Філологічні науки/4.
Бондарук І.
Чернівецький Національний Університет
Визначальною
рисою лінгвістики сьогодення є комплексний і міждисциплінарний характер
дослідження мови як складного утворення, де тісно взаємодіють мовні одиниці
різних рівнів.
Поряд з
типологічними, системно-структурними, комунікативно-функціональними,
прагматичними та когнітивними лінгвістичними студіями в останні роки з’явилася
ціла низка досліджень, в яких розглядаються властивості мовних одиниць і
відношення між ними в квантитативному аспекті (В.В.Левицький, М.Л.Борковська,
Т.О.Бунтіна, І.М.Калиновська, М.М.Лучак, С.С.Нагорна та ін.) [4;15].
Важливе місце в
системі англійської мови займає дієслово: йому притаманна більша, ніж іншим
частинам мови, ємність змістовної структури та більш рухоме коло значень, воно
характеризується складною і розгалуженою парадигмою словозмінних форм та
широким колом сполучуваності (І.С.Кесельман, О.С.Цимеринова). Статистичні
дослідження, проведені на матеріалі різних функціональних стилів (В.С.Горева,
О.О.Печеніна, M.Short), доводять, що дієслово посідає друге місце за вживаністю
в англомовних текстах художньої літератури після іменника.
Комплексний
підхід до дослідження англійського дієслова в художньому творі передбачає
вивчення його системних і функціональних властивостей та виявлення
взаємозалежностей між ними на різних рівнях мовної структури. До системних
властивостей англійського дієслова ми відносимо його частиномовну приналежність;
лексичну семантику, яка описується лексико-семантичними групами; тип
словозмінної парадигми; граматичну семантику груп словозмінних форм; граматичну
валентність, яка описується ядерними моделями дієслівних словосполучень.
Вживаючись у художньому творі, дієслово набуває функціональних характеристик,
до яких відносяться ступінь уживаності (частота дієслова, лексико-семантичної
групи, групи словозмінних форм, моделі граматичної сполучуваності); ступінь
реалізації словозмінної парадигми; лексична наповненість моделі граматичної
сполучуваності; комунікативне призначення, прагматичне навантаження, а також
взаємозв’язок різноаспектних характеристик [2;45].
Складність
об’єкта запропонованого дослідження (дієслова руху сучасної англійської мови )
вимагає виходу за межі суто лінгвістичного підходу.
Із суто логічного
погляду дієслова об’єднуються на основі таких спільних категорій, як буття,
свідомість, рух, поведінка. Найчіткішою і найскладнішою за своєю структурою є
таксономія дієслів руху. Ці лексеми
активно втягують у свою орбіту слова інших граматичних класів, особливо
іменники та прикметники, і самі стають базою для утворення інших частин мови.
Метою роботи є
з’ясування особливостей і умов функціонування дієслів руху у художньому тексті
та визначення основних закономірностей і причин набуття цими дієсловами нових
значень та значеннєвих відтінків у різноманітних текстових фрагментах.
На основі аналізу
загальнотеоретичних лінгвістичних праць Ш. Баллі, П. Робера, Р. Халліга,
З.У.Блягоза, В. Г. Гака та інших учених, які безпосередньо та опосередковано
здійснювали дослідження ЛСГ дієслів руху, визначено, що дієслова руху
позначають будь-який рух незалежно від його характеру: фізичний, біологічний,
хімічний [3;165]. Протиставляючи рухові поняття “спокій”, деякі лінгвісти (Ш.
Баллі, П. Робер) відносили до цієї групи дієслова, які, не передаючи
переміщення як такого, означають, що суб’єкт, все ж перебуває не у статичному
стані: run, break, vibrate, shiver, rub, palpitate, bend, respire, twist, stoop [1;70]. Дієслова типу jerk, rock, screw up означають рух частин суб’єкта або
об’єкта, тобто поза ними відбуватися не можуть. І, навпаки, дієслова типу go, fly, tread, pass показують фізичний рух у просторі. У їх лексичному змісті, крім загальної ідеї
пересування, виражена характеристика відповідних ознак руху: темпу, способу,
фази, середовища та ін. Доречно вважати, що переміщення – це зміна позиції
суб’єкта у просторі, а рух – зміна позиції взагалі.
Відповідно до
характеру руху в досліджуваному мікрополі дієслів руху виділяються:
1) дієслова поступального руху;
2) дієслова коливального руху; 3) дієслова обертального руху.
З усієї кількості
форм руху, що сприймаються органами відчуття, першочергово фіксуються
поступальні форми. Аналіз матеріалу показав, що основними елементами дієслів
поступального руху є лексеми move та shift. Ці дієслова
характеризуються цілісністю дії, що може відбуватися як у горизонтальному, так
і вертикальному напрямах. Вони можуть виступати ідентифікаторами усіх елементів
даного семантичного поля, конкретизуючи при цьому своє власне значення. Рух
вгору показують, зокрема, rise, go up, get up, climb, ascend; рух униз – fall,
drop, sink, decline, descend, get down.
Наступна
внутрішньогрупова класифікація дієслів руху передбачає виділення дієслів,
семантика яких показує рух з допомогою ніг: go, run, jump, gallop.
Сюди входять
дієслова, які відображають рух пішки (go, totter), бігом (run, run about), стрибками (bound, jump up, bob, skip).
У результаті
дослідження дієслів руху та їх основних семантичних підтипів доведено, що між
окремими групами не завжди можна встановити чітку межу. Одне і те ж дієслово
може належати як до однієї, так і до іншої групи. Тому вихідним пунктом у такій
класифікації є актуалізація значення дієслова у момент мовленнєвих актів.
Проведений
аналіз семантико-стилістичних особливостей функціонування дієслів
руху у художньому тексті дав змогу зробити такий висновок: ЛСГ дієслів руху за ступенем абстрактності значень дієслів
диференціюється на основі середовища, темпу, характеру руху. Основними
семантичними критеріями багатокомпонентної структури лексичного значення дієслів руху є ідея фізичного переміщення у просторі та
співвідносність за характером його спрямованості чи неспрямованості.
Список
використаної літератури:
1. Балли Ш. Французская
стилистика / Пер.с фр. К.А.Долинина. - М., 1961.-c.60-74
2. Бистрова
Л.В. Вивчення синтагматичних звязків
слів за допомогою статистичних
методів // Мовознавство. – 1978. – №4. – С.44-48
3. Гак В.Г. Фразеология, образность
и культура // Советская лексикография. Сборник статей. - М., 1988 с.159-169
4. Левицький В.В. Статистическое
изучение лексической семантики.- К.: УМК ВО, 1989.- 155 с.