Економічні науки, 15

Державне регулювання економіки

ПРОБЛЕМИ ТА ПОДАЛЬШІ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙ В СУЧАСНИХ РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ КРАЇНИ

Шкуренко О.В., Откидач Т.,

Донбаський Державний Технічний Університет,

м. Алчевськ

Українська наука у 90-ті роки пережила достатньо складні події застою. Але на протязі останніх 10 років в сфері наукового та науково-технічного розвитку спостерігається значне поліпшення. Треба зауважити що, інноваційний розвиток країни – це не тільки розвиток науки або техніки. Це сукупне економічне та соціальне явище. І ось тому у статті доцільним буде розглянути проблеми, які пов’язані з розвитком інновацій в сучасних умовах господарювання та запропонувати можливі перспективи розвитку інноваційної системи України. Тому що сьогодні економіки провідних європейських країн будуються на знаннях та інформаційних технологіях.

Науково-технічний прогрес, визнаний у всьому світі в якості найважливішого фактора економічного розвитку, все частіше і у західній, і у вітчизняній літературі пов’язується з поняттям інноваційного процесу [1].

Не має країни, де б економічне змагання за лідерство на світових ринках не пов’язувалося б з інноваціями. А України інноваційний виклик стосується ще більше. Адже створити, особливо утримати, національні конкурентні переваги, реалізувати їх в економіці глобального ринку можливо лише шляхом впровадження інноваційної моделі розвитку. Інвестори все частіше звертають свої погляди за кордони Європейського Союзу. І ось тут, як ніколи, Україна повинна бути напоготові використати інвестиційний шанс, підвищити конкурентоспроможність з тим, щоб скористатись новими можливостями, пов’язаними з розширенням ЄС.

Однак останнім часом проблемним питанням стало економічне зростання в інноваційній системі країни. Треба зауважити, що дослідженню шляхів і проблем інноваційного розвитку економіки присвячені наукові праці українських учених, а саме В. Александрова, О. Амоши, Ю. Бажал, В. Геєць, М. Долішний, Е. Лапко, Ю. Макагон [3].

В українській економіці залишаються серйозні проблеми, які гальмують процес подальшого зростання, серед них:

1) інноваційна діяльність в Україні знаходиться в стані кризи: спостерігається зниження інноваційної активності підприємств. За статистичними даними тільки 11,2 % підприємств у 2006 року займалися інноваціями, а упроваджували інновації 10 % підприємств. Якщо порівняти, наприклад, з 2003 роком, то тоді 15,1 % підприємств займалися інноваціями, а упроваджували 11,5%. Обсяг реалізованої інноваційної продукції у 2006 році становив усього 6,7 % від загального обсягу промислової продукції [4]. Ці події могли бути викликані нестабільністю в економічному, політичному, соціальному житті країни останнім часом;

2) обмежене фінансування наукової діяльності та ускладнений доступ інноваторів до фінансових ресурсів. Це свідчить про те, що науковцям, які займаються науково-технічними розробками дуже складно отримати потрібні кошти, тому що у країни доволі слабка фінансова, законодавча і організаційна база підтримки інноваційної діяльності;

3) надмірна бюрократизація організації підприємницької діяльності, складність отримання дозволів, а це негативно позначається на іміджі та інвестиційній привабливості України;

4) незавершеність податкової реформи, тобто існує значна кількість необґрунтованих податкових галузевих пільг, що руйнує конкурентне середовище, проблеми з адмініструванням та відшкодуванням ПДВ.

Нині урядовцями, вченими та практиками проводиться значна робота з усунення таких тенденцій в контексті виконання завдання Президента України щодо впровадження в життя протягом десяти років нової інноваційної моделі розвитку економіки України відповідно до Стратегії економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 роки «Шляхом європейської інтеграції».

Основними перспективами сучасної інноваційної перебудови є:

завершення формування стабільної нормативно-правової бази, що буде рівною для всіх інвесторів та інноваторів;

концентрація фінансових та інтелектуальних ресурсів для розвитку перспективних технологічних напрямків та інноваційних проектів, які забезпечують один з вирішальних впливів на конкурентоспроможність і підвищують ефективність економіки;

розвиток інноваційної інфраструктури;

побудова системи взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

створення системи інноваційних програм для реалізації пріоритетів інноваційного розвитку;

формування позабюджетних джерел підтримки інноваційної діяльності, за рахунок більш прибуткових підприємств, або кредитних ресурсів з фінансового ринку;

комерціалізація результатів наукових досліджень, створення і інститутах Національної академії наук України підрозділів з трансферту технологій;

формування ефективного внутрішнього ринку високих технологій.

Також важливим аспектом структурно-іннноваційної перебудови є визначення та реалізація пріоритетів розвитку і стимулювання процесів структурних зрушень у регіонах: стимулювання залучення інвестицій у ключові сектори економіки регіонів, підтримка малого й середнього бізнесу, формування міжрегіонального інноваційного ринку, створення умов для функціонування територіально-галузевих виробничих систем, які є потужним інструментом для стимулювання регіонального розвитку та ін. [2]

Таким чином, можна зробити наступні висновки – інноваційна діяльність держави на даний момент знаходиться у достатньо кризовому стані, це може бути викликано нестабільністю політичного життя в Україні. А як результат – криза економіки та її низька конкурентоспроможність серед інших країн світу.

Ось тому державі треба зробити глобальні перебудови в економіці. А для цього необхідно: модернізувати систему освіти, перепідготовки та підвищення кадрів, розвивати систему позабюджетного інвестування та страхування інноваційної діяльності, формувати внутрішній та зовнішній інноваційні ринки, створювати мережі інноваційної діяльності та стимулювати процеси інноваційних зрушень в регіонах та ін. Це дозволить досягти ефективної інноваційної системи країни, яка свою чергу покращить конкурентоспроможність економіки України серед інших держав світу.

Література:

1. Наджафов З. Некоторые аспекты государственной инновационной политики в промышленно развитых странах / З. Наджафов // Економіст. – 2006.-№6.с.54-56

2. Деркач М. Структурно-інноваційна перебудова економіки України: проблеми, пріоритети та перспективи розвитку/ М. Деркач // Економіст. – 2004. - №5. с. 12-14

3. Денисюк В. Інноваційна активність національної економіки: вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка / В. Денисюк// Економіст. – 2005. - №8. с. 45-49

4. http: // ukrstat.gov.ua