5].
Особливістю
аудиторського ризику є те, що на нього впливає ризик виробничо-фінансової
діяльності, тобто підприємницький ризик, ризик інформаційного забезпечення,
тобто ризик системи бухгалтерського обліку і внутрішньогосподарчого контролю,
ризик невиявлених помилок аудитора.
Відмітимо, що національні
та міжнародні нормативи з аудиту передбачають наявність аудиторського ризику,
який полягає у можливості складання позитивного висновку щодо звітності клієнта
в той час як ця звітність містить істотні помилки. Це означає, що аудитор може
дати неправильний висновок за результатами перевірки навіть за умови повного виконання
всіх існуючих вимог до здійснення аудиту.
Ймовірність
того, що висновок про відсутність помилки в кожній із статей звітності буде
правильним, залежить від трьох факторів: бухгалтерського обліку підприємства;
надійності систем контролю; аудиторських процедур. Залежно від цих факторів та
природи господарських операцій і їх відображення науковці та практики з аудиту
в Україні та за кордоном розробляють загальний аудиторський ризик як сукупність
властивого ризику; ризику контролю; ризику не виявлення [4].
Помилки
аудитора можуть виявлятися в неправомірному застосуванні нормативних правових
актів з питань оподаткування, бухгалтерського обліку і звітності, а також в
ненавмисній арифметичній помилці. Передбачається, що провина аудитора, який підлягає
страхуванню, може виявлятися двояко: у формі необачності, недбалості,
некваліфікованого виконання своїх обов'язків і у формі навмисних дій.
Відповідальність у формі навмисних дій застрахованого аудитора можна встановити
тільки через суд. Практичну реалізацію можливостей страхування відповідальності
в державі ускладнюють відсутність чіткого уявлення про відповідальність як
об'єкту страхування, так і відсутність розуміння необхідності страхування [7].
Страхування відповідальності аудиторів
здійснюється в багатьох державах і найчастіше є обов'язковим.
Без укладення договору страхування
професійної відповідальності здійснювати таку професійну діяльність аудиторам заборонено. Оскільки відповідальність аудиторів дуже
велика, тобто високий ризик аудиторської перевірки, виникає проблема страхування
аудиторського ризику.
Аудиторські фірми витрачають до 10% прибутку на страхування аудиторських
ризиків. Найбільша увага питанням страхування аудиторської діяльності
приділяється в Швеції. Аудитори і аудиторські фірми повинні складати договори
про страхування або залишати в Комісії з аудиторської діяльності заставу під
зобов'язання відшкодування збитків, які аудитор або аудиторська організація
можуть понести під час своєї діяльності. Виключення з цих вимог може зробити Комісія з аудиторської діяльності тільки за наявності особливих обставин.
Наприклад, за законодавством Іспанії аудитори відповідають особисто і солідарно
перед організаціями і третіми особами
за шкоду, заподіяну через невиконання аудиторами своїх зобов'язань. Якщо шкода
причинна аудитором, що працює в аудиторській організації, відповідає як
аудитор, так і організація [3]. Страхування аудиторської
відповідальності є обов'язковим і для аудиторів в Німеччині, Італії, Росії, для бухгалтерів у Великобританії. Згідно оцінці
страхувальників близько 80% відомих аудиторських компаній Росії мають поліс
страхування аудиторської відповідальності [3].
Керівництво
аудиторської фірми для управління ризиками може застосовувати методи
попередження, страхування та самофінансування ризику. Попереджувальна
діяльність керівництва повинна бути спрямована на зменшення імовірності настання
подій, що зумовлюють ризик, і стосуватися підбору персоналу фірми, підвищення
його кваліфікації, контролю якості роботи, а також пошуку та прийняття клієнтів
[2].
Страхування є
ефективним засобом покриття можливих збитків від настання ризикових подій.
Проте страхування аудиторського ризику ще не є достатньо поширеним в Україні.
На відміну від розвинених країн законодавство України не передбачає
страхування професійної відповідальності аудиторів і повного і беззастережного
відшкодування збитку, нанесеного замовникові аудиту. Статтями 21 і 22 Закона
України «Про аудиторську діяльність» [1] визначено, що за неналежне виконання
своїх зобов'язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову і іншу
цивільно-правову відповідальність згідно з угодою і законом. При цьому
цивільно-правову відповідальність можна розділити на відповідальність перед
замовниками аудиту і третіми особами, адміністративну, кримінальну. Крім того,
Аудиторською палатою України можуть застосовуватися стягнення у вигляді
попередження, припинення дії сертифікату на строк до одного року або його
анулювання, виключення з Реєстру аудиторських фірм і аудиторів.
На підставі даного аналізу можна зробити висновок, що в Україні необхідне
введення обов’язкового страхування професіональної відповідальності аудиторів,
що водночас дасть можливість ефективного розвитку ринку страхових послуг та
надасть впевненість потенційним клієнтам аудиторських послуг у фінансовій
надійності та незалежності аудитора.
Вдосконалення нормативно-правового регулювання аудиторської діяльності в
аспекті страхування професійної відповідальності можна здійснити внесенням змін
до Закону України «Про аудиторську діяльність», де чітко зазначити види
відповідальності та умови страхування професійної відповідальності аудиторів.
Введення в практику аудиторської діяльності обов'язкового страхування
професійної діяльності є важливим етапом гармонізації розвитку аудита, позитивно вплине на ділову активність аудиторських
фірм, що матиме позитивний вплив на розвиток української економіки.
Література:
1.
Закон України «Про аудиторську діяльність» від 14.09.2006 р. зі змінами та
доповненнями.
2.
Бенцак М. Місце
аудиторського ризику в системі економічних ризиків // Науковий вісник. – 2010.
– Вип.17.3. – С. 163-165.
3.
Бєлановська М.О
Необхідність введення обов'язкового страхування аудиторської діяльності / М.О.
Бєлановська, В.О. Кондратьєв [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www.rusnauka.com/10_%20NPE_2010/Pravo/62375.doc.htm.
4.
Діденко С.В.
Модель управління ризиком аудиторської діяльності // Економіка і регіон. -
2009. - № 1(20). - С. 139-142.
5. Калінська Т.А. Класифікація ризиків
аудиторської діяльності // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – № 18.7. –
С. 250–288.
6.
Микитенко Т. Страхование профессиональной ответственности аудиторов //
Бухгалтерский учет и аудит.- 2008.- №6.- с. 46-50.
7.
Проскуріна Н.М. Конструктивно-ключові аспекти
управління ризиком в аудиті // Аудит і фінансовий аналіз. - 2010. - №5. - С.
17-20.