Лещенко Т.В.

Методика навчання учнів 5-9 класів основ конструювання швейних виробів у практиці роботи сучасної школи

Трудове навчання - загальноосвітній предмет державного компонента змісту освіти - підпорядковане реалізації комплексного підходу до виховання, забезпечення знань, вмінь та навичок, необхідних для гармонійного розвитку особистості, підготовки до мaйбутнього трудового, професійного та сімейного життя.

Під час уроку з конструювання одягу у школярів виховуються акуратність, уважність, працелюбність, художній смак, повага до конструкторської праці та до людей, які цим займаються.

Екскурсії на підприємство, перегляд кіно- або діафільмів, розповідь учителя допомагають учням ближче познайомитися з роботою закрійника на підприємстві побутового обслуговування і конструктора на підприємстві легкої промисловості. Сприяє професійній орієнтації та професійному самовизначенню підростаючої молоді і знайомство з суміжними професіями конструктора-модельєра, художника-модельєра, лекальника тощо. Цікавою і корисною для учнів є інформація про те, як відбувається удосконалення процесів і методів проектування одягу завдяки широкому використанню ЕОМ та систем автоматизованого проектування одягу (САПР).

Кожний школяр у своїй навчальній діяльності на уроках трудового навчання може оволодіти основами конструювання швейних виробів і спробувати себе в ролі “закрійника” або “конструктора”. Матеріали, технологічне оснащення та інструменти, які потрібні для цього (папір, простий тонко загострений олівець, косинець, лінійка, гумка, сантиметрова стрічка, ножиці) є доступними кожному учню.

У практиці роботи вчителів трудового навчання при викладанні основ конструювання швейних виробів використовуються пояснювально- ілюстративні та репродуктивні методи навчання. До перших з них учитель звертається тоді, коли повідомляє готову інформацію. Учні сприймають її, осмислюють і фіксують у пам’яті. Пояснювально-ілюстративні методи навчання учнів основ конструювання швейних виробів (розповідь, пояснення, бесіда, демонстрування об’єкту праці і т.д.) передбачають діяльність учнів, яку дидакти та психологи називають відтворювальною. Вона відповідає найнижчому рівню засвоєння знань: учні слухають, дивляться, спостерігають, фіксують у своїх зошитах і запам’ятовують.

Репрoдуктивні методи використовуються, в основному, для оволодіння учнями вміннями та навичками. До них слід віднести практичні роботи з побудови креслення основи виробу.

Спрямованість вищезгаданих методів на повідомлення та запам’ятовування навчальної інформації перешкоджає формуванню навичок самостійної діяльності з набуття конструкторських знань.

Проаналізуємо дії вчителя під час пояснення нового матеріалу при використанні традиційної методики навчання. Безпосереднє демонстрування послідовності та прийомів виконання креслення основи швейного виробу забезпечує цілісність сприйняття процесу побудови у розвитку. Разом з тим значно збільшується термін пояснення, а, отже, відбувається послаблення уваги учнів під час пояснення нового навчального матеріалу. Позитивний результат навчання учнів перебуває в прямій залежності від професійної майстерності вчителя, від його вміння поєднувати моменти пояснення, демонстрування прийомів побудови і допомоги учням. Засобом ілюстрування креслення деталей виробу на уроці виступають один-два плакати та, інколи, плакати-таблиці. Плакати, як і навчальні посібники з трудового навчання, містять два (при побудові плечового виробу – три) малюнки: креслення базисної сітки і загальне креслення основи виробу. Плакат-таблиця ілюструє правила оформлення інструкційної карти послідовності побудови креслення основи виробу і сам запис побудови. Практика доводить, що така кількість наочного матеріалу з побудови креслення виробу на уроці пояснення нового матеріалу є недостатньою для забезпечення якісної конструкторської підготовки школярів.

Слабким місцем, на наш погляд, в організації навчально-виховного процесу з боку вчителя є використання переважно фронтальної форми навчання. Це призводить до типових утруднень навчального процесу, адже “... не розв’язана і донині суперечність між колективною формою навчання й індивідуальним характером засвоєння знань”. Навіть поява навчальних закладів різних типів, як засвідчує практика, не ліквідувала недоліків змішаного класу. Учні і надалі по-різному сприймають, засвоюють та запам’ятовують навчальний матеріал, виявляють при цьому неоднакове ставлення до навчальних занять, вольові зусилля тощо.

Виникає питання, як організувати навчальну діяльність школярів, створити всім учням оптимальні умови навчання і розвитку відповідно до їх навчальних можливостей. Під час пошуку відповіді на це питання в шкільній практиці аналізу підлягала картотека передового педагогічного досвіду шкіл України.

Передовий педагогічний досвід вчителів трудового навчання характеризується формуванням в учнів творчого ставлення до праці, підготовкою грунту для більш глибокого сприйняття процесу, що відбувається на уроці.

Розвитку пізнавальної активності і творчих умінь у процесі трудового навчання приділяють велику увагу Г.Д.Григораш (м. Київ, СШ № 43), І.П. Токарева (м. Київ, СШ №159).Диференційований підхід до учнів в процесі вивчення теоретичного матеріалу, практичних занять та продуктивної праці школярів застосовує М.П. Б’ялковська (Тернопільська обл. Мельнице-Подільська ЗОШ І - ІІІ ст.)

Вчитель-методист Н.В.Одинець (м. Київ, СШ №262) у своїй роботі особливу увагу приділяє методиці викладання. Досконало володіючи принципами, методами та прийомами навчання, вдало застосовуючи їх на своїх уроках, вона намагається вдосконалити методику формування знань, умінь та навичок учнів через використання так званого методу попередження помилок.

Вчитель-методист Г.Г. Шляхова (м. Донецьк, СШ №91) веде наукову, пошукову роботу з проблеми реалізації особистісно-розвиваючого підходу до учнів на уроках трудового навчання в умовах школи модульного типу. Оригінальною є розроблена нею методика проведення модульних уроків. Завдяки використанню нових педагогічних технологій підвищується ефективність її праці. Досвід роботи цієї вчительки привернув нашу увагу саме тому, що від 6 до 8 випускниць школи щороку вступає до ПТУ №26 за спеціальністю кравець-закрійник.

Передовий педагогічний досвід вчителів праці свідчить про те, що вміле використання різноманітних форм, видів навчальної діяльності учнів у їх оптимальному поєднанні має вирішальне значення у підвищенні результатів навчально-виховного процесу учнів з різними навчальними можливостями.