Гнєдков А.В.,Гришко Н.В.

Донбаський державний технічний університет

Сучасний стан конкурентоспроможності вугільної продукції в Україні

Конкуренція – одна з головних рис народного господарства. Саме вона створює умови для розробки і створення нових товарів і послуг.

В умовах, що склалися у вугільної промисловості лише конкурентоспроможність гарантує виживання вугільних підприємств на внутрішньому, і на зовнішньому ринках [1].

Після адміністративно-командної системи управління вугільна промисловість ніяк не може пристосуватися до ринкових умов.

Лібералізація ціноутворення, що проводиться, унаслідок високих витрат виробництва, характерних для переважної більшості шахт України, приводить до підвищення цін на вугілля, які, як правило, перевищують рівень світових цін, зокрема вартість палива, що імпортується. Як наслідок, багато шахт при входженні України у відкритий світовий ринок не зможуть витримати жорсткої конкуренції з імпортним вугіллям [2].

В той же час з переходом до ринкових відносин і збільшенням об'ємів видобутку вугілля вугледобувні підприємства матимуть можливість поставляти свою продукцію на експорт [3]. Це зажадає знання механізму ціноутворення для вугільної продукції на світовому ринку і розробки методичних рекомендацій оцінки вугілля (вугільній продукції) шахт Донбасу в марочному розрізі в зіставленні з світовими цінами. Для цього слід вирішити ряд завдань, найважливішими з яких є:

- аналіз існуючої системи показників застосування світових цін на вугільну продукцію;

- розробка механізму (методики) перерахунку світових цін по зіставних марках вугілля;

- вибір показників і механізму перерахунку світових цін на рядове вугілля;

- аналіз зіставлення рівня цін (точніше, вартості у споживачів) на українське вугілля порівняно з тим, що імпортується з Росії, Казахстану і Польщі.

Кризовий період в Україні характеризується рядом взаємозв'язаних і в той же час істотних різних процесів. Одні з них породжені розвалом радянського союзу, зміною інститутів державної влади і трансформацією економіки до ринкового типу. Інші — активізацією глобальних процесів світового розвитку, що характеризуються різким прискоренням темпів інтернаціоналізації всіх сфер, і в першу чергу економіки. Внаслідок цього відбулося посилення взаємозалежності національних держав і регіонів і поступове об'єднання їх в якусь систему із загальними для всіх правилами і нормами. При цьому слід зазначити, що темпи зростання цієї залежності останніми роками значно випереджають внутрішньоекономічне зростання.

Не дивлячись на те, що українська економіка останніми роками характеризується певною стабільністю і поступальним розвитком, вугільна промисловість, починаючи з 1991 року, знаходиться в стані важкої кризи, обумовленої в основному двома чинниками — складними горно-геологічними умовами відробітку запасів вугілля і «старінням» шахтного фонду галузі, викликаного хронічною відсутністю коштів на капітальне будівництво і модернізацію виробництва [4].

Вугільна промисловість України є збитковою. Вона відноситься до тих галузей, які постійно отримують державну фінансову підтримку по трьом напрямам: дотації на собівартість, капітальні вкладення і витрати на реструктуризацію.

Як основні шляхи виходу галузі з кризи розглядаються:

— лібералізація вугільного ринку і встановлення економічно обґрунтованих цін;

— залучення недержавних інвестиційних ресурсів за рахунок приватизації, оренди, концесій, організації спільних підприємств і т.д.

Сьогоднішні ціни на вугілля не відображають ні витрат на його виробництво, ні вартості альтернативних джерел енергії. Виробничі витрати говорять про потенційну конкурентоспроможність вітчизняної вугільної промисловості.

Виходячи з реальної оцінки стану вугільної промисловості і значних обмежень в бюджетному фінансуванні відбудеться істотне коректування механізму субсидування, надання пільг і дотацій вугільним підприємствам.

Важливим завданням, що стоїть перед галуззю, є пошук ефективного власника вугільних підприємств. Одним з інструментів, здатних підвищити конкурентоспроможність і ефективність роботи підприємств, є приватизація. Проте, як показує досвід приватизованих підприємств різних галузей економіки, зміна власника не гарантує поліпшення економічних показників діяльності об'єкту.

Перелік посилань

1. Управління конкурентоспроможністю: Навчальний посібник. – К.: Зовнішня торгівля, 2003. – 304 с.

2. В.М. Гранатуров, В.М. Осипов. Удосконалення системи визначень у сфері конкурентоспроможності // Економіка промисловості. – 2005. - № 3. – с. 143-151.

3. В. В. Рыбалко, Д.Д. Чейлях. Влияние интеграционных процессов на конкурентоспособность угольной отрасли Украины // Прометей. – 2004. - № 2. – с. 160-162.

4. Л.Н. Рассуждай, Е.Н. Братков. Установление конкурентоспособности украинских углей на мировом рынке // Фінанси промисловості . – 1999.- № 3. – с. 156-165.