Экономические науки/7. Учет и аудит

Кожем’яко М. К., асист. Тиквій Н. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК І МЕТОДИКА ЙОГО ВИЗНАЧЕННЯ

Аудиторська діяльність виступає одним із видів підприємницької діяльності суб’єкта господарювання, але має власні специфічні ознаки, які є підгрунтям для існування ризиків особливого типу. Тому необхідно комплексно досліджувати аудиторську діяльність з метою формування властивої їй системи ризиків.

Дану проблему досліджують багато вчених, серед них: Полісюк Г.Б., Кузьміна Ю.Д., Сухачева Г.І. Адамов В.Е., Р.Манн, Э. Маєр та інші.

Аудиторський ризик – це ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми фінансової звітності у випадку, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, що не відповідає реальності [1].

Об’єктами аудиторського ризику є ймовірні суттєві помилки у фінансовій звітності та бухгалтерському, статистичному, податковому обліку; а суб’єктами є аудиторські фірми, приватні аудитори, котрі перевіряють вищевказану звітність на достовірність і зацікавлені у зниженні рівня аудиторського ризику.

В міжнародній практиці існують два види ризику:

· Аудиторський ризик – пов’язаний з недостовірністю вихідної інформації (первинних документів, даних обліку та звітності), на підставі яких готується аудиторський висновок.

· Ризик бізнесу – пов’язаний з виникненням ускладнень у взаємовідношеннях аудитора з клієнтом.

Дуже важливим питанням для аудитора є методика визначення величини аудиторського ризику. Як свідчить зарубіжний досвід, прийнятна величина загального аудиторського ризику становить 1-5% (0,01-0,05)[4].

Модель аудиторського ризику сформульована в Положеннях стандарту аудиту (SAS) і має такий вигляд:

АР=ВР*РК*РН,

де АР – допустимий аудиторський ризик;

ВР – внутрішньогосподарський ризик;

РК – ризик контролю;

РН – ризик невиявлення.

Внутрішньогосподарський ризик (ВР) — це ризик того, що в реєстрах бухгалтерського обліку і відповідно у фінансовій звітності клієнта міститься недостовірна інформація.

Ризик контролю (РК) — це ризик того, що система внутрішнього контролю клієнта не може вчасно запобігти помилкам або знайти їх у обліку і звітності.

Безпосередньо від аудитора залежить лише ризик невиявлення (РН), який є ризиком того, що помилки в обліку і звітності клієнта аудитор під час перевірки не виявить. Зменшення цього ризику можливе у разі отримання більшої кількості аудиторських доказів і ретельнішого дослідження обраних для перевірки джерел інформації [2].

Існує також оцінювальний (інтуїтивний) метод зниження аудиторських ризиків. Він полягає в тому, що аудитори, виходячи з власного досвіду і знання клієнта, визначають аудиторський ризик на підставі звітності в цілому або окремих груп операцій як високий, ймовірний і малоймовірний і використовують цю оцінку у плануванні аудиту.

Зарубіжний досвід свідчить, що величину оцінки аудиторського ризику можна не тільки виражати у процентах, коефіцієнтах, абсолютному числовому значенні, вона може бути визначена аудитором і словами: «низький», «середній», «високий», що часто використовується на практиці.

Попередньо встановлена величина аудиторського ризику відображає схильність аудитора до ризику, його уявлення про ту економічному середовищі, в якій він діє. Якщо, наприклад, ймовірність того, що клієнт зможе порушити судовий позов проти аудитора або вжити інших дій, які суттєво можуть позначитися на його репутації, досить мала, то попередньо встановлена величина аудиторського ризику може бути великою [3].

При оцінці ризику аудитор повинен в обов'язковому порядку виконувати наступні процедури:

· направляти запити керівництву і іншим посадовцям аудируемого економічного суб'єкта;

· здійснювати спостереження і обстеження;

· проводити аналітичні процедури;

· враховувати іншу інформацію, отриману при проведенні інших аудиторських процедур.

Вибір методу оцінювання аудиторського ризику залежить від виду, до якого віднесено ризик. Найбільш доцільним є застосування методів математичної статистики, а для передбачуваних ризиків метод аналізу чутливості, застосування якого передбачає виявлення сценаріїв, при реалізації яких може відбутися зниження планових показників діяльності підприємства до критичного рівня. Кожен з методів має як свої переваги, так і недоліки, що засвідчує їхню недосконалість та проблемність використання на практиці. Застосування цих методів в аудиторській діяльності є проблемним і через недостатню відпрацьованість на практиці та відсутність персоналу певного професійного рівня. Тому доцільним є комплексне застосування методів оцінки ризиків.

Отже, аудиторський ризик, який виявляє ймовірність того, що висновки аудитора про достовірність фінансової звітності клієнта можуть бути помилковими, є невід'ємною складовою частиною сучасної теорії і практики аудиту. Розрахунок і оцінка аудиторського ризику дозволяють точніше спланувати перевірку, зменшити витрати часу на її проведення, акцентувати увагу на найважливіших проблемах і підвищити якість аудиторської роботи в цілому. У міжнародній практиці використовують модель аудиторського ризику, яка включає в себе три основних елементи: внутрішньогосподарський ризик (ВР), ризик внутрішнього контролю (РВК), ризик невиявлення (РН).

Для оцінки ризиків аудиторської діяльності з метою реалізації заходів щодо їх мінімізації чи усунення аудиторові потрібно послідовно обрати метод виявлення ризику, зібрати та опрацювати необхідну інформацію, ідентифікувати та оцінити ризики та визначити пріоритетні напрямки їх мінімізації або уникнення.

Для зниження рівня ризику аудитору слід дотримуватися принципу репрезентативності відбору даних для перевірки і прогнозувати випадкові помилки.

Отже, аудитор повинен чітко розуміти, у чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові, як визначити його максимально допустимий рівень, що потрібно зробити все можливе (провести аудиторську перевірку так, щоб це давало найбільшу вірогідність невиявлення суттєвих помилок), щоб звести ризик невиявлення до мінімуму. Цього можна досягти, проводячи більшу кількість аудиторських процедур і правильно вибравши спосіб одержання аудиторських доказів.

Література:

1. Основи аудиту: навчальний посібн. для студентів вищих закладів освіти. – Львів: Піча Ю.В.; К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ – 2000», 2002. – с.124-135.

2. Левицька С. Аудиторський ризик при проведенні аудиту ефективності//Вісник КНТЕУ – 2005 - №2 – с. 79-88.

3. Т. Г. Гайдук, О. Т. Олендій Ризики в аудиторській діяльності їх особливості та аналіз//Фінансовий контроль – 2007 - №4(39) – с. 55-64.

4. Расторгуев А.С., к.е.н. Ангелина И. А. Аудиторський ризик та методика його визначення - http://intkonf.org/rastorguev-as-ken-angelina-ia-auditorskiy-rizik-ta-metodika-yogo-viznachennya/