Економічні науки. Секція 6. Маркетинг і менеджмент

Тарасенко С.І., Боюн О.В.

Дніпродзержинський державний технічний університет

Концепції вартісно-орієнтованого управління підприємством в системі контролінгу

Контролінг - це напрям практичної діяльності на підприємстві, який полягає в забезпеченні максимально ефективної реалізації всіх функцій управління. Актуальність його полягає в тому, що поставлена на достатньому рівні система контролінгу допомагає своєчасно та правильно оцінювати становище, що склалося на підприємстві, швидко реагувати на сформовані фактори зовнішнього середовища. Це дає можливість здійснювати планування дій і прогнозування основних показників діяльності підприємства, що підвищує ефективність його роботи.

В основу організації контролінгу можуть бути покладені різні концепції управління, зміст та пріоритети яких істотно відрізняються. Основними серед них є концепції, орієнтовані: 1) на систему обліку. Дана концепція передбачає переорієнтацію системи обліку із минулого на майбутнє, створення на базі облікових даних інформаційної системи підтримки управлінських рішень, пов’язаних із плануванням та контролем діяльності підприємства; 2) на управлінську інформаційну систему. Базується на створенні та впровадженні загальної інформаційної системи управління підприємством; 3) на систему управління з акцентом на планування та контроль або з акцентом на координацію [1, с.8].

За умови прийняття за основу концепції контролінгу з акцентом на планування та контроль в системі управління, одним із найважливіших в сучасних умовах стає вартісно-орієнтований підхід до управління, в основі якого лежить ідея забезпечення розвитку підприємства на основі росту його вартості. Відповідно, дослідження та оцінки вимагають розроблені на сьогодні вартісно-орієнтовані концепції контролінгу. До числа найбільш відомих з них належать наступні: концепція Раппапорта; концепція Коупленда/ Коллера/ Мурина; концепція Стерна-Стюарта; концепція Левиса.

Дослідження змісту концепцій вартісно-орієнтованого управління показує, що основне розходження між ними полягає в особливостях методик оцінки вартості, у той час як вихідні передумови й управлінські підходи приблизно однакові.

Методичні підходи до вибору критеріальних показників вартості, які використовуються в межах перерахованих концепцій, є різноманітними: від концентрації на вартості капіталу за декілька періодів у Раппапорта; одночасного використання вартості капіталу за один і декілька періодів у Коупленда/ Коллера/ Муррина, Левиса, до прив'язки тільки до одного конкретного періоду в Стерна-Стюарта. У той час як показники вартості за тривалий період розраховують насамперед на основі платежів (грошових потоків), показники рентабельності і надприбутку за період визначають на базі розрахункової чи балансової вартості (Стерн-Стюарт) [2].

Кожна з концепцій має свої переваги та недоліки у порівнянні з іншими. Так, в якості сильних сторін концепції Раппапорта може бути виділена практична спрямованість і інтеграція використовуваної в ній моделі акціонерної вартості в концепцію конкурентних стратегій. Слабкою стороною є занадто спрощена оцінка акціонерної вартості перед реалізацією стратегії, а також виключення результату використання витрат на залучення капіталу.

Найбільш відомою сьогодні є концепція Коупленда/ Коллера/ Мурина, сильна сторона якої полягає в комбінованому використанні і постійному балансуванні економічного прибутку, критерію, що легко розраховується, оцінки вартості в короткостроковому періоді і дисконтованого грошового потоку, критерію виміру і контролю вартості - у довгостроковій перспективі. Інша сильна сторона концепції - детальна процесна модель з численними методичними рекомендаціями щодо оцінки підприємства і використання результатів цієї оцінки. Позитивним є також наявність системи диференційованих показників для стимулювання менеджерів [3].

Вважається, що слабка сторона концепції Коупленда/ Коллера/ Мурина в тому, що коректування даних зовнішнього обліку при визначенні економічного прибутку не здійснюється, що приводить до перекручування результатів оцінки. Також існує небезпека орієнтації менеджерів на одержання короткострокового прибутку, оскільки стратегічні витрати, що ведуть у довгостроковому плані до додаткових грошових потоків, зменшують економічний прибуток.

Підхід Стерна-Стюарта відрізняється простотою його практичного використання, оскільки запропонований показник ЕVА (economic value added - економічної добавленої вартості) можна використовувати для оцінки економічної ефективності оперативних заходів і стратегічних проектів. Позитивно оцінюється і підхід до процесу впровадження EVA [4].

Концепція Левиса передбачає оцінку підприємства на основі методу СFRОІ, який представляє собою внутрішню процентну ставку, за якої дисконтований грошовий потік дорівнює дисконтованій залишковій вартості валових інвестицій. її слабкою стороною є можливість маніпулювання при коректуванні бухгалтерських даних, що може привести до труднощів при зіставленні значень даного показника різних підприємств. А також здійснення розрахунку на визначену дату на базі даних останнього періоду, неврахування майбутнього розвитку, сильно спрощене обчислення терміну використання та неамортизуємих активів, а також неприйняття до уваги таких інвестицій, як, наприклад, в освіту та рекламу, які не відображаються в активній частині балансу. Сильні сторони даного методу оцінки як вартісно-орієнтованого показника рентабельності: зменшення, бухгалтерських перекручувань і можливостей маніпулювання вибором методів оцінки і балансування, а також виключення впливу інфляції; висока кореляція між оцінними даними і дійсною ринковою оцінкою, що підтверджено на практиці.

Наведені підходи в системі вартісно-орієнтованого управління та методи оцінки вартості, покладені в їх основу, створюють підстави для розробки оптимального варіанту реалізації вартісно-орієнтованого управління в практичній діяльності підприємства. Основними принципами його реалізації мають стати наступні: визначення довгострокових пріоритетів функціонування підприємства (нарощування або збереження його вартості); вибір переважаючої концепції вартісно-орієнтованого управління, яку буде покладено в основу організації системи контролінгу; обґрунтування показника та методу оцінки вартості в системі контролінгу, який враховує особливості функціонування підприємства; формування системи факторів, що визначають вартість підприємства, та напрямків їх впливу; визначення факторів формування вартості, підлеглих діяльності кожного підрозділу підприємства, та формування системи їх звітних показників.

Таким чином, в умовах, коли вищою метою підприємства є його збереження і подальший успішний розвиток, доцільним є застосування вартісно-орієнтованих концепцій контролінгу. Найбільш успішний розвиток підприємства досягається при максимізації його вартості чи розрахункового результату з урахуванням реалізації інших матеріальних і соціальних цілей.

Впровадження управління, орієнтованого на вартість, повинне проходити у всіх підсистемах системи планування і контролю: цільового, стратегічного, оперативного, фінансово-економічного планування.

Література

1. Контроллинг как инструмент управлення предприятием / Е.А. Ананькина, С.В. Данилочкин, Н.Г. Данилочкина и др.; Под ред. Н.Г.Данилочкиной. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. - 279 с.

2. Хан Д., Хунгенберг Г. Пик. Стоимостно-ориентрированные концепции контроллинга: Пер. с нем. / Под ред. Л.Г.Головача, М.Л.Лукашевича и др. - М: Финансы и статистика, 2005. - 928 с.

3. Коупленд Т., Коллер Т., Мурин Д. Стоимость компаний: оценка и управление: Пер.с англ. -М.: Олимп-Бизнес, 1999.

4. Скотт М. Факторы стоимости: руководство для менеджеров по виявленню рычагов создания стоимости: Пер с англ. - М.: Олимп-Бизнес, 2000.-358 с.