Коваль Оксана Миколаївна

Керівник: Настенко Марія Миколаївна

Вінницький національний аграрний університет

БАНКІВСЬКІ ПЛАТІЖНІ КАРТКИ ТА ЇХ РИЗИКИ В УКРАЇНІ

Банківські платіжні картки в багатьох країнах світу завоювали визнання і довіру. З часом потрібно удосконалювати системи безготівкових розрахунків і це також стосується Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) тощо. Достойне місце в електронних розрахунках займають банківські платіжні картки, як один із прогресивних, швидких і зручних способів здійснення платежів.

Серед вітчизняних науковців, що займаються стрімким розвитком, а також проблематикою розвитку платіжних карток, слід відмітити таких науковців: Є. Терехова, Ф. Бутинця, В. Коваленко, Н. Шульгу та ін. Потрібно наголосити, що питанням карткових ризиків науковці починають приділяти все більше уваги.

Аналізуються основні тенденції розвитку ринку пластикових карток в Україні. Особлива роль відводиться місцю платіжних карток у розвитку банківської системи України, технічним аспектам виготовлення карток та їх перевагам над паперовими грошима. Втім науковці не звертають уваги на розбіжності, що існують в механізмах захисту різних видів пластикових карток, а також на причини виникнення ризиків [3]. Завдяки тим зручностям, які пропонують пластикові картки, вони використовуються повсякчасно. Науковці у своїх дослідженнях постійно акцентують увагу на перевагах пластикових платіжних карток перед паперовими грошима: зручність оплати за товари, роботи, послуги, надійність, практичність – для клієнтів банку та торговців; підвищення конкурентоспроможності та престижу, оптимізація витрат, що пов’язані із оборотом готівкових грошей – для банків [4].

До переваг розрахунків із використанням платіжних карток належать: отримання заробітної плати за допомогою платіжної картки в будь-якому банкоматі країни чи за її межами; здійснення безготівкової оплати комунальних послуг; безготівкове придбання товарів у торговельній мережі чи через Інтернет; оплата послуг мобільного зв’язку; періодичне зняття кредитних грошей з картки; погашення кредиту через депозитний банкомат; зняття відсотків та основної суми по вкладу.

Це суттєво заощаджує час клієнта і дозволяє йому розпоряджатися належними йому коштами незалежно від графіку роботи відділення банку [2]. Збільшення кількості карток міжнародних платіжних систем на руках у населення не призводить до зростання частки безготівкових розрахунків. Основна маса карткових, операцій, як і раніше, пов’язана зі зняттям готівки.

На картковому ринку України склалася парадоксальна ситуація: банки пропонують у рамках реалізації зарплатних проектів своїм клієнтам картки міжнародних платіжних систем, але за географією використання їх можна вважати локальними українськими картками. Адже 99% операцій з їх застосуванням виконується в Україні. При цьому з того 1% операцій з використанням українських карток, що виконуються за кордоном, усього 38% припадає на отримання готівки, а 62% — на безготівкові операції. Це свідчить про те, що умови української торгової термінальної мережі не відповідають стандартам економічно розвинутих країн [5].

Незважаючи на швидкі темпи розвитку карткового бізнесу в Україні останніми роками, обсяги безготівкових карткових розрахунків у складі загального обсягу безготівкових розрахунків українських споживачів складають близько 8 %. Тоді як безготівкові карткові розрахунки громадян європейських економічно розвинених країн складають 80—90 % [1].

Станом на 01.05.2010 року українські банки пропонують своїм клієнтам такі послуги з використанням платіжних карток: отримання готівки у банкоматі; розрахунки в торговельній мережі безготівково; використання послуги голосової авторизації; оплата рахунків безготівково через Інтернет; бронювання номеру в готелі чи оренда машини за кордоном; зняття готівки з платіжної картки безпосередньо закордоном, відмовившись від перевезення її через митний кордон; інші операції.

Зoвнішній вигляд платіжної картки надає корисну інформацію про: банк — емітент платіжної картки; термін дії картки, протягом якого можна за допомогою неї скористатися коштами, які знаходяться на картковому рахунку держателя картки; ім’я і прізвище держателя платіжної картки латинськими літерами; платіжна система, що здійснює розрахунки по даній платіжній картці і з якою банк-емітент платіжної картки підписав відповідний договір; номер телефону інформаційного центру банка-емітента, що працює цілодобово протягом усіх днів року, за яким можна отримати інформацію про стан рахунку, заблокувати картку, здійснити операцію по картковому рахунку або отримати іншу необхідну інформацію держателю картки; СVV-код, який є додатковим засобом перевірки держателя картки під час здійснення операцій по картці через Інтернеті розташований з правої сторони смуги для підпису держателя картки; інша корисна інформація, як-то адреса банку тощо [2].

Втім, до досягнення основної ідеї впровадження платіжних карток – поширення безготівкових платежів, ще досить далеко, як правило картки використовуються клієнтами банків лише для того, щоб зняти готівку в банкоматі (табл.1).

Основні показники ринку платіжних карток в Україні [3]

Дані за станом на	Банки-члени карткових платіжних систем,од.	Держателі платіжних карток, тис.осіб.	Активні платіжні картки, тис.шт.	Платіжні картки в обігу, тис.шт.
01.01.2002.	58	3214	3630	н.д
01.01.2003.	77	5696	6150	н.д
01.01.2004.	87	10525	11529	н.д
01.01.2005.	93	15735	17080	н.д
01.01.2006.	101	21831	24780	н.д
01.01.2007.	111	29414	32474	н.д
01.01.2008.	127	35723	41162	н.д
01.01.2009.	139	37232	38576	45346
01.01.2010.	146	39395	29104	44469

Перешкодами на шляху подальшого розвитку безготівкових розрахунків та карткового бізнесу в Україні є те, що:

1) світова фінансово-економічна криза призвела до зменшення кількості емітованих платіжних карток, зменшення кількості платіжних терміналів внаслідок припинення діяльності окремих торговців;

2) переважна більшість емітованих українськими банками платіжних карток належить до карток міжнародних платіжних систем VISA та MasterCard. Близько 98 % платіжних карток, емітованих українськими банками, використовуються на внутрішньому ринку. Однак за здійснення внутрідержавних операцій у національній валюті українські банки та опосередковано держателі платіжних карток повинні сплачувати на адресу міжнародних платіжних систем комісійні в іноземній валюті;

3) міжнародні платіжні системи вимагають від українських банків — членів цих систем перераховувати значні суми гарантійних депозитів в іноземній валюті, які виводяться з грошового обігу України та перераховуються міжнародним платіжним системам [6].

З огляду на зазначені вище проблеми розвитку банківських операцій із платіжними картками в Україні, доцільно врахувати досвід розв’язання аналогічних проблем економічно розвиненими країнами світу та врахувати власні приховані можливості вирішення задачі. Ми згодні з провідними фахівцями НБУ В. Харченко та Р. Капраловим, що впровадження Єдиного платіжного простору в Україні на базі НСМЕП дасть змогу зменшити комісійні платежі банків-членів міжнародних платіжних систем до цих систем, скоротити гарантійні депозити цих банків, створити сучасну платіжну та розрахункову інфраструктуру, а також підвищити надійність виконання внутрідержавних операцій, запровадити національну систему моніторингу шахрайських операцій та контролю ризиків [6].

З проведеного дослідження ми можемо наголосити на тому, що проблема шахрайства не обминула Україну. Кожного року різні махінації з платіжними картками надають шкоди банкам, та користувачам банківських послуг. В даний час існують статистичні дані, щодо проведення успішних шахрайських рішень, але потрібно знати, що банки забороняють розповсюджувати певну інформацію, бо це може негативно вплинути на їх іміджі.

Список використаних джерел:

1. Заєць О. Плюси і мінуси карткового бізнесу в Україні // Вісник Національного банку України. — 2009. — № 2. — С. 27—28.

2. Кірєєва К.О. Тенденції розвитку банківських операцій з платіжними картками в Україні // Фінанси, облік і аудит.- 2010.- №16.- С. 75-82.

3. Колдовський М.В., Ващенко О.М. Ризики використання банківських платіжних карток // [Електронний ресурс] – http:// www.nbuv.gov.ua

4. Кудельчук І. А. Ризики у сфері банківського карткового бізнесу // Економічний простір. – 2009. – № 23/1. – С. 292–298.

5. Пахомова І.Г. Проблеми та перспективи національної системи масових електронних платежів // Економічний простір. – 2009.- №21.- С. 184-190.

6. Харченко В., Капралов Р. Банківські платіжні картки: передумови створення Єдиного національного платіжного простору в Україні // Вісник Національного банку України. — 2009. — № 2. — С. 32—37.