Филологические науки/7. Язык, речь, речевая коммуникация
Студентки Хащевої Т.П., науковий керівник
Філіпчук М.В.
Буковинська державна фінансова академія,
Україна
Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
Увага до методів аргументації зумовлена
двома факторами: соціологізацією і поглибленням внутрішньої спеціалізації
знань. Аргументування - це форма діяльності людини, в якій реалізується мовна
особистість, задіяні її знання, уявлення, система цінностей, комунікативні
навички, епістемічний та емоційний стан. Теоретичною базою дослідження є роботи
вітчизняних і зарубіжних вчених Л.В.Барби, А.С. Берези, А.Д. Бєлової, Б. Бікса,
В. Бішина, І.І. Борисенко, М.А.Бріцина, Р. Вайдіка, В.Г. Гака, Дж. Гіббонса,
Б.Н. Головіна, С.В. Гріньова, П. Гудріха, І.М. Гумовської, А.А. Денисової, Є.Б.
Єршова, В.П. Живуліна, Т.А. Журавльової, В.І. Карабана, І.С. Квитко, Т.Р.
Кияка, Н.Ф. Клименко, Н.В. Кривоносової, В.М. Лейчика, Д. Мелінкофа, С.Г.
Носик, Л.Ф. Омельченко, А.А. Сербенської, Е.М. Сидо, К. Сімса, Е.Ф. Скороходька,
А.В. Суперанської, Л.Б. Ткачової, С.П. Хижняка, Р. Шая та інших. Мета
даної роботи полягає в аналізі засобів аргументації. Об’єктом даного
дослідження є аргументація як засіб переконання. Предметом в свою чергу
являються різні методи і засоби переконання.
Слово "аргументація" походить
від латинських слів "argumentum", "arguo", що означають
"пояснення", "прояснюю". Аргументація представляє собою
специфічну форму комунікативної діяльності, що нерозривно та органічно
пов'язана з процесом переконання. Тому аргументацію необхідно розглядати з
погляду дійового підходу, відповідно до якого підкреслюється перш за все саме
діяльність суб'єкта, орієнтована на зміну поглядів, думок та
переконань аудиторії. Під час прийняття рішень в практичній діяльності аргументація
орієнтована на таку зміну поглядів та суджень людей, що може спонукати їх до
виконання тих чи інших дій. Це виходить з мети аргументування - вплинути на
вибір адресата в процесі прийняття рішення і тим самим вплинути на його
структуру діяльності.
Говорячи сьогодні про мистецтво суперечки, треба зазначити, що його корені
сягають глибокої давнини. Теорія та практика суперечок мають цікаву історію і
давні традиції. Ще античні мислителі звернули увагу на роль та місце суперечок
у спілкуванні людей. Вони намагалися дослідити різноманітні види суперечок,
з'ясувати основні правила їх проведення, визначити притаманні їм помилки та
хитрощі. Як відомо, в основі будь-якої суперечки чи простої розмови лежить
аргументація. Потрібно завжди пам’ятати, що є різні види аргументації: від
прямої і непрямої до доказової і недоказової. У випадку прямої аргументації
міркування спрямоване від аргументів до тези. Непряма аргументація буває двох
видів: апагогічна аргументація та розділова аргументація, що базується на
антитезі і на припущенні всіх можливих варіантів відповідно. Доказова
аргументація - це не що інше, як доведення. Доведення можна визначити як
встановлення істинності тези з використанням логічних засобів за допомогою
аргументів, істинність яких вже заздалегідь визначена. І недоказова
аргументація в свою чергу базується на недостовірних твердженнях. Аргументами, незалежно від виду,
називають такі висловлювання, з яких з необхідністю випливає істинність тези.
Аргументи відіграють роль підвалин, на яких засновується будова доказу.
У процесі доведення оратор керується правилами, які являють собою конкретизацію закону тотожності. Щоб
забезпечити логічність міркування, слід пам’ятати, що центральним пунктом
кожного доказу є теза — положення, правильність якого слід довести. Його
обґрунтуванню підпорядкований увесь зміст промови. При висуненні тези слід
керуватися такими важливими правилами: теза має бути чіткою, точно
сформульованою; не повинна містити в собі логічної суперечності, а також бути
протягом усього доведення.
Після висування тези
відбувається її аргументація. Адже, як відомо, в
основі кожної аргументації лежить складна логічна операція, що є комбінацією
суджень як елементів доказу: теза (гр. thesis), аргумент (лат. argumentum), демонстрація
(лат. demonstratio).
Методи доведення тези бувають як психологічні, так і логічні.
Провідна роль у цьому процесі переконання належить також інтонаційним засобам
мови, у яких виразно виявляються мовні особливості. Інтонація – важливий
складник усного тексту, його структурний компонент, носій семантичних значень,
засіб вияву і передання емоційно-експресивного характеру фрази, виразник
певного функціонального навантаження тексту.
Проте під
час переконування не можна керуватись тільки психологічними прийомами і
методами. Не можна забувати про логічність промови, тобто підкореності всіх
висунутих положень основній меті, доведенню головної ідеї.
Дуже часто в
процесі суперечки супротивники намагаються навести для обґрунтування
власної точки зору такі аргументи, які не можна пов'язати з предметом
суперечки. Помилка, яку допускають у результаті побудови такої аргументації або
критики, отримала назву «безпідставні аргументи», що серйозно впливає на
результат дискусії. Також на дієвість аргументів під час переконування
впливають такі чинники:
1)
характер джерела інформації, тобто того, хто переконує;
2)
характер самої справи, тобто переконливість того, про що говориться;
3)
характер аудиторії (тобто її соціальний склад і погляди), яку переконують;
4)
характер і важливість погляду, який має бути змінений;
5)
характер слухачів.
Отже,
за допомогою переконання можна перебудувати свідомість слухача, виявити у нього
бажання змінити спосіб життя, спонукати до самовиховання. Мистецтво переконання
складається, крім наведених у цій статті, з безлічі інших методів. Деякі з них
досить неетичні (наприклад навмисний обман), але мета
в усіх них одна: переконати аудиторію прийняти вашу точку зору та вважати її
єдиною й неповторною.
Список літератури:
1.
Культура
мовлення службовця - запорука його успіху // Вісник державної служби
України. – 2010. – №3. – С. 80-81
2.
Костик
Л. Б. Професійна комунікативна
підготовка студентів: психолого-педагогічні умови формування навичок культури
мовлення / Л. Б. Костик // Проблеми і перспективи розвитку національної
економіки в умовах євроінтеграції та світової фінансово-економічної кризи :
м-ли Ювілейної міжнар. наук.-практ. конф., 22-23 жовт. 2009 р., Чернівці / МФУ,
БДФА та ін.; гол. ред. В.В. Прядко. – Чернівці, 2009. – С. 331-335
3.
Костик,
Любов Професійна комунікативна
підготовка студентів: психолого-педагогічні умови формування навичок культури
мовлення / Л. Костик // Науковий вісник БДФА. Серія: Гуманітарні науки : зб.
наук. праць / гол. ред. В.В. Прядко ; Міністерство фінансів України,
БДФА. – Чернівці : БДФА, 2009. – Вип. 1. – С. 125-130
4.
Мороз
Т. В. Соціолінгвістичний аспект
культури діалогічного мовлення студентів-фінансистів / Т. В. Мороз // Проблеми
і перспективи розвитку національної економіки в умовах євроінтеграції та
світової фінансово-економічної кризи : м-ли Ювілейної міжнар. наук.-практ.
конф., 22-23 жовт. 2009 р., Чернівці / МФУ, БДФА та ін.; гол. ред. В.В.
Прядко. – Чернівці, 2009. – С. 305-307
5.
http://osipov.kiev.ua/novosti