Экономические науки/7. Учет и аудит

Доц. Ліщинська Л. Б., студ. Коцюбинська К. А.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Сутність внутрішнього аудиту, його проблемні аспекти розвитку в Україні та шляхи їх вирішення

Інтенсивний розвиток внутрішнього аудиту останніми роками пов`язаний із зростанням компаній і децентралізацією управління, ускладненням операційної діяльності та зростаючою потребою в поліпшенні систем ризик-менеджменту, внутрішнього контролю та корпоративного управління.

Питанням сутності та проблем розвитку внутрішнього аудиту в економічно розвинених країнах, а останнім часом і в Україні, присвячена значна кількість публікацій. Основні підходи висвітлені у працях зарубіжних і вітчизняних вчених: О. Соніна, В. Бурцева, Б. Соколова, С. Прилипка, О. Редька, В. Шевчука, А. Ткаченко, А. Бодюк, Л. Сцухарева, В. Пантелєєва, В. Максимова, але, разом з тим не існує одностайного розуміння сутності внутрішнього аудиту [1].

Зокрема, на думку членів Аудиторської палати України С. Прилипка та О. Редька, одним із завдань внутрішнього аудиту є контроль за наявністю та збереженістю активів, виявлення внутрішніх резервів підприємства і визначення шляхів їх використанння Внутрішні аудитори контролюють дисципліну серед персоналу. Одним з багатьох напрямів роботи внутрішніх аудиторів є уніфікація та стандартизація. Спеціалісти внутрішнього аудиту повинні виконувати важливу функцію прогнозування проблем та контролю ефективності управлінських рішень керівництва і відповідних посадових осіб в управлінні підприємством [2].

А. Ткаченко вважає, що внутрішній аудит може допомагати реально оцінити більшість аспектів діяльності бізнесу. Підприємці або бізнесмени, зацікавлені в ефективній роботі внутрішнього аудиту, постійно зіставляють витрати і користь для підприємства. Внутрішній аудит велику увагу приділяє функціонуванню систем обліку, їх відповідності встановленим нормативам і дає відповідну оцінку, а також рекомендації та поради стосовно фінансового стану підприємства. При належній організації внутрішній аудит сприяє підвищенню відповідальності керівників структурних підрозділів і матеріально-відповідальних осіб підприємства чи фірми за виконання ними своїх обов'язків, запобіганню негативних явиш при здійсненні господарських операцій, пов'язаних з рухом майна, і зобов'язань економічного суб'єкта. Крім того, внутрішній аудит значною мірою є інформаційною базою для зовнішнього аудиту [3].

А. Бодюк вважає сутністю внутрішнього аудиту зіставлення реальних результатів господарювання з очікуваними, аналіз їхніх відхилень, визначення причин цих відхилень, формування інформації для визначення активних дій з усунення виявлених полибок [2].

Професор Я. Сухарева пропонує розглядати внутрішній аудит як систему спостереження і експертної оцінки господарсько-фінансової діяльності корпорації, її структурних підрозділів, результатом функціонування якої є прийняття оптимальних стратегічних і тактичних рішень [3].

Міжнародний інститут внутрішніх аудиторів дає таке визначення: внутрішнім аудитом є діяльність з надання незалежних та об`єктивних гарантій і консультацій, спрямованих на вдосконалення діяльності компанії. Внутрій аудит дає змогу компанії досягти поставлених цілей, використовуючи систематизовані та послідовні підходи до оцінки й підвищення ефективності процесів управління ризиками, контролю та корпоративного управління [4].

Внутрішній аудит є оцінкою надійності й ефективності існуючої системи внутрішнього контролю, а внутрішіні аудитори – працівниками, покликаними неупереджено й професійно провести таку оцінку. Іншими словами, внутрішній аудит – функція незалежної оцінки всіх аспектів діяльності підприємства, здійснювана з середини підприємства й спрямована на створення у менеджерів суб`єкта господарювання впевненості в тому, що існуюча система контролю надійна й ефективна.

Основними завданнями внутрішнього аудиту в сучасних умовах є [2]:

- оцінка відповідності існуючим правилам і процедурам;

- оцінка ефективності діючої системи ризиками на підприємстві;

- оцінка ефективності елементів системи внутрішнього контролю;

- сприяння керівництву підприємства в удосконаленні бізнес-процесів;

- допомога менеджменту в реалізації прийнятої стратегії бізнесу.

На основі аналізу робіт сучасних вчених та вивчення світового досвіду можна виокремити такі принципи та вимоги щодо організації ефективної системи внутрішнього аудиту на підприємстві:

1) надійність – керівництво підприємства повинно встановити надійну та дієву систему внутрішнього аудиту і забезпечити її функціонування;

2) динамічність – динамічне приведення у відповідність мети та спонукальних мотивів контрольної діяльності;

3) адаптивність – прагнення до підтримки певного балансу внутрішніх можливостей розвитку системи внутрішнього аудиту та зовнішініх, котрі генеруються зовнішінім середовищем;

4) саморегуляція – корегування системи внутрішнього аудиту та підтримання її оптимальних параметрів відповідно до змін Функціонування на мікро — і макрорівнях;

5) постійність – постійне та ефективне функціонування системи внутрішнього аудиту дозволяє своєчасно виявляти випадки шахрайства, господарських порушень та інших відхилень від норм, що регулюють фінансово-господарську діяльність підприємства;

6) безперервність розвитку та удосконалення системи внутрішнього аудиту – система внутрішнього аудиту на підприємстві повинна функціонувати безперервно і при її створенні спід ураховувати умови її розробки і особливості майбутнього функціонування, розвитку і удосконалення, оскільки її відповідність реальності і ефективності залежать від рівня компетентності та відповідальності виконавців [5].

Застосування комплексного підходу дозволяє обґрунтувати основні вимоги, які висуваються до організації ефективної системи внутрішнього аудиту підприємства:

- адекватність організаційної структури системи внутрішнього аудиту – організаційна структура системи внутрішнього аудиту повинна відповідати розмірам та ступеню складності підприємства;

- регламентація внутрішнього аудиту – ефективність функціонування системи внутрішнього аудиту знаходиться у прямій залежності від дотримання регламенту внутрішнього аудиту;

- інформаційна безпека та захист інформації – особиста відповідальність суб'єктів внутрішнього аудиту щодо забезпечення береженосгі носія та конфіденційності інформації [6].

Отже, побудова належної системи внутрішнього аудиту підприємства повинна грунтуватися на певних методологічних конструкціях — принципах та вимогах.

На жаль, система внутрішнього контролю, що функціонує на сьогодні в Україні, - недосконала та не справляється з поставленими перед нею завданнями. Зокрема, до проблемних аспектів внутрішнього аудиту можна віднести:

- недостатню кількість методичних розробок з аудиторського контролю:

- неефективність діючої нормативно-правової бази в питанні внутрішнього аудиту;

- брак достатнього досвіду аудиторської діяльності;

- недостатня кількість кваліфікованих аудиторських кадрів;

- відсутність типових форм документів з аудиту в цілому та внутрішнього аудиту, зокрема;

- відсутність методичних рекомендацій з питань автоматизації внутрішнього аудиту тощо.

Перераховані проблемні аспекти розвитку внутрішнього аудиту в Україні призводять до меншої ефективності здійснення внутрішнього аудиту на підприємстві та до недовіри щодо такої системи на підприємстві. Хоча із впровадженням внутрішнього аудиту підприємство має істотні переваги, зокрема:

- виявлення резервів засобів та джерел підприємства;

- розробка рекомендацій щодо удосконалення системи обліку на підприємстві, що в кінцевому випадку призведе до економії витрат на утримання облікового апарату;

- оцінка використання наявного на підприємстві програмного забезпечення з метою покращення ефективності його використання;

- ефективна система внутрішнього аудиту на підприємстві значно підвищує інтерес інвесторів до таких підприємств [2].

Таким чином, до основних проблемних аспектів розвитку внутрішнього аудиту в Україні слід віднести насамперед недостатнє нормативне та методологічне забезпечення, що спричиняє полеміку в самих принципах, методах, методології та процедурах внутрішнього аудиту. Також не слід забувати і про відсутність внутрішніх розробок щодо організації та методики внутрішнього аудиту на підприємстві.

Важливе значення як при обліку, так і при здійснені аудиту, має документальне відображення. Якби існували типові форми з аудиту, це значно полегшувало б роботу самих аудиторів та керівництва підприємства при прийнятті на основі інформації аудитора ефективних управлінських рішень.

На сучасному етапі розвитку жодне підприємство не обходиться без комп'ютерних технологій, а відсутність окремого програмного забезпечення для здійснення внутрішнього аудиту на підприємстві значного погіршує його ефективність.

Отже, першочерговим завданнями є:

- удосконалення законодавчого регулювання внутрішнього аудиту в Україні;

- визначення на методичному рівні принципів внутрішнього аудиту;

- подальша розробка і впровадження нормативів внутрішнього аудиту;

- поліпшення методики та організації внутрішнього аудиту, його якості та розробка оптимальної методики, питання аудиторської етики та інші.

Вирішення таких проблем спрямоване на укріплення позицій та авторитету аудиту в цілому та внутрішнього аудиту в Україні зокрема.

Література:

1. Каменська Т. Ризик-орієнтований характер сучасного внутрішнього аудиту // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. – № 6. – С. 49-53.

2. Макєєва О. Перспективи розвитку внутрішнього аудиту в Україні // Економіст. – 2010. – № 6. – С. 54-57.

3. Марченко Д. Удосконалення організації внутрішнього фінансового контролю підприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 2. – С. 163-167.

4. Каменська Т. Роль внутрішнього аудиту в системі внутрішнього контролю // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. – № 9. – С. 43-46.

5. Чорнуцький С. Європейські ідеї для української реформи державного внутрішнього фінансового контролю // Економіка та держава. – 2011. – № 1. – С. 115-117.

6. Касаткін С. Огляд стандартів внутрішнього аудиту // Головбух. – 2008. – № 58. – С. 41-46.