Наливайко Г. В.

Університет менеджменту освіти НАПН України

ФОРМУВАННЯ САМООСВІТНІХ ВМІНЬ У ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У СИСТЕМІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

У статті розкриваються питання формування самоосвітніх вмінь у вчителів початкових класів. Описуються результати проведеного опитування педагогів цієї категорії з питання організації та самоорганізації їх самоосвітньої діяльності і визначаються напрями подолання проблемних ситуацій з даного питання в процесі повсякденного життя загальноосвітнього навчального закладу

Ключові слова: самоосвіта, формування самоосвітніх умінь, організація самоосвітньої діяльності, вчителі початкових класів.

Постановка проблеми.

Особливість стану системи освіти полягає в тому, що її реформування відбувається на тлі високої динаміки змін у суспільстві, неоднорідності й обмеженості ресурсів освітніх організацій. У цих умовах кількість нових проблем і породжених ними нових завдань, працювати над рішенням яких доводиться освітнім установам, неухильно зростає. Багато з них принципово нові й не можуть бути вирішені на основі колишнього досвіду, що ускладнює управлінську діяльність. На наш погляд, одна із причин такого положення є у невідповідності уявлень керівників про фактори, що впливають на професійний розвиток педагогів. Державні форми підвищення кваліфікації педагогів, що існують на сьогодні, нерідко відстають від потреб швидкоплинного життя, від інновацій у науці і виробництві, у практиці самого загальноосвітнього закладу. Тому доцільно шукати такі форми удосконалення професійної діяльності педагогів, які б у найкоротший термін могли задовольнити вимоги суспільства. На наш погляд, ідеї самоосвіти на основі системи неперервної освіти є актуальним для сьогодення.

Аналіз досліджень і публікацій.

Окремі аспекти самоосвіти як однієї з форм підвищення кваліфікації розглядалися в працях М. Солдатенка, В. Лутанського, Н. Пшебильського, Т. Симонової, І. Чеснокової та інших.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття.

Формування самоосвітніх вмінь в умовах підвищення кваліфікації вчителів початкових класів не достатньо висвітлено у науковій літературі.

Метою є аналіз психолого-педагогічних умов формування вмінь самоосвітньої діяльності вчителів початкових класів та пропозиції щодо налагодження процесу формування самоосвітніх вмінь учителів початкових класів у повсякденній трудовій діяльності. Виокремлено такі завдання: визначити психолого-педагогічні умови формування вмінь самоосвітньої діяльності вчителів початкових класів та описати алгоритм її впровадження в практику.

Виклад основного матеріалу. Філософське підґрунтя освітнього процесу становлять принципи пріоритету людини як особистості, свободи вибору цінностей, реалізації можливостей саморозвитку, єдність національних і загальнолюдських інтересів, системності, взаємозв’язку теорії і практики, гуманітарного й природничого знання. Саморозвиток педагога відбувається неперервно, якщо створені певні умови як зовнішні, так і внутрішні. У сімдесяті роки минулого століття співробітник ЮНЕСКО Поль Ленгранд вперше представив форуму ЮНЕСКО вихідні положення «неперервної освіти», що ґрунтується на гуманістичній ідеї, зміст якої полягає в людоцентричній позиції, щоб індивід не знаходився у «конфлікті з самим собою», а були створені необхідні умови для повного розкриття здібностей і талантів кожного. [1]. В основу стабільного професійного росту педагогів покладена концепція неперервної освіти. М. Солдатенко стверджує, що неперервність освіти полягає у: «… довічному процесі набуття знань; постійному оновленні його змісту; єдності підготовки до життя і самого життя; перманентному характері зміни в освіті; неперервному процесі перетворення освіти в самоосвіту» [2, c. 242]. Як бачимо, принцип неперервності освіти є передумовою жаги до постійного вдосконалення себе (самоосвіта) як професіонала так і особистості, що намагається самоствердитись в колективі й суспільстві та досягнути економічної стабільності. Система підвищення кваліфікації ґрунтується на ідеях неперервної освіти і створює умови, щоб педагогічний працівник міг підвищувати кваліфікацію не тільки раз на п’ять років, а й у міжкурсовий період. Однією з найефективніших форм підвищення кваліфікації професіоналів визначається самоосвітня діяльність. Проте, погоджуємося з В. Лутанським, П. Пшебильським, Т. Симоновою й І. Чесноковою, що ефективність формування самоосвітніх вмінь багато в чому залежить від дотримання певних психолого-педагогічних умов організації самоосвітньої діяльності вчителів початкових класів.

Важливою умовою, що мотивує вчителів до самоосвітньої діяльності, є засоби управлінського впливу. Під ними розуміємо систему чинників, завдяки яким, особистість педагога буде саморозвиватися і самовдосконалюватиметься. Вони можуть бути різноплановими за змістом, цілеспрямованістю, тривалістю тощо. Якщо розглядати категорію вчителів початкових класів, то, на основі нашого дослідження, можна зазначити, що їх самоосвітня діяльність базується на двох аспектах: соціально-професійній основі та психологічній зумовленості самоосвіти. Першим важливим питанням є організація самоосвітньої діяльності у загальноосвітньому навчальному закладі. Другим − необхідність не тільки розробити систему проведення заходів, а й психологічно підготовити вчителів до самоосвіти.

Допомогти у вирішенні даних проблем зможе активна діяльність адміністрації навчально-виховних закладів в прагненні формувати самоосвітні вміння вчителів початкових класів. Оцінюючи обставини роботи, що склалися, заступник директора чільне місце має відводити налагодженню сприятливих психолого-педагогічним умов взаємодії з кожним учителем індивідуально й педагогічним колективом загалом. Тому завданням заступника директора школи з навчально-виховної роботи, як безпосереднього провідника і організатора всього нового з теорії і практики педагогіки, є підготовка вчителів до психічної діяльності, похідними якої є когнітивні процеси (відчуття, сприймання, уява, пам’ять, мислення), стимулювати відповідний психологічний стан, сформувати стійке бажання сприймати нове. А також, використовуючи свій досвід, організовувати і здійснювати: навчання педагогів з питань організації колективної та індивідуальної самоосвітньої діяльності; контроль, координацію і вчасне сприяння будь-яким започаткуваннях вчителів.

Провівши формувальний експеримент, одним із завдань якого було сприяти зацікавленню вчителів початкових класів у розширенні діапазону форм і методів самоосвітньої діяльності та провівши повторне анкетування за раніше запропонованими запитаннями, ми отримали результати і переконалися, що: розширення обізнаності вчителів з даних проблем підвищує їх увагу до занять самоосвітою; наші попередні показники покращилися (до 61% респондентів, що планували самоосвітні заходи за окремими проблемами в міру їх виникнення, додалося 5%, а до 71% тих, хто здійснював самоосвітню діяльності лише за умови наявності відповідної літератури та матеріалів додалося 3%); збільшилося коло педагогів, охоплених організованою із зовні формою здійснення самоосвітньої діяльності, з 1% до 25 % (категорія малодосвідчених педагогів та перед пенсійного віку, які потребують знань і вмінь з використання ПК); розширилися знання респондентів у використанні можливостей інформаційної системи Інтернет; посилилося внутрішнє стимулювання педагогів до самостійної самоосвітньої діяльності завдяки уточненню напряму пошуку та засобів їх вирішення в результаті колективних обговорень виробничих проблем.

За результатами експерименту видно, що чим більш досвідчений вчитель, тим вищий рівень внутрішнього впливу на формування самоосвітної діяльності, і навпаки, чим менш досвідчений викладач, тим менша ступінь самостійності. Враховуючи це, необхідно організовувати самоосвітню діяльність так, щоб задовольнити потреби як адміністрації так і вчителів, що, в свою чергу, підвищить ефективність у підготовці школярів.

Висновок.

Позитивні наслідки формування самоосвітніх вмінь можливі у тому разі, якщо вона відповідно організована, добровільна і усвідомлюється особистістю як соціальна потреба. Рушійною силою створення необхідних психолого-педагогічних умов задля занять самоосвітою є управлінська діяльність адміністрації навчально-виховного закладу.

Література

1. Профессиональная педагогика: Учебник для студ., обучающихся по педагогическим специальностям и направлениям. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Ассоциация «Профессиональное образование». 1999. – 994 с.

2. Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія /За ред. І.А.Зязюна. – Київ: Видавництво «Віпол», 2000. – 636 с.

В статье раскрываются вопросы формирования самообразовательных умений у учителей начальных классов. Описываются результаты проведенного опроса педагогов этой категории по вопросу организации и самоорганизации их самообразовательной деятельности и определяются направления преодоления проблемных ситуаций по данному вопросу в процессе повседневной жизни общеобразовательного учебного заведения

Ключевые слова: самообразование, формирование самообразовательных умений, организация самообразовательной деятельности, учителя начальных классов.

The article describes the development of self-education skills in primary school teachers. It is analyzed the results of the survey of teachers in this category in the area of self-education of their activities. It is determined the ways how to overcome these issues during a school daily life.

Key words: self-education, self-education skills development, organization of self-education activities, primary school teachers.