Кіяшкіна Ю. А.

Дніпропетровський університет економіки та права

Індивідуальний підхід у навчанні іноземним мовам студентів немовних спеціальностей

В умовах бурхливого розвитку міжнародних відносин у сфері економіки, політики, науки та культури все більше і більше вузів додають іноземну мову до навчальної програми немовних спеціальностей. Однак на шляху втілення цієї мети постають певні перешкоди.

По-перше, успіх навчання іноземної мови залежить не тільки від професійного рівня викладача, але й від професійно значущих особистісних якостей педагога. Кожна професія має свій перелік професійно важливих та недопустимих якостей. Дуже часто випускники лінгвістичних факультетів, які навчались викладацькій діяльності працюють у якості перекладачів, і, навпаки, майбутні перекладачі реалізують себе як педагоги. Однак цим двом професіям притаманні не лише спільні, а й певні відмінні риси. Відсутність ключових професійно важливих якостей педагога (комунікабельність, уміння зберегти позитивні особистісні стосунки в процесі вирішення конфліктів, гнучкість, емоційна стабільність та рефлексивність) обов’язково зашкодить ефективній реалізації навчального процесу.

По-друге, оскільки процес навчання є двостороннім, певні проблеми викликані самими студентами. На відміну від студентів-лінгвістів, які обирають іноземну мову як основну спеціальність та приділяють їй максимум уваги, студенти немовних спеціальностей часто не бачать сенсу в оволодінні іноземною мовою поряд з їхніми провідними дисциплінами, а значить мають дуже низьку мотивацію до вивчення мови. Також, кожен студент як і викладач має свої певні особистісні якості, що або сприятимуть, або заважатимуть навчанню іноземній мові. Зрозуміло, що жоден педагог не зможе врахувати властивості кожного студента, але цілком можливо взяти до уваги професійно значущі особистісні якості, що наявні, а також формуються й розвиваються у цілих груп студентів, які обрали певні немовні спеціальності, скажімо такі як біологія, право чи економіка. У залежності від цих особистісних якостей по-різному треба впливати на мотиваційну сферу тих, хто вивчає іноземну мову, по-різному зацікавлювати, а також по-різному будувати відносини викладач – студенти і сам процес подання навчального матеріалу.

Далі постає питання, якому з видів мовленнєвої діяльності надавати перевагу у процесі навчання, якщо мова йдеться саме про студентів немовних спеціальностей, і на меті ми маємо не формальне, а дійсне володіння іноземною мовою та спілкування цією мовою у реальних професійних чи повсякденних ситуаціях.

На наш погляд, найбільш необхідним для сучасного фахівця у своїй галузі або просто прогресивної людини є уміння спілкуватись іноземною мовою, тобто уміння говорити. Це уміння миттєво дає зрозуміти вам та вашому співбесіднику, наскільки добре ви опанували дану мову та, взагалі, чи є сенс у тому, щоб спілкуватись з вами цією мовою, чи краще буде скористатись послугами перекладача. У той же час, саме з говорінням на іноземній мові у будь-якої людини пов’язано найбільше комунікативних бар’єрів та комплексів. Подолання цих перешкод і є запорукою успіху у вивченні іноземної мови, а допомогти в цьому має індивідуальний підхід до учнів, студентів та усіх тих, хто вивчає ту чи іншу іноземну мову для різних цілей.

У відповідності до сучасних загально прийнятих тенденцій у викладанні іноземних мов, процес навчання іноземним мовам має цілком узгоджуватися з базовими постулатами комунікативного підходу, тобто навчання спілкуванню заради спілкування та шляхом самого спілкування. Серед найкорисніших видів аудиторної роботи студентів можна назвати рольові та ділові ігри, дискусії та дебати. Звичайно ж ці види діяльності повністю узгоджуються з особистісними потребами студентів висловлювати свої думки, та за рахунок цього стверджуватись, реалізовувати власний потенціал і загалом зростати та набувати досвіду у професійному сенсі. Зазначимо, що для досягнення найбільшого успіху подібні ігри, дискусії та дебати повинні максимально відтворювати реальність. Необхідно, щоб для студентів майже зникла штучність цих ситуацій і щоб вони повністю занурились у спілкування не заради тренування, а заради самого спілкування, забуваючи якою мовою воно відбувається – рідною чи іноземною.

Для студентів із надзвичайно високими комунікативними бар’єрами можна підібрати індивідуальні завдання з розвитку монологічного мовлення, які студент може підготувати заздалегідь у спокійних “домашніх” умовах. Мова йдеться про різноманітні повідомлення, доповіді, презентації, які один із членів групи представляє на розсуд аудиторії для подальшого обговорення і, можливо, доповнення. Якщо тема доповіді обрана вдало і є предметом цікавості для всієї групи, то після прослуховування монологу лише одного студента неодмінно виникатимуть питання та доповнення з боку решти студентів.

Слід неодмінно зазначити, що індивідуальний підхід, у нашому розумінні, означає також особливе ставлення до групи як єдиного цілого зі своїми, так би мовити, особистісно-груповими рисами та якостями. Забезпечити це покликаний безперервний зворотній зв’язок, адже лише постійне отримання інформації, що сигналізує, наскільки окремий студент та група цілком задоволені форматом роботи та в якій мірі беруть участь в аудиторній та поза аудиторній роботі, здатне вірно скерувати дії викладача та запобігти розчаруванню з боку студентів. Також, вкрай важливо, хоча б кілька разів протягом семестру, приділяти деякий час кожному із студентів, чи то для того щоб спрямувати його роботу у вірному напрямку, чи то щоб спитати, яку доповідь або презентацію і за якою темою йому було б цікаво підготувати, чи просто щоб виразити задоволення з приводу його власних успіхів у володінні мовою, якими б незначними вони не були.

Отже індивідуальний підхід до студентів міститься, на наш погляд, у наданні їм певних, звичайно, обмежених здоровим глуздом, повноважень щодо організації навчального процесу, і, безумовно, якісному та ретельному доборі матеріалу та типів завдань з урахуванням реальних потреб, уподобань, інтересів студентів, а також їх вікових, психологічних, професійно-обумовлених та інших особистісних якостей.