Миколаєнко А. Є.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницького державного

педагогічного університету імені Григорія Сковороди»

Забезпечення наступності змісту трудової підготовки

учнів 5 - 9 класів як один із дидактичних принципів навчання

Дидактичними принципами вважають керівні положення, на основі яких будується навчальний процес у школі.

У школі запроваджено ряд дидактичних принципів науковості, наочності, свідомості і активності та інше.

Систему вбачають тут у тому, що, розв’язуючи будь-яке завдання, треба одночасно враховувати ряд дидактичних принципів і створювати умови для їх здійснення.

Принцип навчання, відображаючи один історичний аспект процесу навчання, стає підгрунтям для формулювання правил навчання.

Правила навчання залежать від принципу навчання, конкретизують його реалізації. Вони мають чітко окреслений характер практичних вказівок, якими користуються в контректній ситуації [5, с.110].

Принципи навчання (дидактичні принципи) - основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної ситуації [5, с.110].

Дидактичні принципи єдині для всіх навчальних предметів, проте застосування їх у кожному конкретному випадку має свої особливості [4,с.47].

    Основним принципом сучасної освіти є її безперервність. Концепція безперервної освіти представляє її як процес цілеспрямованого освоєння, що не припиняється, людиною соціокультурного досвіду. «Освіта через усе життя» – комплекс формальних і неформальних видів освіти, що дає можливість кожній людині на будь-якому етапі свого життя здобувати необхідні їй знання, уміння, навички.

   Побудова системи безперервної трудової освіти пов’язана з багатьма проблемами. Глибокі політичні, соціально-економічні зміни, характерні для сучасного українського суспільства, зачіпають й освітню галузь. Соціальні трансформації сприяли зміні ціннісних установок освіти в суспільстві – сьогодні постійне відновлення знань стає основним фактором конкурентноздатності як окремої людини, так і держави в цілому. Розвиток змісту трудового навчання є обов'язковою умовою розвитку суспільства і держави [3, с. 6].

    Однак становлення безперервної освіти зіштовхується з багатьма проблемами, зв'язаними з економічними труднощами, інертністю системи управління, не розробленістю методології. Так, незважаючи на численні теоретичні розробки, нереалізованим залишається забезпечення наступності дошкільного та шкільного трудового навчання.

Наступність – необхідна умова забезпечення інтегративного характеру, цілісності процесу і результатів трудового навчання, реалізації його змісту. Наступність – поняття діалектики. У великому енциклопедичному словнику дається наступне визначення її сутності: «наступність, зв'язок між явищами в процесі розвитку, коли нове, знімаючи старе, зберігає в собі деякі його елементи. Наступність є один із проявів діалектики заперечення заперечення і закону переходу кількісних змін у якісні. Наступність носить об'єктивний і загальний характер, виявляючись у природі, суспільстві і пізнанні. На принципі наступності засновані всі соціальні інститути навчання і виховання».

Проблемами наступності навчання займалися як українські так і російські методисти, педагоги і психологи, серед яких: Б. Г. Ананьєв, В. С. Безрукова, О. К. Бушля, Гордійчук О. Б., С. У. Гончаренко, Р. С. Гуревич, О. С. Дубинчук, А. А. Киверялг, В. А. Козаков, Ю. А. Кустов, І. Я. Лернер, В. М. Лихач, В. М. Мадзігон, М. І. Махмутов, Н. Г. Ничкало, В. Г. Онушкіна, П. І. Підкасистого, О. Ю. Пінаєа, А. В. Усова, Л. Д. Хромова, Г. М. Цибульська та інші.

  Ще Я.А. Коменський кожне нове знання учнів розглядав як результат поетапного збільшення до наявному вже у свідомості знань: «Усі заняття повинні розташовуватися таким чином, щоб наступне завжди ґрунтувалося на попередньому, а попереднє зміцнювалося наступним... Наукові знання всього життя повинні бути так розподілені, щоб складати одну енциклопедію, у якій усі повинно випливати з загального кореня і стояти на своєму власному місці» [1, с.190].

А.І. Андріянчик, С.М. Годник, Ю.А. Кущів, В.Н. Ревтович визначають наступність як загальнопедагогічний принцип організації навчально-виховного процесу. Наступність найчастіше пов'язується з принципом систематичності і послідовності: послідовність визначає порядок, строге чергування ланок і етапів навчально-виховного процесу, а наступність передбачає внутрішні зв'язки етапів, характер реалізації послідовності. Сутність наступності полягає в «установленні зв'язку між минулої, сьогоденням і майбутнім у процесі безперервного одержання, розширення, поглиблення і розвитку знань і умінь на більш високій науково-практичній основі». Забезпечення наступності в безперервному утворенні сприяє внутрішній підготовці до переходу від однієї ступіні особистісного розвитку до іншої [2, с.86].

Таким чином, сучасних соціальних умовах реалізація наступності як цілеспрямованої роботи з усіх напрямків, що забезпечують усебічний розвиток особистості, сприяє більш повному розкриттю потенціалу учнів, можливості вибудовування індивідуальної освітньої траєкторії і, в остаточному підсумку, сприяє їхньої професійної орієнтації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Климов Є.А. Психологія професійного самовизначення. – М., 1986.- 405с.

2. Коменський Я.А. Велика дидактика. Обрані педагогічні твори. – М., 1995.-515с.

3. Пряжников Н.С. Професійне й особистісне самовизначення. – М., 1996.-328с.

4. Тхоржевський Д.О. Методика трудового навчання. – К.: - Вища школа, 1973. – 350 с.

5. Фіцула М.М. Педагогіка - К.: Академія, 2002.- 528 с.

8.05.2007 р. _________________ Миколаєнко А. Є.