Економіка

К.п.н. Данік О.Л., Боброва

Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля Краснодонський факультет інженерії та менеджменту

Підвищення ефективності управління вуглевидобувними підприємствами шляхом реалізації найважливіших інструментів господарювання – нагальна проблема вугільних регіонів Донбасу

На сучасному етапі розвитку для всього народного господарства України і особливо для вугільної промисловості Донбасу склалося важке економічне становище: в багатьох підприємствах вугільної промисловості Донбасу велика заборгованість у держбюджет, через що їх рахунки у банках закриваються, вони не мають змоги розплатитися з постачальниками запчастин, нової техніки, паливно-мастильних матеріалів, а також попадають у залежність від бізнесменів, і вимушені віддавати продукцію по мінімальній ціні, ледве покриваючи власні витрати [ 4, c. 37-39].

Світова і вітчизняна економічна наука має чимало здобутків, які стосуються розробки теоретичних основ і методичних підходів щодо оцінки та стимулювання ефективності праці. Цим питанням присвячені наукові праці як вчених України та держав СНД (Л. Абалкіна, В. Адамчука, А. Амосова, Д. Богині, І. Бондар, І. Герчикової, В. Гупалова, А. Калини, Н. Лук'янченко, І. Сороки та ін.), так і вчених країн далекого зарубіжжя (М. Мескона, Д. Сінка, Г Емерсона). Водночас, недоліком існуючих в сучасній літературі методичних підходів є те, що роботи провідних західних економістів орієнтовані на сформовану ринкову економіку, а роботи відомих російських та українських авторів, як правило, написані в часи соціалізму і відбивають особливості економіки командно-адміністративного типу. Отже, як ті чи інші існуючі методики не враховують особливості перехідного періоду, нових умов господарювання, формування конкурентного середовища. Упродовж останніх років проблеми стимулювання ефективності праці в Україні залишалися, на жаль, поза увагою науковців і політиків [5,c.113-119].

Треба зазначити, що в умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування найважливішими задачами вугільної промисловості є поліпшення її фінансового стану, прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу тощо, що сприятиме стабілізації виробництва, пріоритетним напрямком фінансової діяльності якого повинно бути ефективне використання коштів [5,c.115] .

При таких обставинах слід зазначити, що для держави, як і для підприємства, важливо щоб кінцеві результати використання нових технологій і нової техніки були найбільш вагомішими, бо чим більше ефекту буде отримано на кожну гривну вкладень, тим вище їх ефективність, а значить багатша економіка і вищий добробут людей [4].

Одним з напрямів підвищення ефективності управління вуглевидобувними підприємствами є реалізація таких найважливіших інструментів господарювання, як планування і контроль. Проте практика показує, що за останні роки на більшості з них планування перестало бути інструментом економічного зростання. В даний час втрачена можливість управління витратами на основі планів, понижена відповідальність за якість їх розробки і відсутній належний контроль за їх виконанням.

На багатьох шахтах планування перетворилося на інструмент здобуття дотацій на часткову компенсацію виробничих витрат, а багато показників планів розраховуються на основі інструкцій і методик, які були розроблені ще в 70-80-і роки минулого століття. З тих пір сталися значні зміни як в умовах господарювання, так і в науково-методичних підходах до планерування, які вимагають обліку при розробці планів.

Колишня система планування виявилася принципово непридатною до використання на шахтах. Гірська промисловість характеризується величезними масштабами виробництва, великими виробничими витратами на видобуток і переробку корисних копалини і має високу народногосподарську значущість. Підвищенню ефективності гірського виробництва на сучасному етапі у великій мірі посприяє вживання математичних методів в планеруванні і управлінні.

У системі планових показників особливе місце займає об'єм видобутку вугілля, яке значною мірою формує величину багатьох інших показників, і в першу чергу - собівартості видобутку вугілля. План видобутку вугілля безпосередньо пов'язаний з планом по праці і заробітній платі, планами виробничих витрат, а також фінансовим і інвестиційним планами.

Основною галузевою особливістю, яку необхідно враховувати в процесі планування, є значна питома вага умовно-постійних витрат в собівартості видобутку вугілля (до 70% і більш), тому основним чинником її зниження є максимізація об'ємів видобутку. Плани, що виходячи з цього розробляються, на вуглевидобувних підприємствах мають бути орієнтовані на даний чинник.

Охарактеризувати не лише теоретичні аспекти планування, але і оцінити ефективність заходів щодо вдосконалення проблеми планування на гірничодобувному підприємстві покликана дана робота.

Предметом нашого дослідження є робота планової служби гірничодобувного підприємства з приводу встановлення і реалізації комплексу заходів вдосконалення планування гірничодобувного підприємства.

Ціль – розробити та запропонувати заходи щодо вдосконалення планування гірничодобувного підприємства та оцінити їх ефективність.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. Визначити роль і місце планування в управлінні сучасних підприємств

2. Провести дослідження основних методів і об'єктів планування

3. Розглянути гірничодобувне підприємство як специфічний об'єкт планування

4. Дати характеристику гірничодобувному підприємству

5. Визначити основні методи і об'єкти планування гірничодобувного підприємства

6. Сформувати порядок формування планів гірничодобувного підприємства

7. Розробити комплексну систему планування діяльності підприємств

8. Впровадження стратегічного планування роботи гірничодобувного підприємства

9. Розробка програми для організації роботи планової служби гірничодобувного підприємства

10. Оцінити ефективність заходів щодо вдосконалення планування гірничодобувного підприємства.

Більшість проблем підприємства носить стратегічний характер. Тут на перший план виходить необхідність в розробці дій і заходів, направлених на "боротьбу" з проблемами підприємства, складання грамотних стратегій розвитку бізнесу і управління ним з сучасних позицій. Все це описується терміном "бізнес-планування", який включає все: від власне планування до ухвалення управлінських рішень і їх аналізу.

На сьогоднішній день ситуація, яка склалася з питання розрахунків з працюючими, пояснює актуальність вибраної теми, оскільки заробітна плата – один з мотиваційних засобів підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції та поліпшення її якості [1].

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Сучасні темпи зміни і нарощування обсягів знань настільки великі, що планування представляється єдиним способом реального прогнозування майбутніх проблем і можливостей.

Планування забезпечує також основу для прийняття ефективних управлінських рішень. Коли відомо, чого організація хоче досягти, легко знайти найбільш відповідні дії. Планування сприяє зниженню ризиків при ухваленні рішень.

Приймая обґрунтовані планові рішення, керівництво зменшує ризик помилок, обумовлених помилковою або недостовірною інформацією про можливості підприємства або про зовнішню ситуацію. Планування служить для формулювання і досягнення ключових цілей в рамках організації.

Економічний стан підприємств вугільної галузі, що погіршується останні 10-15 років, актуалізував вирішення завдань по антикризовому управлінню. Більшість фахівців з антикризового управління і керівників підприємств ототожнюють настання кризи з несприятливим впливом зовнішніх чинників і як основна дорога його подолання розглядають збільшення державної підтримки шахт, залучення державних і недержавних, вітчизняних і зарубіжних інвестицій.

Не заперечуючи важливості фінансової підтримки і значущості дії зовнішніх обставин на функціонування вуглевидобувних підприємств, слід зазначити, що в процесі пошуку стратегій виходу з кризи невиправдана мало уваги приділяється раціональнішому використанню наявних внутрішніх резервів шахт. Збитковість багатьох вуглевидобувних підприємств значною мірою обумовлена і недостатньо ефективним управлінням, необґрунтованим зростанням витрат на видобуток вугілля, відсутністю механізмів, що дозволяють максимально використовувати наявний потенціал. При низькому рівні управління і безгосподарності жодна, навіть найзначніша фінансова і інвестиційна підтримка не дозволить забезпечити ефективний видобуток вугілля і не поліпшить економічні показники роботи шахт.

Використання сучасних інформаційних технологій у сфері керування забезпечує підвищення якості економічної інформації, її точності, об'єктивності й, як наслідок цього, можливості прийняття своєчасних управлінських рішень.

Найважливішим фактором підвищення ефективності виробництва в будь-якій галузі є поліпшення керування.

У рішенні цього завдання особливо важливе значення має правильний розрахунок і встановлення планів виробництва й інших планових показників.

Треба зазначити, що керування організацією в умовах ринкової економіки набагато важче, ніж в умовах командно-адміністративної системи. Це пов'язане з розширенням прав відповідальності й з необхідністю більше гнучкого пристосування до змін у зовнішнім середовищі. Всі різні проблеми, які виникають перед організацією, неможливо вирішити без сучасного професійного менеджменту. Керування сучасним виробництвом у наш час є складною роботою, що можуть виконувати тільки фахівці нового покоління, збройні передовими знаннями.

В даний час на більшості гірничодобувних підприємств планування виробництва (тобто планування послідовності і темпів проведення підготовчих і видобутків робіт) здійснюється уручну. Тому необхідно організувати роботу планової служби гірничодобувного підприємства так, щоб підвищити продуктивність праці планувальників; запропонувати и впровадити оптимальні плани (короткостроковий і довгостроковий) виробництва; підвищити прибутковість і рентабельність підприємства.

Вугільна шахта як будь-яке виробниче підприємство є основною ланкою народного господарства країни й також має потребу в плануванні своєї діяльності.

У своїй виробничо-господарській діяльності СП «Шахта ім.. М.П. Баракова максимально використовує виробничі потужності, надані в її користування ресурси. Шахта організує свою діяльність таким чином, щоб, збільшуючи обсяг видобутку вугілля, постійно знижувати його собівартість і домагатися підвищення ефективності виробництва.

Таким чином, проведене дослідження дає змогу стверджувати, що єдиною основою довгострокового економічного зростання є підвищення умотивованості праці, планування та контролю. Систему оплати праці і преміювання на підприємствах вугільної промисловості необхідно перетворювати на механізм стимулювання праці. В цьому контексті слід звернути увагу на співвідношення темпів зростання показників ефективності праці та її оплати: на сучасному етапі економічного розвитку України є доцільним випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з ефективністю, оскільки існуюча величина середньомісячної оплати праці сьогодні не сприяє кількісному та якісному відтворенню робочої сили.

Література:

1. Амоша А.О, Братух І.О. Шляхи рішення проблеми оплати пращ у вугільній промисловості// Зкономика УкраиньІ. К.: Видавництво Преса України- 2005р., стор. 105

2. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент, М.: Гардарика, 1998, - 197 с.

3. Дубчак В.. Мотивація персоналу як складова ефективного функціонування транснаціональних корпорацій в сучасному економічному середовищі //Актуальні проблеми економіки 2004, №7(37). - С.170-176.

4.“Инфляция в Украине: теория и реальность”, Найденов В. К.: Наукова думка – 95, с.37-39.

5.О.А. Старожух. Стимулювання ефективності праці на машинобудівних пдриємствах// Актуальні проблеми економіки 2004, №12(42).- С.113-119.

6.Фалмер Р.М. Энциклопедия сучасного керування. Т 1,3. - М.: 1992.