Застосування експертного оцінювання і функцій бажаності при розробці критеріїв оцінки інвестиційної привабливості підприємства

Охріменко І. О.

Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України», Україна

Одним із актуальних завдань реформування економіки України є орієнтація підприємств на створення та випуск продукції, яка була б конкурентоспроможною на світових ринках, що в свою чергу вимагає активізації процесів модернізації та реконструкції існуючого виробництва, вдосконалення технологій, підвищення рівня матеріально-технічної бази.

Однак, вирішення цього завдання неможливе без наявності достатнього рівня фінансових ресурсів. Таким чином, сьогодні українські підприємства потребують значного обсягу інвестицій. Проблема залучення інвестора тісно пов’язана з формуванням інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання, а отже і ефективних критеріїв її виміру.

Науковий інтерес до проблем оцінки інвестиційної привабливості підприємства у свій час проявляли як закордонні, так і вітчизняні вчені, зокрема, широко відомі праці І. О. Бланка [2], Н. А. Русак, А. П. Іванов, С. С. Донцов, О. І. Пилипенко [3], О. М. Теліженко, О. Ф. Балацький та ін.

В Україні і до сьогодні не вироблена єдина методика оцінки інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання, хоча існує розроблена у 1998 році Агенством з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій «Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств» [4], проте вона занадто громіздка і не адаптована до змін у веденні фінансової звітності. Тому на практиці аналітики користуються різними методиками, зокрема досить часто застосовуються методики оцінки ймовірності банкрутства, що на нашу думку є не досить коректним.

Метою даної статті є спроба запропонувати альтернативний підхід до визначення критеріїв оцінки інвестиційної привабливості підприємств і побудови узагальнюючого показника на основі методів економіко-математичного моделювання.

На першому етапі, необхідно визначитися з набором фінансових показників, які будуть використовуватися при проведенні оцінки інвестиційної привабливості, оскільки саме від визначення ефективних критеріїв буде залежити релевантність отриманих результатів.

На цьому етапі доцільно залучати групу компетентних експертів, зокрема фінансових аналітиків, аудиторів, економістів, зацікавлених інвесторів, тощо. Збір і узагальнення даних проводиться шляхом анкетування серед визначеної компетентної групи, якій пропонується оцінити ступінь вагомості окремого показника серед запропонованих. Для оцінки узгодженості думок експертів доцільно користуватися дисперсійним коефіцієнтом конкордації (W), що визначається як відношення оцінки дисперсії (D) до максимального значення цієї оцінки (D_max) [1]:

	(1.1)
	(1.2)
	(1.3)
	(1.4)
	(1.5)

де m – кількість об’єктів,

r_is – ранг, наданий s-м експертом i-му об'єкту,

T_s – показник зв’язаних рангів в s-му ранжуванні,

H_s – число груп однакових рангів в s-му ранжуванні,

h_k – число однакових рангів в k-тій групі зв’язаних рангів при

ранжуванні s-м експертом.

Коефіцієнт конкордації набуває значень від 0 до 1. Чим більшим є значення коефіцієнта конкордації, тим більш узгоджені думки експертів. При W = 1 є повна узгодженість думок експертів; якщо W = 0, то інформація є повністю неузгодженою.

Якщо результат неузгоджений, доцільно провести додаткове опитування, зокрема для експертів, результати яких найбільш відхиляються від групової думки.

Ступінь обізнаності експертів визначається безпосередньо самими експертами в запропонованих анкетах бально (від 1 до 10) стосовно кожної окремої групи фінансових показників: майнового стану, ліквідності і платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності:

	(1.6)
	(1.7)

де k_s – коефіцієнт компетентності s-го експерта,

k_ns – нормований коефіцієнт відносної компетентності s-го експерта,

g_l – самооцінка в балах, яка характеризує ступінь обізнаності експерта з l-ю проблемою,

l – максимально можлива самооцінка (10 балів).

Врахування думок всіх експертів виражається агрегованою оцінкою (e):

(1.8)

де e_s – оцінка, надана s-м експертом.

За результатами отриманих агрегованих оцінок відбираємо найбільш вагомі фінансові показники, які вже безпосередньо будуть застосовані у моделі оцінки інвестиційної привабливості.

На другому етапі, відбувається побудова оптимізаційної моделі. Шлях до єдиного параметру оптимізації часто лежить через узагальнення. Реальний процес вимагає одночасного обліку декількох параметрів, які можна узагальнити і використовувати як деяку функцію сукупності властивостей досліджуваного об'єкта. Сьогодні існує значна кількість методик, в яких для обчислення оцінки окремих властивостей і комплексної оцінки застосовуються різні аналітичні формули. На нашу думку, доцільно звернути увагу на функції бажаності.

Ідея використання функції бажаності як оптимізуючої функції полягає в тому, що значення кожного з оцінюваних параметрів оптимізації (прогнозування) Y_i, яких в задачі може бути достатньо багато, перетворюються у відповідні бажаності d_i, після чого формується узагальнена функція бажаності D, яка є середнім геометричним бажаностей окремих параметрів оптимізації [5].

Шкала бажаності визначена в інтервалі від 0 до 1. При цьому значення факторів, які найбільш сприятливих для нормального функціонування системи, співставляють за значеннями наближеними до 1 (від 0,6 до 1). Конкретні засоби реалізації функції бажаності можуть бути досить різноманітними. У даній роботі нами запропоновано використовувати функцію бажаності Харрингтона [6]:

	(1.9)
_{di = exp(}_–_exp(_–_yi))	(1.10)

де n – кількість показників, які використовуються для оцінки інвестиційної привабливості акціонерних товариств;

d_i– частинна функція, яка визначена відповідно до шкали Харрингтона;

у_і – показник інвестиційної привабливості у безрозмірному вигляді.

Для надання показникам безрозмірного вигляду (y_i) скористаємось формулами:

	(1.11)
	(1.12)

де k_i – розрахункове значення показника;

k_крт – критичне значення показника;

max/min – критерій максимізації/мінімізації отриманого показника.

Шкала Харрингтона умовно поділяється на п’ять секторів, які характеризують безрозмірну величину досліджуваних показників. Точка з координатами (0,00; 0,37) є критичною точкою перегибу кривої – вона ділить значення показників на задовільні й незадовільні.

Таблиця 1.1 – Градації інвестиційної привабливості в залежності від значень функції бажаності

Значення функції	Характеристика рівня інвестиційної привабливості
1,00-0,80	відмінний, підприємство має високий рівень інвестиційної привабливості
0,80-0,63	добрий, підприємство має середній рівень інвестиційної привабливості
0,63-0,37	задовільний, підприємство має низький рівень інвестиційної привабливості
0,37-0,20	незадовільний, підприємству загрожує банкрутство
0,20-0,00	критичний, підприємство банкрут

При практичній реалізації запропонованої методики слід брати до уваги спрощення, що вибір фінансових коефіцієнтів завжди не є однозначним.

Висновок: запропонований підхід до визначення інвестиційної привабливості суб’єкта господарювання звісно не можна назвати універсальним і не претендує на звання єдино-правильного, а є лише намаганням узагальнення накопиченого досвіду в даній галузі і викладення альтернативного бачення оцінки.

Література:

1. Азарова А. О. Математичні моделі та методи оцінювання фінансового стану підприємства [Текст] : монографія / А. О. Азарова, О. В. Рузакова. – Вінниця : ВНТУ, 2010. – 172 с. – ISBN 978-966-641-363-8.

2. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент [Текст] : Учебное пособие / И. А. Бланк. – К. : Эльга Ника-Центр, 2001. – 552 с.

3. Пилипенко О. І. Аналіз інвестиційної привабливості підприємства: огляд методик [Текст] / О. І. Пилипенко // Міжнародний збірник наукових праць. – 2009. – Випуск 1(13). – С. 2-7.

4. Про затвердження Методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій [Електронний ресурс] : Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.1998 № 22 [діє]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0214-98. – 14.03.2010. – Назва з екрана.

5. Хобта В. М. Оцінка інноваційного потенціалу [Текст] / В. М. Хобта, Г. О. Комар // Економіка промисловості. – 2009. - № 44. – С. 20-28.

6. Булгакова И. Н. Использование «функции желательности» для формализации комплексного показателя конкурентоспособности промышленного предприятия [Текст] / И. Н. Булгакова, А. Н. Морозов // Вестник ВГУ. Серия: Экономика и управление – 2009. –№2. – С. 54-56.