Секція : економічні науки; підсекція № 3
Ісаченкова О.Г, Шунькіна
Г.О.
ДонНУЕТ ім. М.І.Туган-Барановського
ПДВ: стан, проблеми та перспективи
Сучасна податкова система України об’єктивно потребує наявності в її складі надійного та стабільного джерела доходної частини бюджету. Одним із таких джерел є податок на додану вартість. Ось чому сьогодні на етапі кардинальних перетворень податкової системи України становлення та розвиток ПДВ в нашій державі є одним із актуальних питань.
Отже, мета статті – дослідження проблем і перспектив податку на додану вартість.
У Європі податок на додану вартість набув поширення у 50-х
роках ХХ століття. Комісія Європейського
союзу оголосила ПДВ однією із обов’язкових передумов членства в ЄС, що помітно
впливає на країни, які прагнуть такого членства, та сприяє підтримці цього податку
в інших державах. Але не можна сказати, що він однаково інтенсивно почав
застосовуватися у всіх європейських странах. Так, в Україні ПДВ був впроваджений у 1992
році замість чинних податків з обороту та з продажу і став головним непрямим податком. Податком на додану вартість,
який є універсальним акцизом оподатковується приріст ціни виробу у процесі його
виробництва або доробки на ціну, за якою матеріали чи послуги, які
використовувалися при виготовленні такого товару, були придбані у
фірм-постачальників.
Щороку в Україні третина доходів державного бюджету
формується за рахунок надходжень саме ПДВ. У бюджетоформуючих регіонах показники збору ПДВ також має позитивну
динаміку. Наприклад, в Донецькій області
у 2006 році надходження ПДВ зросли в 1,3
рази порівняно з 2005 р. і склали у структурі надходжень до бюджету більш ніж 33% при скорочені кількості суб’єктів підприємницької діяльності –
платників ПДВ [1].
Аналіз змін, унесених до Закону «Про податок на додану вартість» у 2005 р., свідчить, що завдяки ним було вирішено низку системних проблем, які перешкоджали ефективному адмініструванню податку. А саме:
- запроваджено норму, якою передбачено, що авансова оплата вартості товарів, які експортуються чи імпортуються, не змінює значення податкового кредиту або податкових зобов’язань платника податку – відповідно експортеру або імпортеру;
- удосконалено механізм відшкодування ПДВ шляхом запровадження єдиного порядку відшкодування як за операціями з експорту товарів, так і за операціями з постачання товарів на митній території України;
- обмежено право на отримання бюджетного відшкодування для
окремих груп платників, зокрема тих, що були зареєстровані як платники ПДВ менш
ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на
бюджетне відшкодування.
Це дало можливість протягом 2005
року значно поліпшити ситуацію із надходженням ПДВ до бюджету. Відбувся стрибок
фіскальної ефективності ПДВ від 4,8 %
2004 р. до 8,0 % у 2005 р. Внаслідок цього вона перевищила середній
рівень цього показника як у розвинених, так і у нових країнах – членах ЄС(
відповідно 7,5 і 7,9% ВВП). Суми ПДВ, заявлені до
відшкодування, зменшилися від 31,6 млрд. грн. у 2004 р. до 21,3 млрд. грн. у 2005 р., або на 32,4%. Це стало наслідком як
об’єктивних причин – зменшення частки експорту у ВВП та удосконалення порядку
бюджетного відшкодування, так і масштабів необґрунтованого завищення вимог на
відшкодування [2].
Однак, не дивлячись на позитивні тенденції в залученні коштів до держбюджету, існують вагомі недоліки застосування податку на додану вартість. Серед них : високий рівень ставки ПДВ стимулює інфляційні процеси і негативно впливає на наукоємні виробництва; відбувається прискорене витіснення з ринку слабких виробників; через списання боргу платників податків знизилися доходи бюджету, внаслідок чого зменшилися можливості відшкодування ПДВ з бюджетних коштів; велика кількість пільг з оподаткування (особливий клопіт викликає використання нульової ставки ПДВ для заохочення експорту сировини, що не стимулює високотехнологічне виробництво), що може сприяти перетворенню України на сировинний «придаток». Дані переваги і недоліки обумовлені особливостями функціонування механізму оподаткування ПДВ і підтверджують важливість його вдосконалення у напрямку підсилення позитивного регулюючого впливу на економічні процеси. Таким чином, доцільно було б провести реформування податку на додану вартість за слідуючими напрямами:
- створення необхідних передумов для запровадження податкової звітності в розрізі контрагентів в електронному вигляді;
- застосування нульової ставки податку виключно при здійсненні експортних операцій та недопущення її застосування при здійсненні операцій на митній території України;
- поетапного зниження ставки податку на додану вартість ( ставка податку на додану вартість вища за середній рівень, установлений у розвинутих державах – членах ЄС – 19,7%, та державах-нових членах ЄС- 19% ).
Світовий досвід та аналіз функціонування податкової системи в Україні, переконує, що найефективніше реформування ПДВ слід проводити комплексно. Отже, використання всіх вище зазначених напрямів, призведе до прозорості облікової звітності, рівномірного розподілу податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності, зменшення податкового навантаження, а також до збільшення доходів бюджету та держави в цілому.
Література:
1. Орлова В.А.// Реформирование налоговой системы Украины// Меркурий. – №3. – 2007 р. с. 45-46
2. Соколовська А.М. //Податкова політика в Україні у
контексті її впливу на розвиток економіки// Фінанси України. –№ 9. – 2006.
с.65-81.
Ісаченкова О.Г.
Шунькіна Г.О.
Наук. керівник Тришкіна В.В