Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н., доцент, Галенко О.М., аспірант Булкот Г. В.

Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана, Україна

Методика аналізу платоспроможності на підприємствах-банкрутах

В зарубіжній літературі грошовим потоком прийнято вважати "надлишок коштів", наявних у необмеженому розпорядженні підприємства для цілей фінансування". Цей показник являє собою сукупність фінансових результатів періоду й амортизації. Його прийнято вважати більш об'єктивним відображенням фінансового результату, ніж опублікований в звітах прибуток. Аналогічні визначення грошового потоку представлені і вітчизняними економісти. Так, І.М. Петренко характеризує даний показник як "результат руху грошових коштів підприємства за той або інший період часу, тобто.... різниця між надходженнями коштів підприємства і їхніх виплат за період".

Таке поняття носить, на погляд авторів, досить поверхневий характер. Потік за своєю природою є динамічним явищем, котре співвідноситься з часом або, іншими словами, "масою, що рухається,". Явище ж, яке вимірюється на певний момент є запас. Він статичний і означає "те, що є для використання". Таким чином, відповідно до представленого вище визначення грошовий потік можна віднести скоріше до запасу, ніж до "маси, що рухається".

Потік коштів, на думку авторів, є кількість грошей, яка змінюється в часі. Він означає фактичний рух грошових коштів, який відбувається в результаті обертання грошей при покупці і продажі товарів і послуг.

Таким чином, будь-яка кількість грошей, яка за період часу, що аналізується, змінила свій стан, є грошовим потоком. При цьому, якщо гроші утворяться в результаті зміни, відбувається їх надходження, то ми маємо справу з притоком коштів. Якщо ж гроші споживаються, здійснюються платежі, то мова йде про відтік.

Різниця між притоком і відтоком дає сальдо грошового потоку. Воно відображає не перерозподілені грошові кошти, котрі можуть використовуватися в майбутньому, або накопичуватися відповідно до цілей підприємства. Тобто сальдо грошового потоку є величина статична. Загальне або накопичене сальдо (С_гn) за період визначається шляхом підсумовування сальдо грошового потоку за кожен досліджуваний відрізок i періоду t:

Сгп_і

Потоками коштів вважаються тільки ті, котрі кореспондуються з грошовими рахунками. Зміни, котрі відбулися з коштами від однієї балансової звітної дати до іншої пояснює звіт про рух грошових коштів підприємства.

Аналіз платоспроможності підприємства-банкрута на основі потоків коштів ґрунтується на наступних принципах:

1) виділення притоку, відтоку і сальдо грошового потоку і структурування всередині кожної категорії;

2) поділ грошових надходжень і виплат на 3 основні категорії: поточна діяльність, інвестиційна діяльність і фінансова діяльність;

3) при розрахунку враховуються податки, збори, відрахування і ін., передбачені законодавством, зокрема, відшкодування ПДВ за ресурси, які використовуються, установлені законом податкові пільги тощо;

4) облік розривів у часі одержання доходів і здійснення витрат.

Звіт про рух грошових коштів ділить грошові надходження і виплати на часткові потоки від окремих видів діяльності:

- грошовий потік від поточної діяльності (гп );

- грошовий потік від інвестиційної діяльності (гп^і);

- грошовий потік від фінансової діяльності (гп^ф).

Таке угруповання досить корисне для аналізу платоспроможності, тому що дозволяє відбити вплив кожного з трьох основних напрямків діяльності підприємства на загальну платоспроможність, виявити фінансовий результат по поточній, інвестиційній і фінансовій діяльності. Загальний вплив усіх трьох сальдо визначає загальна зміна коштів за період. Останнє звіряється з початковим і кінцевим сальдо коштів з бухгалтерським балансом:

(с_гп^т_і + с_гnⁱ_і +с_гп^ф_і) =ДЗкп -ДЗпп

де c_dn^m _t c_dni, с_дп^ф_і- сальдо грошового потоку i - го відрізка часу періоду t відповідно по поточної, інвестиційної і фінансової діяльності.

ДЗкп, ДЗпп - залишок коштів на кінець і початок періоду, що аналізується.

Критерієм віднесення тієї або іншої статті до поточної діяльності є її внесок у формування результату від продажу продукції або надання послуг. Для цілей аналізу рух грошових коштів від основної (поточної) діяльності містить у собі всі операції підприємства, які не підпадають під визначення інвестиційної або фінансової діяльності. Наприклад, грошові кошти, отримані в результаті виграного судового позову або як страхові виплати, а також благодійні виплати розглядаються як рух грошових коштів від поточної діяльності підприємства. У першу ж чергу потік грошових коштів при цьому враховує одержання доходів і здійснення витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, а також податки по цій діяльності.

Приток коштів по поточній діяльності пов'язаний, насамперед, з одержанням виторгу від продажів, а також авансів покупців і замовників. Відтік відбувається при сплаті за рахунками контрагентів, перерахуванні податків і зборів у бюджет.

Витрати на оплату праці і відрахування в державні позабюджетні фонди за російськими стандартами фінансової звітності відображаються лише загальною сумою, і не віднесені ні до якого виду діяльності. Це викликає подив багатьох економістів. "Наслідком такого алогізму є істотне перекручування даних про результат руху грошових коштів в поточній діяльності".

Відомості про рух грошових коштів, пов'язаних з інвестиційною діяльністю, важливі, оскільки вони відображають витрати, здійснені стосовно ресурсів, що, як передбачається, створять у майбутньому прибуток і рух грошових коштів.

Грошові надходження і виплати по інвестиційній діяльності включають операції підприємства по придбанню і продажу матеріальних позаобігових активів і нематеріальних позаобігових активів, з придбання і продажу акцій, облігацій та інших цінних паперів терміном обігу більше одного року, і по видачі позичок і наступному одержанню коштів. Це основні складові інвестиційної діяльності.

До фінансової діяльності відносяться операції з коштами короткострокового характеру, зовнішніми стосовно підприємства. Інформація про рух грошових коштів, пов'язаних з фінансовою діяльністю, важлива тому, що вона дозволяє прогнозувати майбутній обсяг коштів, на який будуть мати права постачальники капіталу підприємства.

Третій принцип, на якому базується аналіз платоспроможності, передбачає облік податкових відрахувань, вироблених відповідно до законодавства України при визначенні сальдо потоків від поточного, інвестиційного і фінансового видів діяльності.

Податки і відрахування, що сплачуються на території України, можуть бути розділені на наступні види: податок на додану вартість (ПДВ); податок на прибуток; податок на майно; земельний податок; мита і збори; - нарахування на заробітну плату (включаючи відрахування в позабюджетні фонди і податки, базою для вирахування яких є фонд оплати праці персоналу); податки на продаж (включаючи податок на користувачів автомобільних доріг і інші, базою для вирахування яких є виторг від реалізації виготовленої продукції) тощо.

При необхідності перелік податків може бути деталізований. У залежності від способу впливу на часткові грошові потоки підприємства податки можна розділити на наступні групи:

- податки, які впливають на результат одного з видів діяльності (зокрема на поточну діяльність - ПДВ, податок на майно, внески в соціальні фонди, податок на користувачів автодоріг, акцизи, податок на реалізацію ПММ (пально-мастильних матеріалів), податок із продажів);

- податки, які впливають на результат двох видів діяльності (наприклад, податок на операції з цінними паперами може зменшувати результат від інвестиційної і фінансової діяльності; податок із власників транспортних засобів, земельний податок, плата за користування водними об'єктами, за забруднення навколишнього середовища - можливі відтоки по поточній і інвестиційній діяльності);

- податки, що впливають на результат будь-якого виду діяльності (зокрема, податок на прибуток може викликати відтік і по поточної, і по інвестиційній, і по фінансовій діяльності).

Такий поділ носить умовний характер і залежить від особливостей господарської діяльності того або іншого об'єкта аналізу. Так, для підприємства, яке здійснює лише короткострокові фінансові вкладення, податок на операції з цінними паперами буде впливати тільки на фінансову діяльність і т.п.

Відповідно до четвертого принципу - необхідний облік розривів у часі одержання доходів і здійснення витрат.

Таким чином, узагальнюючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що принцип тимчасової визначеності дозволяє зрозуміти відмінності між виторгом від реалізації, понесеними в зв'язку з цим витратами за період часу і виторгом від що надійшли і витрачених коштів за цей період часу. "Виторг від реалізації ніколи не збігається з надходженням коштів на підприємство. Витрати, віднесені на собівартість, не збігаються із сумами грошей, виплаченими постачальникам, працівникам, у бюджет і позабюджетні фонди, а також іншим кредиторам".

Література

1. Collins D.J., Montgomery C.A. Corporate Strategy: Resources and the
Scope of the Firm. Irwin.1997.

2. DeMarco T. Structured Analysis and System Specification . RY.: Yourdon
Press, 1988.