Філологічні науки:

Теоретичні та методологічні

проблеми дослідження мови.

К.філол.н. Лех О.С.

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича

Особливості вживання найчастотніших параметричних ад’єктивів у авторському стилі

Сполучуваність слів, як об’єкт письменницького стилю заслуговує уваги дослідників, оскільки „саме сполучуваність найяскравіше відбиває художнє мовлення письменника” [1,с. 38]. Статистичне дослідження текстів дозволяє простежити та встановити деякі індивідуальні риси авторського стилю, розкрити числове, кількісне співвідношення окремих лінгвостилістичних явищ, які впливають на авторський стиль. Метою дослідження є виявлення особливостей вживання прикметників на позначення розміру в авторському стилі та індивідуалізуючих статистичних параметрів авторських стилів. Матеріалом дослідження стали твори сучасної прози німецьких авторів: Л.Франка, Г.Граса, Г.Канта, М.Кемрф, Х.Конзаліка, З.Ленца, М.Вальзера, К.Вольф.

Помітним є те, що прикметникам розміру властива загалом висока частота вживання. Так, домінанти groß та klein є найчастотнішими в усіх творах, які ми аналізуємо. Досить високою частотністю вживання характеризуються прикметники, що складають ядро ЛСГ (lang, hoch, kurz, winzig) та ряд прикметників основного складу (breit, dick, dünn, mächtig, riesig, schmal). Отже, спробуємо встановити статистичні параметри авторських стилів, їх подібності та розбіжності.Для оцінки коливання частот одного і того ж мовного явища та з’ясування того, чи випадкові, а чи закономірні їх збіги, існує особливий критерій “хі-квадрат”. Цей критерій отримав у статистиці протилежні за змістом найменування: критерій розбіжності [В.Ю.Урбах], критерій відповідності [П.Ф.Рокицький]. Це не випадково, оскільки за допомогою критерію “хі-квадрат” можна визначити і наявність відповідностей, і наявність розбіжностей між розподілом частот тих величин, які підлягають аналізу.

Прикметник groß є найчастотнішим у творах К.Вольф, Х.Конзаліка, М.Вальзера, З.Ленца. Для groß критерій χ² та К є значущим у Г.Канта (18,42; 0,05), М.Кемпф (15,91; 0,05) та Х.Конзаліка (10,94; 0,04). Це означає, що несуттєвий зв’язок виявлено для цього прикметника у творах З.Ленца, незважаючи на високу частоту вживання даної лексеми. Groß не встановлює значущих зв’язків у творах К.Вольф та М.Вальзера, хоча у творах цих авторів він вживається досить часто (375 ЛО, 329 ЛО). Крім того, сила зв’язку для цього прикметнка не залежить від частоти вживання: найвищий показник критерію χ² та К зафіксовано у Г.Канта, найбільша частота вживання у К.Вольф. Дещо іншу закономірність виявлено стосовно прикметника klein, який є найчастотнішим у творах Х.Конзаліка, З.Ленца, К.Вольф. Спостерігається залежність між кількістю вживання прикметників та величиною K та χ². Так, показник χ² та К для klein у З.Ленца станолять 34,47; 0,07, у Х.Конзаліка – 46,75; 0,08, у К.Вольф – 12,63; 0,04. Прикметники kurz та weit встановлюють значущі зв’язки у творах З.Ленца та К.Вольф. У творах цих авторів зазначені лексеми вживаються найчастіше. Показники χ² та К для kurz у З.Ленца та К.Вольф станолять 17; 0,05 та 15,98; 0,05; для weit у З.Ленца – 10,84; 0,04 та у К.Вольф – 6,31; 0,03. Для прикметника lang значущими є зв’язок у творах Л.Франка (χ² =21,44; К = 0,05) та М.Кемпф (χ² = 40,26; К = 0,07). У творах К.Вольф зафіксовано 123 вживання прикметника lang, що є високим показником, але зв’язок у цьому випадку є несуттєвим. Цікавими є спостереження для прикметника hoch. Будучи високочастотним у творах К.Вольф, М.Вальзера, Л.Франка, Г.Канта, М.Кемпф, він встановлює значущий зв’язок лише у М.Вальзера (χ² = 19,78; К = 0,05). У творах К.Вольф, Л.Франка, Г.Канта, М.Кемпф для hoch виявлено несуттєві зв’язки. Winzig зустрічається у всіх обраних нами творах, у Л.Франка він є найчастотнішим. Показники критерію χ² та К є досить високими – 175, 26; 0,16. Несуттєвий зв’язок виявлено для winzig у творах М.Вальзера. Найвищому показнику частоти вживання відповідає найвищий показник χ² та К. Прикметник dick встановлює стандартний зв’язок у творах Л.Франка (χ² = 73,25; К = 0,1) та несуттєві зв’язки у М.Кемпф, Х.Конзаліка, М.Вальзера. Для прикметника dünn виявлено значущі зв’язки у творах Г.Канта (χ² = 53,22; К = 0,09) та Г.Граса (χ² = 30,36; К = 0,06), хоча показник вживання dünn у творах Г.Граса лише 17. Несуттєвими є зв’язки dünn у М.Кемпф та З.Ленца. Показник χ² та К для прикметника riesig є у творах Л.Франка (χ² = 12,21; К = 0,04) та М.Вальзера (χ² = 67,46; К = 0,1); несуттєвий зв’язок зафіксовано для riesig у творах М.Кемпф. Для прикметників dick, dünn, hoch, winzig та riesig спостерігається залежність між частотою вживання прикметника та силою виявленого зв’язку. Для прикметників dünn, riesig спостерігається залежність між частотою вживання прикметника та силою виявленого зв’язку.

Таки чином, за допомогою суми χ² та K ми встановили значущі зв’язки досліджуваних прикметників у творах обраних авторів. Як бачимо, існують розходження при вживанні прикметників у різних авторів. Не завжди високочастотні прикметники характеризуються значущими показниками критерію χ² та коефіцієнта взаємної спряженості, тобто не в усіх випадках висока частота вживання відповідає інтенсивності зв’язку певної лексеми з певним індивідуальним стилем письменника.

Підсумовуючи сказане, можемо зробити висновки про те, що індивідуалізуючим статистичним параметром авторських стилів виступає: 1) найбільша вживаність усіх досліджуваних прикметників у творах К.Вольф, М.Вальзера, Х.Конзаліка, З.Ленца, Л.Франка; 2) найменша уживаність досліджуваних прикметників у творах Г.Граса; 3) суттєві зв’язки в усіх обраних нами творах.

Індивідуально-авторський стиль характеризується певними особливостями вживання прикметників ЛСГ на позначення розміру. Кожен з досліджуваних авторів надає перевагу вживанню окремих прикметникових лексем. Найчастотнішими у всіх творах виявились домінати groß і klein та прикметники ядра і основного складу. За допомогою квантитативних методів видається можливим установити розбіжності та подібності вживання певних лексичних одиниць у текстах різних авторів. Найбільшу кількість стандартних зв’язків зафіксовано для прикметників на позначення розміру у творах М.Вальзера (8), Д.Франка (6), К.Вольф (4).

Отже, за допомогою статистичних методів і прийомів можна отримати повну кількісну характеристику тексту в цілому, визначити закономірності вживання прикметників розміру у творах різних авторів що є важливим для пізнання внутрішньої структури мовного стилю.

Література:

1. Кочерган М.П. Слово і контекст (лексична сполучуваність і значення слова) / М.П. Кочерган. – Львів: Вища школа, 1980 – 184 с.

2. Лех О.С. Особливості семантичної сполучуваності групи прикметників на позначення розміру в німецькій мові / О.С. Лех // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип.188-189. Германська філологія: Збірник наукових праць. – Чернівці: ЧНУ, 2004. – С. 130-151.

3. Рокицкий П.Ф. Введение в статистическую генетику / П.Ф. Рокицкий. – Минск: Вышэйшая школа, 1978. – 448 с.