Сучасні інформаційні технології / Інформаційна безпека

Поліщук Ю.А., Шаргородська В.Б., Степова С.В

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблема розвитку інформаційного бізнесу в Україні

Завданням даної роботи є дослідження проблеми розвитку інформаційного бізнесу в Україні. Інформаційний бізнес (ІБ) – це досить нова сфера підприємницької діяльності що лише розвивається. Термін "бізнес" означає діяльність, яка здійснюється приватними особами, підприємствами чи установами з виробництва або придбання і продажу товарів чи наданню послуг в обмін на інші товари, послуги або гроші для взаємної вигоди зацікавлених.

ІБ є досить актуальною темою на сьогодні, тому що він робить перші кроки у формуванні інформаційного суспільства, знаходиться у зародковому стані і необхідно ще дуже багато зробити для його становлення та розвитку. Метою ІБ є діяльність пов’язана безпосередньо з маркетингом і виробництвом інформаційної продукції. Роль провідника досягнень науково-технічного прогресу і інновацій, та необхідність інформації при вирішенні проблем і досягненні поставлених цілей кожного окремого члена суспільства, обумовлює багатогранність видів науково-інформаційної діяльності і її споживчу цінність.

Інформаційні послуги, ресурси і програмні продукти (інформаційний потенціал) поширені по території України вкрай нерівномірно, причому в основному ними забезпечені центральні області. Цей розподіл відповідає розподілу головних наукових та інформаційних центрів України і не враховує потреби населення й органів управління. Саме тому потребує якнайшвидшого вирішення завдання щодо вирівнювання інформаційного потенціалу. Вказані проблеми можна вирішити тільки шляхом формування єдиного інформаційного простору України.

Інформаційний бізнес, спрямований на підтримку процесів керівництва в різних галузях народного господарства, або на експертні оцінки, інколи ще називають "інформаційно-діловим обслуговуванням" або "системою підтримки прийняття рішень", розуміючи під цим програмоване формування цілеспрямованого, послідовного, комплексного і неперервного процесу інформування споживачів конкретною науково-технічною, економічною, діловою інформацією, виходячи із специфіки запитів та перспектив розвитку певної галузі.

При виборі категорії бізнесової діяльності інформаційного органу основними принципами повинно стати:

- виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється;

- інтереси споживачів перерважають над виробничими міркуваннями;

- швидше і повніше пристосовуватися до вимог споживачів;

- управління інформаційним виробництвом базується на знанні об'єктивних факторів, реальних запитів суспільства і окремих споживачів;

- в області фінансової діяльності більше уваги звертається на ціну, яку готовий прийняти споживач, а не на собівартість послуги чи товару.

Одним з важливих моментів організації, становлення і розвитку інформаційного бізнесу є визначення доцільності його діяльності, перспективних обсягів реалізації продукції і послуг, отримання прибутку.

Формуючи власну політику інформаційного ринку, слід визначитися з колом послуг, що будуть надаватися, відповідно до наявних інформаційних ресурсів і з дотриманням балансу інтересів споживачів і видавців інформаційної продукції.

Характерною рисою процесу формування інформаційного бізнесу України є не тільки створення технологій і технологічної структури інформатизації для забезпечення взаємодії виробників інформації і її споживачів, розподіл знань, що накопичені в інформаційних банках даних, але і врахування соціальних, економічних і політичних аспектів його формування та інтеграції у світовий інформаційний простір. Об'єктивні знання, що зберігаються в інформаційних банках даних, тільки тоді можуть стати чинником прогресивних соціально-економічних якісних змін, коли вони знайдуть зацікавленого в них споживача і будуть йому доступні.

Отже, для того щоб займатися ІБ потрібно організувати так інформаційну діяльність, щоб можна було кваліфіковано і своєчасно виконувати свої обов'язки перед споживачами інформації, при цьому забезпечити себе таким економічно-ефективними видами інформаційної продукції, визначені на основі вивчення інформаційних потреб споживачів та інтелектуальних і матеріально-технічних можливостей їх задоволення інформаційним органом, який дозволить виправдати всі затрати на утримання інформаційного органу і отримати солідний прибуток.

Література

1. Корнєв Ю.Г. Проблеми формування загально-національної системи інформаційного забезпечення розвитку підприємництва // Економіка: проблеми теорії та практики. — Дніпропетровськ, 2010. — Вип. 187. — Т. ІV.— С. 857—865.

2. Лазарєва С. Ф. Економіка та організація інформаційного бізнесу: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. – С. 270 – 280.

3. Чубукова О. Формування національного інформаційного ринку // Інформаційний бізнес. — 2010. — №1. — С. 89—90.