Економічні науки/14. Економічна теорія

Шевчук В.О.

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Україна

Об'єктивні умови інтеграції українського та

європейського освітніх ринків

19 червня 1999 року в місті Болонья міністрами освіти 29 європейських країн була підписана “Декларація про європейський простір для вищої освіти”. Основна мета програми дій, початок якій і поклала Болонська декларація – “створення загальноєвропейського простору вищої освіти для підвищення мобільності громадян на ринку праці і посилення конкурентноздатності європейської вищої освіти”.

19 травня 2005 року Україна також підписала Болонський протокол і, таким чином, ввійшла в освітній простір.

В цих умовах все більшої актуальності набуває проблема інтеграції українського та європейського освітніх ринків. Така потреба обумовлена кардинальними перетвореннями в освітньому процесі, які пов’язані, перш за все, з входженням України в Болонський процес, де якісні параметри освіти диктує ринок і потреби розвитку економіки.

Перш ніж розглядати проблему інтеграції освітніх ринків України і Європи, зупинимося на визначенні поняття освітнього ринку.

Освітній ринок є системою товарно-грошових відносин, які виникають між продавцем та покупцем з приводу купівлі-продажу специфічного освітнього товару. Можемо зазначити, що товаром на освітньому ринку виступають: освітні послуги, які надають навчальні заклади, інновації, які здійснюються в сфері освіти і науки, інтелект як здатність мислення, раціонального пізнання, а також продукти інтелектуальної праці.

Щодо інтеграції, то “Радянський енциклопедичний словник” дає наступне визначення цього поняття. Інтеграція – (лат. іntegratio – відновлення, від integer - цілий), 1) поняття, яке означає стан пов’язаності окремих частин системи в ціле, а також процес, який веде до такого стану, 2) процес зближення і зв’язку.

Інтеграцію українського та європейського освітніх ринків можна визначити як їх зближення, взаємодоповнення, взаємозастосування і переплетіння всіх їхніх структур. На сьогоднішній день відбувається як входження українського освітнього ринку в європейський, так і навпаки, європейського в український.

Наприклад, в Україні вже декілька років існує польський Інститут теології імені Томи Аквінського, в якому викладають як українські, так і польські викладачі.

В Словаччині створена Вища педагогічна школа, куди за обміном їздять навчатися студенти філологічного факультету НПУ імені М.П.Драгоманова.

Приклад кооперації наводить в своїй статті в газеті “Освіта” декан філологічного факультету того ж університету Висоцький А. Він говорить про те, що в Естонії викладачами НПУ здійснюється навчально-методична допомога викладачам української мови в середніх навчальних закладах.

Київський національний університет культури і мистецтв створює свій філіал в Польщі і в Латвії.

До інтеграції освітніх ринків також відносимо входження України в Болонський процес і виконання вимог Болонської конвенції навчальними закладами. Так, в Україні найбільш ефективно в цьому полі працює Київський національний економічний університет, який практично перейшов на нові умови викладання і здійснення навчального процесу.

Важливою умовою інтеграції українського і європейського освітніх ринків виступає конкурентноздатність освітніх послуг на цих ринках. Конкурентноздатність навчального закладу – це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентноздатних освітніх товарів і послуг. Конкурентноздатність освітнього товару – сукупність його властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованого на освітньому ринку аналогічного товару. Тобто це здатність освітніх послуг одного навчального закладу мати якісь вагомі переваги над освітніми послугами, які надають інші навчальні заклади (як вітчизняні, так і зарубіжні).

Зазначимо, що підвищення конкурентноздатності освітніх послуг можливо досягти лише за умови випуску кваліфікованих кадрів. Зрозуміло, що інтеграція ринків освіти сприяє підвищенню рівня професійної підготовки випускників. Цьому сприяє обмін студентами, входження України та країн Європи до Болонського процесу, а точніше виконання вимог Болонської конвенції, зростання ролі і розвиток системи дистанційного навчання.

Дистанційну освіту називають процесом розповсюдження освітніх послуг в місця, розташовані поза навчальним приміщенням, закладом чи центром, чи в інші навчальні приміщення або центри, при цьому використовуючи відео, аудіо, комп¢ютерні, мультимедіа комунікації. Отже, введення форми дистанційного навчання дозволить тим, хто навчається, отримувати якісний освітній продукт незалежно від відстані, забезпечити єдині вимоги до якості освіти. До того ж однією з характерних ознак дистанційного навчання є інтернаціональність - експорт і імпорт світових досягнень на ринку освітніх послуг.

Висновок. Україна все більше інтегрується в світову економіку і в Європу, тому логічно, що відбувається інтеграція ринків України і країн Європи (безпосередньо такого різновиду ринку як освітній). Причому, як зазначалося раніше, крім того, що український освітній ринок інтегрується в європейський, відбувається і зворотній процес інтеграції європейського освітнього ринку в український, адже в Україні освіта завжди була на високому рівні, багато відомих вчених, які на сьогодні працюють за кордоном, є українцями.

Сьогодні більша частина ВНЗ України є учасниками інтеграційного процесу і учасниками реалізації Болонського процесу.

Отже, умовами інтеграції українського і європейського освітніх ринків є:

- створення Україною навчальних закладів (їхніх філіалів) на території інших країн і, навпаки, заснування в Україні ВНЗ іншими країнами,

- підвищення конкурентноздатності освітніх послуг, шляхом випуску кваліфікованих кадрів,

- розвиток системи дистанційного навчання,

- обмін освітніми послугами, досягненнями і надбаннями в сфері освіти,

- обмін студентами,

- входження країн Європи і України в Болонський процес.

Література:

1. Карпенко Н.В., Дробиш Л.В. Формування конкурентного середовища регіонального ринку освітянських послуг // Регіональні перспективи. – 2000. - №2-3. – С.386-389.

2. Педченко А.П. Рынок общеобразовательных услуг // Экономика и управление. – 2001. - № 2. – С.4-6.

3. Педченко А.П. Формы конкурентной борьбы при подготовке специалистов // Экономика и управление. – 2000. - № 1. – С.17-19.

4. Советский энциклопедический словарь / Научно-редакционный совет: А.М. Прохоров (пред.). – М.: «Советская энциклопедия», 1981.