Секція: Право.
Підсекція: №13 Міжнародне
право.
Васильєва Н.Г.
Здобувач кафедри міжнародного
права
Національної юридичної академії
України ім. Я. Мудрого
Асистент кафедри права
НТУ ХПІ.
Закріплення права на фізичну
та психічну цілісність особи в міжнародному праві.
Право на цілісність особистості уперше своє формальне
закріплення на міжнародному
рівні знайшло
в Хартії Європейського Союзу про основні
права, підписаній у Ніцці в 2000 р. Цей документ є найсучаснішим актом з прав людини, який підбиває підсумок
усього попереднього розвитку ідей прав людини не тільки в Європі, а й в усьому
світі. Стаття 3 Хартії закріпила, що кожен має право на
повагу його фізичної і психічної цілісності.
Історично це право людини одержало свій
захист на міжнародному рівні шляхом установлення
заборони на акти фізичного і психічного насильства
щодо особистості. Загальна декларація прав людини 1948 р. проголосила тілесну
цілісність основою як
прав людини, так і людської гідності, передбачивши в статті 5 Декларації, що "Ніхто не повинен зазнавати тортур або жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність
поводження і покарання". Заборона
катувань, жорстокого, нелюдського, принижуючого гідність поводження або покарання,
що міститься в Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що
принижують гідність видів поводження і покарання,
Європейській конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню
чи покаранню, у ст. 5 Загальної декларації прав людини , ст.7
Міжнародного пакту про громадянські і
політичні права, ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод , ст. 5 Американської конвенції з прав людини забезпечували, захист особистості від
серйозного втручання в її психічну і фізичну цілісність протягом другої
половини 20 століття.
Однак науковий прогрес породив досить багато таких речей, які явно нібито й не завдають і
не спричиняють людських страждань. І все ж
таки вони становлять собою певну
небезпеку фізичній
і психічній цілісності особистості. До них відносять: а) зміну природи людини за допомогою генетичної інженерії й біомедичної
практики; б) порушення права інформованої
згоди; в) використання у медичній практиці таких психотропних засобів, як прозак, риталін і та інші; г) надмірна
інструменталізація людини (починаючи з кардіостимуляторів
і закінчуючи створенням штучного інтелекту,
химер і кіборгів);
д) використання людського тіла або його частин
як джерела прибутку (починаючи з трансплантації органів померлих і закінчуючи торгівлею
органами й тканинами людського
походження).
Стрімкий прогрес біомедицини, його вражаючі результати
у сфері наукових досліджень та їх технологічне застосування вселяють надію на якнайшвидше поліпшення рівня життя в усьому
світі, звільнення людства від хвороб, розвиток медичної діагностики й терапії.
Дійсно, що поганого в продовженні життя, збереженні краси і вічної молодості,
звільненні людства від "генів
агресії та злочинності"?
Однак як визначити, де та
грань, що позначала б, що добре, а що
погано, які гени треба залишити, а без яких людина зможе обійтися,
і чи буде це вже
людина?
Такою "гранню" став принцип індивідуальної цілісності, що
набув правового значення після появи в
Європейському Союзі 1998 р. Барселонської декларації про основні етичні
принципи біоетики й біоправа.
Цей міжнародний
документ став результатом процесу трирічної
дискусії, що проходила в
рамках проекту ЄС БІОМЕД ІІ під егідою
Європейської комісії та
Центру етики і права в Копенгагені. Робоча група проекту складалася з 22 учених з
різних країн світу, а їх спільний
інтерес становили проблеми,
що виникли у зв'язку з прогресом
у сучасній біомедицині.
Метою дослідження було визначення тих цінностей, які могли б стати правовим підґрунтям
при прийнятті рішень у цариці біомедицини й застосування нових біотехнічних досягнень. Науковці дійшли висновку, що принцип цілісності людини (як і ще три - автономії,
гідності, вразливості) має бути імплементований у сучасне біоправо, що на його підставі
має будуватися європейська політика у сфері біомедицини, оскільки його дотримання
й реалізація допоможуть забезпечити максимальний захист індивідів в умовах
постійного прогресу біотехнологій . Барселонська декларація визначила поняття індивідуальної цілісності як
"вираження недоторканної
суті, як основну умову гідного життя
– як фізичного,
так і психічного – яка не повинна зазнавати
ніякого втручанню зовні. Таким чином, повага цілісності – це повага до приватності , зокрема, до розуміння пацієнтом власного життя і хвороби. Цілісність
становить собою невід'ємний зв'язок життя людини
з гідністю, яка має бути недоторканною й непорушною" Також принцип поваги до цілісності людини знайшов
закріплення й захист у Конвенції Ради Європи Про права людини та біомедицину 1997 р. Стаття 1 цього документа проголошує, що
сторони Конвенції захищають гідність та індивідуальну цілісність людини у
зв'язку із застосуванням досягнень біології й медицини. Із цього моменту можна
вести мову про те, що захист фізичної і психічної цілісності особистості набув
зовсім іншого характеру порівняно з тим, що він мав у перших міжнародних актах
з прав людини. Щоб гарантувати індивідуальну
цілісність, стало недостатньо заборони
катувань, жорстокого поводження й покарання. У 2000р. в Європейському Союзі було
прийнято перший міжнародний (європейський) документ, який безпосередньо
закріпив право кожного на повагу фізичної і психічної цілісності. Ним
стала Хартія Європейського Союзу про
основні права. Крім проголошення права людини на цілісність, ст. 3 Хартії в п.
2 встановила такі заборони у сфері біології й медицини: а) на застосування
євгеніки, метою якої є селекція людей, б) на використання людського тіла та
його частин як джерела прибутку, в) на репродуктивне клонування людини.
Закріплення права на цілісність
особистості як
фундаментального права людини стало наслідком розширення технологічного втручання в природу людини. Генна інженерія й генні технології
роблять її фізичну природну
основу достатньо відносною:
те, що колись було
природною випадковістю, стало предметом вибору, що передбачає
певну відповідальність, яку
людство поки нести не
готово.
Право на цілісність особистості не слід розуміти
виключно, як право бути цілісною
особистістю, бо воно включає як свободи людини, так і певні гарантії з боку держави й суспільства, виражені у вимозі втримуватися від певних дій.
До свобод належать право на а) своє тіло і духовну
сутність, б) збереження природної первородної цілісності, в) володіння непідвласною чужому втручанню генетичною спадщиною, г) повагу індивідуальної цілісності (яке поширюється не тільки на сформовану людину але й на людський
зародок, та останки померлого;
до речі і те, й інше нині
нерідко сприймається як сировина для виготовлення медичних препаратів або для трансплантацій), д) унікальну й
неповторну індивідуальність,
е) захист від
будь-якого біомедичного втручання (наприклад, не бути задіяним без добровільної й поінформованої згоди в медичних або наукових дослідах).
До гарантій можна віднести заборону а) репродуктивного
клонування людини, б) використовувати людське тіло і його
частини, як джерела прибутку, в) застосування євгеніки, а також суміжні права на систему органів і заходів
(нормативна база у галузі біоетики,
система захисту, етичні комітети), що забезпечує
людям рівні можливості у прагненні до збереження своєї індивідуальної цілісності. Отже, право на цілісність особистості розуміється як право людини на використання певної низки установ, товарів, послуг та умов, необхідних для досягнення, збереження й розвитку цілісної
особистості індивіда.
Із наведеного
можна зробити висновок, що право на цілісність особистості закріплено на міжнародному рівні
ще з 1948р. Його зміст
змінювався з розвитком суспільства. Особливий вплив на сучасне розуміння досліджуваного права
справив науково-технічний прогрес
у царині біології й медицини людини. Знайшовши своє закріплення в Хартії Європейського Союзу про основні права, воно стало тією недоторканною суттю, що забезпечує захист
цілісності людини в умовах безперервного прогресу біотехнологій. Право на цілісність особистості стало гранню, що розмежовує
сьогодні поняття корисного і небезпечного
в біомедицині, оскільки воно гарантує не тільки індивідуальну цілісність особистості, а й збереження
людства як виду.
Н.Г. Васильєва
______________________________
Сведения об авторе.
Ф.И.О.:
Васильева Наталья Георгиевна.
Место учебы: Национальная юридическая академия
Украины им. Я. Мудрого; соискатель кафедры международного права.
Место работы: НТУ ХПИ;
ассистент кафедры права.
Контактная
информация: