Судакова О.І.

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Економічна безпека є універсальною категорією, яка відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відносин на всіх рівнях, починаючи з держави й закінчуючи кожним її громадянином. Економічна безпека підприємства - це захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також здатність швидко усунути різноваріантні загрози або пристосуватися до існуючих умов, що позначаються негативно на його діяльності. Зміст цього поняття включає систему заходів, що забезпечують конкурентостійкість і економічну стабільність підприємства.

Широкий спектр проблем, з якими пов'язана економічна безпека підприємства, вимагає їхньої системної класифікації за такими видами (підприємствами): фінансова, інтелектуальна й кадрова, техніко-технологічна, політико-правова, інформаційна, екологічна, силова безпека. Для кожної підсистеми є свої параметричні оцінки-індикатори.

Структура функціональних підсистем економічної безпеки показана на рис. 1.

Рис. 1. Перелік функціональних підсистем економічної безпеки підприємства.

Основні функціональні підсистеми економічної безпеки підприємства такі.

1. Фінансова безпека - досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів.

2. Інтелектуальна й кадрова безпека - розвиток інтелектуального потенціалу підприємства, ефективне управління персоналом.

3. Техніко-технологічна безпека - рівень застосування технологій, що відповідають сучасним світовим аналогам щодо оптимізації витрат ресурсів.

4. Політико-правова безпека - правове забезпечення діяльності підприємства і дотримання чинного законодавства.

5. Інформаційна безпека - інформаційно-аналітичне забезпечення усієї діяльності підприємства.

6. Екологічна безпека - мінімізація забруднення довкілля.

7. Силова безпека - забезпечення фізичної безпеки працівників (керівників) підприємства і збереження його майна.

Усі перелічені підсистеми і їхні індикатори діють у тісному взаємозв'язку й взаємообумовленості. Так, якийсь імпульс із зовнішнього середовища може змінити стан однієї підсистеми безпеки на підприємстві та ніяк не зачепити інші підсистеми. Наприклад, зміна цін на енергоносії може дезорганізувати й навіть поставити на межу руйнації підсистему техніко-технологічної безпеки підприємства та водночас практично не спричинити негативних наслідків у інтелектуально-кадровій підсистемі. Це, звичайно, не означає, що зміна цін на енергоносії зовсім не відіб'ється на стані інтелектуально-кадровій безпеки підприємства, адже вона може викликати прогресивні зрушення у цій системі й практика західних країн засвідчує це. Так, енергетична криза примусила підприємців цих країн розробити й запропонувати ресурсозберігаючі технології.

Для боротьби з економічною небезпекою господарювання в країні діє система законів і законодавчих актів, які забезпечують і гарантують безпеку господарювання. З цією метою на підприємстві (організації) розробляють заходи з формування економічної безпеки, які вживаються в комплексі з виробничою програмою випуску продукції. Це в першу чергу: формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації, технології та устаткування); прогнозування та планування економічної безпеки за функціональними складовими; стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації); тактичне панування економічної безпеки за функціональними підсистемами; оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства (організації); здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки; узагальнююче оцінювання досягнутого рівня економічної безпеки. Здійснення зазначених заходів у комплексі може забезпечити відповідний рівень економічної безпеки підприємства.

Найбільший вплив на формування економічної безпеки підприємства має держава. Використовуючи прямі та непрямі методи втручання, вона регулює економічний і соціальний розвиток країни. Інтереси підприємства та держави не завжди збігаються. Їхнім спільним мірилом виступає економічна безпека. Проблема полягає у тому, щоб, створюючи базу для економічної безпеки держави, не завдавати шкоди інтересам підприємства.

У сучасному економічному житті України можна спостерігати як позитивні, так і негативні прояви державного регулювання. До позитивних можна віднести:

• стимулювання різних форм власності;

• прагнення наповнити ринок товарами;

• лібералізацію експорту;

• прагнення наблизити український ринок до цивілізованого;

• початок податкової реформи.

З огляду на можливе втручання держави в економіку підприємства, підвищення його економічної безпеки має включати такі аспекти:

• правову основу (закони, які регулюють правові відносини між державою та підприємством);

• кредитну й інвестиційну політику, яка б враховувала весь спектр потенціальних інвесторів;

• постійний розвиток ринку, в тому числі співвідношення монополій і дрібних виробників, конкурентів і партнерів;

• розвиток інфраструктури підприємства (банківської системи, аудиторської служби, інформаційної системи).

Конкретними кроками на шляху зміцнення економічної безпеки українських підприємств можуть бути:

• закриття низькорентабельних і збиткових підприємств;

• зміна системи оплати праці наукових кадрів;

• створення нових організаційно-виробничих структур;

• використання лізингу; активна участь у міжнародних виставках, семінарах;

• вдосконалення систем розрахунків; підвищення продуктивності праці;

• збільшення капіталовкладень у ресурсозбереження;

• стимулювання "ресурсного" напрямку НДДКР;

• застосування принципу дотримання критичних строків кредитування;

• створення інформаційного центру, щоб постійно мати відомості про борги підприємства й перекрити канали втрати інформації;

• створення в структурі інформаційного центру спеціальної групи фінансових працівників, яка б перевіряла податкові й інші обов'язкові платежі для виявлення можливої передоплати й надавала відомості про основні виробничі фонди, що мало використовуються, з метою їхнього можливого продажу;

• використання нових форм партнерських зв'язків;

• наближення рівня оплати праці до показників розвинутих країн;

• залучення робітників до управлінських функцій;

• підвищення кваліфікації працівників;

• розвиток соціальної інфраструктури підприємства;

• підвищення матеріальної відповідальності працівників за результати своєї праці.

У сучасних умовах складовою частиною комплексу заходів має стати програма конкретних дій, спрямованих на створення надійної економічної безпеки підприємства.