Кушнарьова Д.В., Шолота М.Г., науковий керівник: к.е.н. Богач Б.М.

Буковинська державна фінансова академія

АНАЛІЗ СТАНУ ЕКСПОРТУ УКРАЇНИ Й ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЙОГО ПІДВИЩЕННЯ

У даній статті охарактеризовано сучасний стан експорту в Україні та визначено основні напрямки щодо його підвищення.

 

Постановка завдання. У сучасних умовах важливим питанням є здійснення країною зовнішньоторгівельної діяльності, насамперед експортної. Вона впливає на розвиток економіки держави, на стан платіжного балансу та добробут населення.

Нині існує кілька проблем, пов’язаних із сучасною експортною діяльністю України:в структурі експорту переважають сировинні ресурси, спостерігаються диспропорції в географії поставок тощо. Таке становище обумовлене багатьма чинниками, одним з яких є відсутність належної системи стимулювання експорту.

Отже, зовнішньоекономічна діяльність підприємств відіграє значну роль у розвитку економіки України, насиченні споживчого ринку товарами належної якості, просуванню товарів вітчизняних виробників на зовнішні ринки.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Найбільш ґрунтовно проблеми аналізу експортної діяльності розглянуті у працях вітчизняних вчених: Бородкіна Герасимовича А.М., Єфіменка В.І., Голова С.Ф., Кіндрацької Л.М., Кужельного М.В., Кузьмінського Ю.А., Лінника В.Г., Литвина Б.М., Мниха Є.В., Пархоменка В.М., Пушкаря М.С., Савченка В.Я., Сопка В.В., Шевчука В.О., Чумаченка М.Г., Гаврилюк О., Горбенюк А., шнипко О.С. та інших. Питання аналізу експортно-імпортних операцій не найшли достатнього вирішення в опублікованих на теперішній час наукових роботах.

Мета статті.  Дослідити сучасний стан експортної діяльності України та запропонувати певні напрямки щодо його підвищення.

Виклад основного матеріалу.  Розвиток  зовнішньої  торгівлі,  зокрема  нарощування  експорту  країни  на світовому ринку, збільшення або, принаймні, збереження його питомої ваги у світовій торгівлі  є  надзвичайно  важливим  чинником  функціонування  національної  економіки будь-якої  держави.  Стратегічне  значення  зовнішньої  торгівлі  для  України зумовлюється  тим,  що  модернізація  економіки,  залучення  масштабних  іноземних інвестицій,  новітніх  технологій можливі  лише  за  умови формування  в  країні  стійкої, відкритої до зовнішнього світу господарської системи, органічного включення України в систему глобального розподілу праці.

  Серед головних позицій українського експорту до Італії за 2010 року, як і в минулі роки, превалюють сировинні матеріали, доля яких складає 81,9% вітчизняного експорту до Італії. Його структура, за товарними позиціями з питомою вагою більше 3,0% у загальному експорті, наведена у нижчезазначеній таблиці (за даними ISTAT, млн. євро) [6]:

Таблиця 1

Структура українського експорту за 2010 рік

№ п/п

Назва продукції

Обсяги, млн. €

Питома вага, %

1.

Чорні метали (залізо, чавун та сталь)

214,600

51,1

2.

Енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, бітумінозні речовини, воски мінеральні

91,177

21,7

3.

Добрива

19,847

4,7

4.

Жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; віск тваринного або рослинного походження

17,966

4,3

Разом 4 позиції українського експорту

343,590

81,9

Разом український експорт

419,698

100

Слід зазначити, що за даними Національного інституту статистики Італії, за результатами 2008 року Україна займала п’яте місце серед країн світу – найбільших експортерів чорних металів до Італії; за підсумками 2009 року – третє місце,  поступаючись Австрії та Росії, та за обсягами експорту цієї продукції у  2010 року займає також третє місце, поступаючись Німеччині (392,4 млн. євро) та Франції (301,1 млн. євро), випереджаючи при цьому Росію (204,5 млн. євро) та Іспанію (169,4 млн. євро).

 Протягом  2010 року обсяги експорту з України чорних металів(товарна група 72) становили 51,1% від загального українського експорту в Італію. У порівнянні з  2009 року відбулось зростання експорту зазначеної продукції на 44,5% (214,6 млн. євро проти 148,5 млн. євро).

 Значною мірою таке зростання відбулось за рахунок експорту напівфабрикатів з заліза та нелегованої сталі: на 49,8% (144,7 млн. євро проти 96,6 млн. євро). Більше ніж у 225 разів зріс експорт феросплавів (22,1 млн. євро проти 98 тис. євро); майже у п’ять разів зріс експорт прутків та брусків з нержавіючої сталі (1,5 млн. євро проти 330 тис. євро). Протягом 2010 року експорт гарячекатаних прутків та брусків склав 11,4 млн. євро, тоді як у 2009 році ця продукція не експортувалася [6].

Однак, при зростанні експортного показника за усією товарною групою, протягом зазначеного періоду відбулось значне скорочення експорту переробного чавуну. У порівнянні з аналогічним періодом 2009 року скорочення складає 24% (12,7 млн. євро проти 16,7 млн. євро).

 Варто відмітити, що протягом 2009-2010 років спостерігається тенденція скорочення  українського  експорту  виробів з  чорних металів. Ця група товарів, яка протягом останніх років займала лідируючі позиції в українському експорті, у 2010  року  зареєструвала  скорочення  експортного  показника  на  26,4% у порівнянні з 2009 року та на 62,7% у порівнянні з  2008 роком (4,7 млн. євро у  2010 року; 6,4 млн. євро у  2009 року; 12,8 млн. євро у  2008 року).

 У секторі енергетичних матеріалів(товарна група 27), у  2010 року відбулось значне зростання українського експорту. У порівнянні з аналогічним періодом 2009 року експортний показник зріс на 344,5%, а у порівнянні з 2008 роком на 180,3%. Значною мірою це відбулось за рахунок експорту нафти або нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних мінералів. Зростання складає 529,0% (91,5 млн. євро проти 14,5 млн. євро).

 Варто відмітити, що за 2010 рік з України експортовано енергетичної продукції більше, ніж за увесь 2009 рік (2010 рік – 92,2 млн. євро; 2009 рік – 66,7 млн. євро).

 Однак, не зважаючи на це, в експорті енергетичної продукції за 2010 року зареєстровані і деякі негативні фактори: протягом зазначеного періоду відбулось зменшення експорту кам’яного вугілля (на 82,2%); не експортувався кокс та напівкокс з кам’яного вугілля та дьоготь, тоді як у 2009 року показники експорту цієї продукції складали відповідно 811 тис. євро та 1,3 млн. євро.

 У 2010 року відбулось значне зростання українського експорту добрив (+34,2%) і жирів та олій тваринного або рослинного походження (+40,5%).

 Впродовж останніх років експорт продукції товарної групи 15 (жири та олії тваринного або рослинного походження) є однією з важливої складової українського експорту. У 2009 році питома вага зазначеної продукції у загальному українському експорті складала 4,6%, а у 2010 році 4,3%.

 У січні-березні 2010 року на 40,7% зросли обсяги експорту соняшникової олії (18,0 млн. євро проти 12,8 млн. євро).

Також необхідно зазначити, що протягом 2010 року в українському експорті відбулись також наступні зростання [6]:

1)          алюміній і вироби з алюмінію – на 100% (1,4 млн. євро проти 0,7 млн. євро);     

2)          шкури та шкіра необроблені – на 47,6% (12,1 млн. євро проти 8,2 млн. євро);

3)          деревина та вироби з деревини – на 14,1% (9,7 млн. євро проти 8,5 млн. євро);

4)          мідь та вироби з міді –експортовано продукції на суму 1,7 млн. євро; у 2009 року ця продукція не експортувалася;

5)          меблі та їх частини – на 7,6%(1,4 млн. євро проти 1,3 млн. євро);

6)          більше ніж у 11 разів зріс український експорт зброї та боєприпасів (1,2 млн. євро проти 108 тис. євро).

Не  зважаючи на позитивні  тенденції,   становище  зовнішньої   торгівлі України залишається  несприятливим.  Значний  стримуючий  вплив  на  український  експорт справляє комплекс ендогенних та екзогенних факторів. Найважливішими серед них є [4]:

1)                  низька  конкурентоздатність  вітчизняної  промислової  продукції, насамперед машинотехнічних виробів;

2)                 важкий фінансовий стан більшості підприємств обробної промисловості і  конверсійних  виробництв,  що  робить  практично  неможливим  здійснення  за рахунок  внутрішніх  ресурсів  інвестування  перспективних,  орієнтованих  на експорт проектів;

3)                   недостатній  розвиток  вітчизняних  систем  сертифікації  та  контролю якості  експортних  товарів  на  фоні  підвищення  вимог  до  споживчих  та екологічних  характеристик,  а  також  до  безпеки  продукції,  яка  реалізується  на ринках промислово розвинутих країн;

4)                   випереджаюче,  порівняно  з  продукцією  обробної  промисловості  та АПК, зростання цін на товари та послуги природних монополій;

5)                  нестача спеціальних знань і досвіду роботи в сфері експорту у більшості українських  підприємців,  слабка  координованість  їх  діяльності  на  зовнішніх ринках;

6)                  низький світовий рейтинг надійності України для кредитів та інвестицій, що  утруднює  використання  іноземних  фінансових  ресурсів  для  розвитку експортного потенціалу країни;

7)                  невідповідність окремих норм українського законодавства прийнятим у міжнародній практиці принципам встановлення відповідальності постачальника за недоброякісну продукцію.

Із  сказаного  вище  випливає  висновок  про  необхідність  невідкладного формування  цілісної  системи  заходів  стимулювання  експорту.  Такими  заходами підтримки українських експортерів могли б стати наступні: 

1)         оформлення  боргових  зобов`язань  держави  по  поверненню  ПДВ  у  вигляді облігацій або сертифікатів, які матимуть роль гарантій для отримання кредитів; 

2)         надання  права  підприємствам-виробникам  використовувати  певну  частку валютної виручки на просування експорту;  

3)         визначення механізмів, які дозволять підприємствам списати безнадійні борги, що не можуть бути сплачені іноземним партнерам; 

4)         визначення  переліку  товарів,  по  яких  доцільне  запровадження  спрощеної процедури  пролонгації  зовнішньоторговельних  контрактів  з  продовженням  термінів розрахунків.

  Іншим  напрямом  підтримки  експорту,  як  показує  світовий  досвід,  є  процес об'єднання  товаровиробників  та підприємців  в  союзи,  асоціації  та  інші угруповання  з різними  організаційними формами. Це  обумовлено  дією  низки  чинників,  серед  яких: жорсткість  антимонопольного  законодавства,  різке  підсилення  під  впливом  науково-технічного прогресу диференціації продукції  і підвищення ролі нецінової конкуренції, поява нових форм регулювання ринку на державно-монополістичній основі.

Висновок. Отже, серед  головних факторів,  що  стримують  розвиток  експортного  потенціалу,  є:  нестабільність законодавчої  бази;  складні  митні  процедури;  низький  рівень  розвитку  фінансового сектора  та  ринкових  інституцій.  Основним  пріоритетом  розвитку  експортного потенціалу України  та розширення присутності на міжнародних ринках  є підвищення конкурентоспроможності української продукції.

 

Список використаних джерел

1.                    Гаврилюк  О.  Взаємозв’язок  структурних  та  експортних  пріоритетів  в економіці України/О.Гаврилюк //www.nbuv.gov.ua.

2.                  Горбенюк  А.  Економічні  аспекти  експорту  продукції  металургійної  галузі/А.Горбенюк//www.nbuv.gov.ua.

3.                  Колінець Л. Аналіз стимулювання експорту в Україні та шляхи його покращення/Л.Колінець// www.nbuv.gov.ua.

4.                  Луценко В.О. Аналіз поточного стану експорту України/В.О.Луценко// www.nbuv.gov.ua.

5.                  Шнипко О.С.  Експортно-імпортна політика в умовах глобалізації/О.С.Шнипко//www.nbuv.gov.ua.

6.                  www.ukrstat.gov.ua  – сайт Державного комітету статистики України

7.                  www.library.if.ua – Національна бібліотека наукових видань