«Економічні науки» / 7. Облік та аудит

Стус С.В.

Харківський державний університет

харчування та торгівлі

Вибір оптимальної форми випуску цінних паперів

Одним із першочергових заходів на шляху розвитку ринкової економіки України має бути забезпечення ефективної діяльності ринку цінних паперів. На сьогодні цінні папери стають невід’ємним елементом у господарській діяльності підприємств та альтернативним джерелом залучення інвестиційних ресурсів.

Відповідно до економічного визначення, цінні папери – це особлива форма існування капіталу поряд з його грошовою, виробничою та товарною формами. Її сутність полягає у відсутності самого капіталу у власника за наявності усіх прав на нього, що зафіксовано у формі цінних паперів, за умови, що права мають економічну (грошову) оцінку. Зазначимо, що цінні папери – це особливий товар, який має обіг на специфічному, власному ринку – ринку цінних паперів, але не мають ані майнової, ані грошової споживчої вартості, тобто вони не є фізичним товаром або послугою. Особливість цінних паперів полягає у тому, що виступаючи у ролі форми фіксації ринкових відносин вони є їх об’єктом.

Як і будь-яка економічна категорія, цінні папери мають відповідні ринкові характеристики: форму володіння, випуску, характер обігу і ступінь ризику вкладів.

В процесі діяльності суб’єктів господарювання одним з основних проблемних питань є складність у визначенні форми цінних паперів, що є найбільш вигідною для конкретного суб’єкта.

Відповідно до ст. 195 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів» від 10.12.1997р. №710/97-ВР цінні папери, обіг яких дозволено на території України, можуть випускатися у двох формах (рис. 1).

Рис. 1. Діючі форми цінних паперів.

Зазначимо, що спочатку усі цінні папери випускалися тільки у документарній формі. Проте, розвиток ринкових відносин призвів до появи нової форми їх існування – бездокументарної форми, що пов’язано, по-перше, з ростом кількості цінних паперів у обігу, перш за все це стосується акцій та облігацій (по іншим видам цінних паперів переважає документарна форма). По-друге, бездокументарна форма цінних паперів дозволяє прискорювати та здешевлювати її обіг у частині розрахунків, передачі від одного власника до іншого та зберігання.

Від обраної форми цінних паперів безпосередньо залежить необхідність взаємодії їх емітента (власника) з професійними учасниками фондового ринку. Моделі взаємодії учасників при документарній та бездокументарній формах мають різний вигляд (рис. 2, рис. 3).

Рис. 2. Взаємозв’язок при документарній формі цінних паперів

Рис. 3. Взаємозв’язок при бездокументраній формі цінних паперів

Вибір документраної форми дозволяє спростити модель, наведену на рис. 2 у випадку, коли власник не здійснює жодних операцій з цінним папером – виключається ланка «власник ціного папера» – «реєстратор ». Модель взаємозв’язку при бездокументарній формі не може бути спрощеною, тобто у разі прийняття рішення про випуск цінних паперів у бездокументарній формі емітент та власник повинен укладати договір на відкриття рахунку в цінних паперах (не можна виключити ланку «власник ціного папера» – «зберігач»). Вибір бездокументраної форми буде доцільним, якщо у майбутньому планується укладати угоду з цінними паперами на фондовій біржі або на організаційно оформленому позабіржовому ринку, адже документарна форма потребує від власників переведення таких паперів у бездокументарну форму, що призводить до значних витрат як часу, так і коштів.

Таким чином, не можна однозначно визначити, яка з форм цінних паперів є найбільш привабливою для емітента. У процесі вибору тієї чи іншої форми необхідно зважати на те, які операції планується провести з цінними паперами у майбутньому.

Література

1. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів» від 10.12.1997р. №710/97-ВР.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV.

3. Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджене рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р. № 60 зі змінами та доповненнями.