Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Лебединець Т.М.

Харківське медичне училище

НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА ВИКЛАДАЧІВ

ЯК ЗАСІБ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Важливим компонентом професійної діяльності викладачів є науково-дослідна діяльність, яка спрямовує їх творчий пошук на розробку нових теоретичних концепцій, ефективних методик і освітніх технологій тощо. Впровадження результатів науково-дослідної діяльності викладачів у практику вищого навчального закладу дозволяє піднімати рівень професійної підготовки майбутніх фахівців на якісно новий рівень. Як відомо, в сучасних умовах функціонування вищої школи викладачі мають значні можливості для проведення науково-дослідної роботи. Але для її грамотного проведення педагог повинен засвоїти необхідні для цього знання й вміння. Так, він має чітко усвідомити сутність і специфіку такої роботи, засвоїти вимоги до її організації, методи проведення педагогічних досліджень і т.ін.

Як відомо з наукової літератури, наукове дослідження є специфічною формою системного й цілеспрямованого вивчення визначеного об’єкта, в якому використовуються наукові засоби та методи й яке завершується формування нового знання щодо цього об’єкта [1, с. 17]. Поняття „експеримент” має латинське походження (від лат. expermentum), що у перекладі означає „проба”, „досвід”. Педагогічний експеримент – це науково поставлений дослід щодо цілеспрямованого перетворення педагогічного процесу чи іншого педагогічного явища у чітко визначених умовах. Педагогічний експеримент є одним із основним методом педагогічних досліджень.

Зрозуміло, що обрані методи будь-якого наукового дослідження мають бути завжди адекватними об’єкту дослідження. Однак науковці (І. Підласий [2], Б. Тевлін [3] та ін.) звертають увагу на те, що в цьому плані педагогічні процеси як об’єкт дослідження мають свої специфічні особливості. По-перше, важливо відзначити неоднозначність протікання цих процесів. Дійсно, результати навчання й виховання молоді залежать від значної кількості факторів, які одночасно впливають на хід реалізації цих процесів. Іноді достатньо змінити деякі з них, щоб отримати принципово інші результати. Отже, схоластичний характер педагогічних процесів значно ускладнює їх вивчення й обмежує можливість використання деяких наукових методів дослідження, як широко використовуються в інших галузях наукового пізнання. По-друге, педагогічні процеси характеризуються своєю неповторністю. Педагог-дослідник, на відміну від дослідника в галузі природничих наук, не може претендувати на багатократне повторення умов експерименту, в якому б зберігалися всі сутнісні параметри без змін. Він має справу з живими людьми, які майже в однакових умовах під впливом неочікуваних зовнішніх впливів можуть поводитися зовсім по-різному. Тому під час формулювання своїх висновків педагог-дослідник має бути дуже коректним і усвідомлювати певну відносність отриманих результатів. По-третє, будь-яка експериментальна робота в галузі педагогіки має обов’язково відповідати провідним санітарно-медичним і етичним нормам. Головною заповіддю для педагога-дослідника, як і для лікаря, має бути така: „Не нашкодь!” Щоб частково компенсувати несталість педагогічних явищ, науковці пропонують досліднику багатократно повторювати хід експерименту. І тільки на основі глибокого вивчення й аналізу отриманих даних він має моральне право формулювати в усередненій, узагальненій формі власні висновки експериментальної роботи.

На думку О. Онуфрієвої, для забезпечення високого теоретичного й методичного рівня науково-дослідної роботи викладачі також повинні засвоїти такі вміння: 1) виявляти скриті зв’язки й педагогічні закономірності; 2) знаходити нове у психолого-педагогічних явищах; 3) правильно вживати існуючі наукові поняття, користуватися загальноприйнятою термінологією, чітко описувати факти й явища; 4) групувати споріднені фактори за їх суттєвими ознаками згідно із загальнонауковими правилами; 5) проводити системний аналіз факторів і явищ; 6) передбачати можливі зміни досліджуваних процесів, тенденцій розвитку [1, с. 17].

Досліднику також важливо чітко з’ясувати, якого типу та рівня експеримент він збирається проводити, оскільки від цього значною мірою залежить його підготовка й організація. Так, науково-дослідний експеримент передбачає отримання дослідником нових наукових знань, підтвердження (чи заперечення) істинності певного положення чи ефективності методичного прийому тощо. Науково-практичний експеримент має на меті на основі вже отриманих викладачем чи групою педагогів знань з проблеми дослідження забезпечити їх практичне застосування. За рівнем значущості для науки педагогічний експеримент має такі рівні: 1) експериментальна апробація нових підручників, навчальних моделей, нових інноваційних технологій, навчальних програм тощо, тобто передбачається внесення суттєвих змін в організацію й зміст педагогічного процесу; 2) вдосконалення вже існуючих методів і методик навчання студентів, способів організації їх діяльності з традиційним змістом навчального матеріалу, тобто передбачається вдосконалення вже відомих методів і прийомів роботи.

Вважаємо, що участь викладачів у науково-дослідній роботі є обов’язковою умовою для їх професійного зростання, підвищення ефективності і результативності їх педагогічної діяльності.

Література:

1. Онуфрієва О. Науково-дослідна робота як складова професійного зростання педагога-новатора // Імідж сучасного педагога: Розвиток управлінського потенціалу керівника. – 2006. – № 3-4 (62-63). – С. 17-21.

2. Подласый И.П. Педагогика. – М.: Просвещение: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1996 . – 432 с.

3. Тевлін Б.Л. Професійна підготовка вчителів. – Х.: Вид. група „Основа”, 2006. – 192 с.