Цушко Т.В.

науковий керівник: Писаренко М.М.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна

Платоспроможність підприємства та управління грошовими активами

В ринкових умовах господарювання платоспроможність підприємств вважається однією з найважливіших характеристик їх діяльності. Вона визначає не тільки взаємовідносини підприємства з партнерами, суб'єктами фінансового ринку, державою, а й його успішне функціонування чи банкрутство.

Проблему платоспроможності підприємства досліджували такі науковці: Бойчик І.М., Іванов В.К., Сайфулин Р.С., Шеремет А.Д., Шило В.П. та інші.

Метою статті є дослідження процесу управління грошовими активами як необхідної передумови забезпечення платоспроможності підприємства.

Платоспроможність підприємства – це його здатність у повному обсязі й у визначений термін розрахуватися за своїми зобов'язаннями за допомогою грошових ресурсів та інших активів і спроможність здійснювати безперервну фінансово-господарську діяльність. Ознаками платоспроможності є: наявність грошей у касі, на поточних рахунках, відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Наявність незначних залишків грошей на поточних рахунках ще не означає, що підприємство неплатоспроможне, адже кошти на поточні рахунки можуть надійти впродовж кількох днів. У підприємства на поточному рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю усіх видів, строки оплати якої настають протягом певного найближчого періоду (наприклад, тижня або декади), і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються у той самий період.

Одним із повсякденних завдань фінансової служби підприємства є забезпечення повної платіжної готовності, зниження якої часто спричиняє значні непродуктивні витрати підприємства у вигляді пені за прострочку платежів.

Розмір залишку грошових активів, яким оперує підприємство в процесі господарської діяльності, визначає рівень його абсолютної платоспроможності (готовність підприємства негайно розрахуватися за всіма своїми невідкладними фінансовими зобов'язаннями), впливає на тривалість операційного циклу (а отже і на розмір фінансових коштів, що інвестуються в оборотні активи), а також характеризує до певної міри його інвестиційні можливості (інвестиційний потенціал здійснення підприємством короткострокових фінансових вкладень).

Формування підприємством грошових авуарів викликано рядом причин, які покладені в основу відповідної класифікації залишків його грошових коштів.

Операційний залишок грошових активів формується з метою забезпечення поточних платежів, пов'язаних з виробничо-комерційною (операційною) діяльністю підприємства: по закупівлі сировини, матеріалів і напівфабрикатів; оплаті праці; сплаті податків; оплаті послуг сторонніх організацій тощо. Цей вид залишку грошових коштів є основним у складі сукупних грошових активів підприємства.

Страховий залишок грошових активів формується для страхування ризику невчасного надходження грошових коштів від операційної діяльності у зв'язку з погіршенням кон'юнктури на ринку готової продукції, уповільненням платіжного обороту та з інших причин. Необхідність формування цього виду залишку обумовлена вимогами підтримки постійної платоспроможності підприємства за невідкладними фінансовими зобов'язаннями. На розмір цього виду залишку грошових активів значною мірою впливає доступність отримання підприємством короткострокових фінансових кредитів.

Інвестиційний (або спекулятивний) залишок грошових активів, формується з метою здійснення ефективних короткострокових фінансових вкладень при сприятливій кон'юнктурі в окремих сегментах ринку грошей. Цей вид залишку може цілеспрямовано формуватися тільки в тому випадку, якщо повністю задоволена потреба у формуванні грошових авуарів інших видів. На сучасному етапі економічного розвитку країни переважне число підприємств не має можливості формувати цей вид грошових активів.

Компенсаційний залишок грошових активів формується в основному на вимогу банку, що здійснює розрахункове обслуговування підприємства і що надає йому інші види фінансових послуг. Він є незнижуваною сумою грошових активів, яку підприємство відповідно до умов угоди про банківське обслуговування повинне постійно зберігати на своєму розрахунковому рахунку. Формування такого залишку грошових активів є однією з умов видачі підприємству бланкового (незабезпеченого) кредиту і надання йому широкого спектру банківських послуг.

Розглянуті види залишків грошових активів характеризують лише економічні мотиви формування підприємством своїх грошових авуарів, проте чітке їх розмежування в практичних умовах є досить проблематичним. Так, страховий залишок грошових активів в період його незатребуваності може використовуватися в інвестиційних цілях або розглядатися паралельно як компенсаційний залишок підприємства. Аналогічним чином інвестиційний залишок грошових активів в період його незатребуваності є страховим або компенсаційним залишком цих активів. Проте при формуванні розміру сукупного залишку грошових активів повинен бути врахований кожен з перерахованих мотивів.

Основною метою управління грошовими активами є забезпечення постійної платоспроможності підприємства. У цьому отримує свою реалізацію функція грошових активів як засобу платежу, що забезпечує реалізацію цілей формування їх операційного, страхового і компенсаційного залишків. Пріоритетність цієї мети визначається тим, що ні великий розмір оборотних активів і власного капіталу, ні високий рівень рентабельності господарської діяльності не можуть застрахувати підприємство від неспроможності розрахуватися по своїх невідкладних фінансових зобов'язаннях через брак грошових коштів. Тому управління грошовими активами часто ототожнюється з управлінням платоспроможністю підприємства.

Важливим завданням в процесі управління грошовими активами є забезпечення ефективного використання тимчасово вільних грошових коштів, а також сформованого інвестиційного їх залишку.

Забезпечення постійної платоспроможності підприємства визначає необхідність створення високого розміру грошових активів, тобто максимізації їх середнього залишку в рамках фінансових можливостей підприємства. З іншого боку, слід врахувати, що грошові активи підприємства в національній валюті при їх зберіганні в значній мірі схильні до втрати реальної вартості від інфляції; крім того, грошові активи в національній і іноземній валюті при зберіганні втрачають свою вартість в часі, що визначає необхідність мінімізації їх середнього залишку. Ці суперечливі вимоги повинні бути враховані при розробці політики управління грошовими активами, яка у зв'язку з цим набуває оптимізаційного характеру. Політика управління грошовими коштами полягає в оптимізації сукупного розміру грошових коштів з метою забезпечення постійної платоспроможності та ефективного використання у процесі зберігання [3, с.67-71].

Важливим управлінським завданням є підтримка грошових коштів підприємства на мінімально потрібному рівні. Для цього можуть використовуватися всі можливі джерела поповнення грошових коштів: надходження виручки від реалізації продукції на умовах негайної оплати; стягнення дебіторської заборгованості; продаж резервних грошових активів у формі поточних фінансових інвестицій; продаж матеріальних і нематеріальних активів підприємства (запасів, основних засобів, об'єктів незавершеного виробництва, патентів, ноу-хау тощо); отримання банківських кредитів; залучення інвестицій шляхом випуску акцій, облігацій, додаткових паїв тощо.

При чому перші чотири способи поповнення залишку грошових коштів є більш доцільними, оскільки не ведуть до збільшення валюти балансу. У цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів підприємства. І, навпаки, два останні способи можуть використовуватися для підтримки поточної платоспроможності лише у крайніх випадках, оскільки вони призводять до відволікання залучених ресурсів від цільового використання.

Грошові активи відіграють активну роль у процесі забезпечення платоспроможності за двома видами фінансових зобов’язань підприємства – невідкладним (із терміном виконання до одного місяця) і короткостроковим (із терміном виконання до трьох місяців); поточні зобов’язання з терміном виконання до одного року забезпечуються переважно іншими видами оборотних активів. Контроль за сукупним рівнем залишку грошових активів при забезпеченні платоспроможності підприємства повинен виходити з таких критеріїв: невідкладні зобов’язання £ залишок грошових активів; короткострокові зобов’язання £ залишок грошових активів + розмір дебіторської заборгованості.

Отже, ефективне управління грошовим коштами є необхідною передумовою забезпечення платоспроможності підприємства.

Література:

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства: [Навчальний посібник]. / І.М. Бойчик. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 528 с.

2. Іванов В.К. Тактичні напрями забезпечення платоспроможності підприємства / Іванов В.К. // Вісник економічної науки України. – 2009. – №1. – с. 79-81.

3. Шило В.П. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства:[Навчальний посібник] / В.П.Шило. – К.: Кондор, 2007. – 240с.

4. Шеремет А.Д. Методика финансового анализа / А.Д.Шеремет, Р.С. Сайфулин. – М.: Инфра, 2006 – 460 с.