Дугієнко Н.О.

Запорізький національний університет

АМОРТИЗАЦІЯ ЯК ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РЕСУРС ВІДНОВЛЕННЯ ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ

Сьогодні в економіці зберігається застаріла виробнича база, продовжується моральне та фізичне старіння засобів праці, яке зумовлює подальше падіння конкурентоспроможності вітчизняного виробництва. Все це вказує на необхідність підвищення рівня інноваційного розвитку промислового комплексу, який повинен забезпечити економічний розвиток країни в цілому. При цьому необхідно розв’язати дві проблеми. Перша полягає в тому, що підприємства повільно змінюють номенклатуру устаткування, яке випускається, не забезпечують потреби у передовій техніці. Друга – у відсутності достатнього фінансування, бо аналіз інноваційної активності промислових підприємств показав, що серед факторів, які гальмують інноваційну діяльність, першу позицію (89% обстежених) займає відсутність фінансування (високі кредитні ставки банківських установ – 44%, значні витрати, що пов’язані з нововведеннями – 39%, недосконалість законодавчої бази в податковій сфері - 37%, труднощі з сировиною – 32%) [1].

Тому за ринкових відносин важливого значення набуває вибір оптимальної структури джерел фінансування відтворення й оновлення основного капіталу. Відомо, що таке фінансування може здійснюватися за рахунок: залучених коштів, позичкових коштів та власних джерел. Цей поділ базується на принципах системного підходу з метою максимального наближення до реалій економічних відносин, а структура джерел фінансування формується залежно від багатьох чинників, зокрема: оподаткування доходів підприємств; темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності; структури активів підприємств; стану ринків капіталу; відсоткової політики комерційних банків, тощо.

Переміщення інвестиційної діяльності із централізованих джерел до децентралізованих привело до зменшення інвестиційних коштів суб’єктів підприємницької діяльності. І тепер головним джерелом здійснення реальних інвестицій стають власні кошти підприємств (в основному прибуток і амортизаційні відрахування). Згідно з статистичними даними, основним джерелом надходження інвестицій в основний капітал у І кварталі 2006 року, як і у попередні періоди, залишаються власні кошти підприємств – 62,0% (від загального обсягу інвестування). Частка коштів державного і місцевих бюджетів становила 8,7%. За рахунок кредитів банків та інших позик освоєно 12,5% загального обсягу капітальних інвестицій, коштів іноземних інвесторів – 2,8%, коштів вітчизняних інвесторів – 1,6% [2].

Отже основну увагу потрібно приділити використанню таких джерел фінансування як власні ресурси підприємств, серед яких найбільша частка припадає на амортизаційні відрахування, оскільки сьогодні, зважаючи на фінансовий стан підприємств України, не можна робити акцент на прибуток як основне джерело техніко-технологічного розвитку. Спираючись на досвід розвинених країн і прогнози експертів [3], можна вказати що роль нерозподіленої частини прибутку в джерелах фінансування буде зростати, але не досить суттєво.

Таким чином, перевагу в процесі самофінансування технологічного розвитку потрібно надати іншому джерелу – амортизаційним відрахуванням. Саме підвищення ролі амортизаційних відрахувань як неоподаткованої частини створеного продукту є одним із тих заходів інвестиційної політики держави, що впливають на інтереси потенційних інвесторів і регулюють процес капіталовкладень у всіх виробників. Отже, у період переходу економіки до ринкових відносин підвищується значення амортизації як джерела відтворення основного капіталу, що обумовлено впливом науково технічного прогресу, змінами у формуванні структури капітальних вкладень, прискоренні морального спрацювання, переглядом норм амортизаційних відрахувань у бік збільшення, розширення прав підприємств у використанні нарахованих сум амортизації. Тому з метою інтенсифікації відновлюваних процесів у науково-технічній сфері держава проводить гнучку амортизаційну політику.

Але на сьогоднішній день законодавча і нормативно-методична база, яка регулює систему амортизації активів не спирається на довгострокову концепцію реформування амортизаційної політики і не підготовлена для практичного використання. Вона більше відпрацьована з позиції оподаткування і приватизації, а не з позиції відтворення основного капіталу. Тому амортизаційна політика сьогодні не сприяє, а протидіє накопиченню реноваційних ресурсів і порушує на підприємствах фінансову базу для створення капіталу як основу досягнення позитивної економічної динаміки і економічного росту. Причину зменшення обсягів амортизаційних відрахувань деякі економісти пов’язують з трансформаційними перетвореннями економіки України. Але слід зазначити, що ринкова переорієнтація взагалі не веде до формування ефективної моделі капіталоутворення автоматично. Досвід країн, що спираються на розвинені традиції та сталий досвід підприємництва, засвідчує, що періоди економічного занепаду, як правило, супроводжуються затуханням інвестиційної діяльності, а її пожвавлення на стадії стабілізації

Таким чином, для України в умовах перехідної економіки однією з задач державного регулювання є створення сприятливих умов для збереження, технічного переозброєння і подальшого розвитку матеріально-технічної бази виробництва, найважливішою складовою якої є основний капітал. Успішне оновлення технічної бази виробництва значною мірою залежить від виваженої амортизаційної політики, що впливає на формування економічних умов відтворення виробничого апарату.

Література.

1.Рихтюк В.Л. Інноваційне підприємництво як складова сталого економічного зростання // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - №10. – с.135-142.

2. Офіційний сайт Державного комітету статистики. www.ukrstat.gov.ua.

3. Мар’єнко А.В. Концептуальні особливості інвестиційної політики. С.641-659 / Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку/ За ред. Акад. НАН України В.М.Геєця. – К.: Ін-т економ.прогнозув.; Фенікс, 2003. – 1008с.